Классическая проза

Розділ ІІ До всього того, що вже було сказано про зовнішність і розумові здібності Кетрін Морланд у ту пору її життя, коли вона мала зазнати пригод, перебуваючи півтора місяця в Баті, читачеві можна повідомити — на той випадок, якщо наступні сторінки не дадуть йому певного уявлення про її душу, —…

В їдальню стали заходити друзі-шанувальники, які хотіли побачитися з матадором, перш ніж податись додому снідати. Це були старі любителі кориди, що вважали за обов’язок мати власного кумира, навколо якого можна згуртуватись, і обрали «своїм матадором» молодого Гальярдо. Вони давали йому безліч мудрих…

– В чому справа, хлоп'ята, – сказав він, – хіба вона неправду говорить? …На нас почала наступати синя полоска далекого лісу. З боку вже розправляло свої малинові крила золоте, як і завжди, невідоме сонце. Ми раптом поїхали поволі: попереду нас ішла отара овець, і йшов пастушок. Пастушок заграв на сопілку.…

Когато поливачката мина по булеварда, той остави писалката и се заслуша. Тоя силен и жив шум, толкова неочакван в топлата тишина, изведнъж му напомни нещо хубаво и далечно, нещо скръбно в същото време, нещо, свързано с годините, които се движеха бавно и тихо като сенки. Тогава живееха в голяма жълта…

Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Розлетілися всі по світі, розійшлися. Тепер старший син відбуває повітряні рейси Оде – Індія. Я іноді дістаю від нього привітання з дороги. І разом з його голосом чую плескіт океану під його безшумним самольотом. «Тату, – гукає він мені, – я бачу хвилі, що посивіли, як…

- А чий же це фа­етон? - спи­тав я зно­ву у не­до­мислі. - Старого по­се­со­ра Гнідинсько­го. Він пе­редніше був по­се­со­ром, дер­жав у по­сесії од­но се­ло в гра­фа Браніцько­го. А те­пер він, над­бав­ши гро­шей та уся­ко­го доб­ра, пос­та­вив собі до­мок у Білій Церкві й жи­ве без діла на ста­рості…

Вуйко Андрій дуже нас укривдив; і послідню коровину з загороди займив. Але не споминай йому лихом, як вийдеш. Усе-таки свій своїм. А тепер, брате мій Іване, брате мій рідний, прощай мене: і перший раз, і другий, і третій! А коли тобі бог поможе та будеш мати з-за чого, споминай мене, твого рідного…

А той стукає, а той стукає... Мати: "Кат би тебе попостукав". Мати почала якось болiсно стогнати. Крiзь стогiн, помовчавши, проказала гiрко: - Бодай уже тi дiти не плодились, що мають рости у неволi. Баба розважала: - Не можна так казати, дочко, - грiх! Може, доля якраз талан твоїй дитинi готує...…

Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте.…

Як почне, було, пригадувати, то й кінця нема. - І все те мусили покинути! - зітха. - Хоч ми й тут лісову хатку впорядкували собі гарненько - є в нас і криничка глубоченька, маємо і городчик, і пашні трохи, а за копаночку нам аж ціле озеро - усе гаразд, усе добре, та не батьківщина, що там родилась…

Раз мама топили в печі, я пустував: зачепив ключкою той глечик за вушко та й тягаю по полу. Мама насварилися: - Грай, глечику, грай, підеш без вушка! Я почув теє, сам собі дивуюся, чого це мама не на мене гримають, а на глечика, та й радий тому, «аби не на мене»,- думаю, далі граюся з глечиком, як…

- Слухайте,- каже Королик,- треба нам когось послати на розвідку до ворожого табору, щоб ми знали, хто в них генерал і який в них бойовий клич. Рада ухвалила вислати Комара, бо він найменший і найхитріший. Полетів Комар до Ведмежого табору, а там саме нарада розпочинається. - Що…

Минули село. Замфір ступою поїхав берегом Пруту. Тут глянув на нього з-за річки широкий простір зелених плавнів, замріли вдалині закордонні села. На румунському боці три пари волів тягло канатом проти води здорове червоне судно. Біла корогва на щоглі тріпалась в повітрі, поблискуючи до сонця. Високий…

P"ara t eda elgitu t olek in vi ti ti oma teed l"ainud, kui "uhe v~o~ora temaja t v"aljuva vana nai e ki endamine polek mind taga i hoidnud. Naine l~oi k"a i kokku ja karju , et ee on tooru , et ee ajab hirmu nahka ja paneb kaa a tundma. “Mille ii a i on?” k"u i in. “Kulla h"arra,” va ta…

Прозвище Ноздрюха Глаша Стволыгина получила от своей внешности. У нее был нос ноздрями вперед, отчего лицо имело выражение вызывающей нахрапистой глупости, и, глядясь в зеркало, Глаша называла себя дурой, а товарки по камвольной фабрике, на которой она работала, прозвали ее Ноздрюхой. Когда в обеденный…

А жена, склонившись над ним, дрожала от страха: вдруг он откроет рот, и весь так старательно скрываемый ужас их «семейного счастья», увенчанного сегодняшним празднеством, обнаружится во всей своей неприглядности. Это была оборотная сторона медали, интимная страница, которую не каждому разрешалось читать.…

И самое странное – как оба эти мира друг с другом соприкасались, как близки они были друг к другу! Например, наша служанка Лина, когда она по вечерам, за молитвой, сидела в гостиной у двери и своим звонким голосом пела вместе с другими, положив вымытые руки на выглаженный передник, тогда она была целиком…

Автору, то есть мне, было тогда тридцать пять лет. Сейчас семьдесят. Полжизни до книги, полжизни после. Первая половина — детство, отрочество и юность. В общем-то аполитичная, хотя к чтению газет — в основном киевской «Пролетарской правды» — привык с раннего детства. В годы Гражданской войны «болел»…

Они спустились по крутым бетонным ступенькам, пока не оказались всего в трех ярусах от арены. Тут находился их ряд. Пришлось садиться прямо на бетонную скамью с толстыми железными валиками, разделявшими пронумерованные места. Это и был зарезервированный сектор на «Солнце». Кэт осторожно опустилась…

А сорта есть на ярмарки? Половой . Есть-с. Илья . Хорошие? Половой . Одобряют-с. С Ирбитской компании арфисток. Цыгане курские… Опять же эти песенники московские с девицами. Хорошо поют-с. Илья . А Петруха здесь? Половой . Без него ярмарка не бывает. Флагов без…