Классическая проза

Підйом на тисячу футів. Стрімкий ривок уперед, потім — униз, відчайдушний змах крил, вертикальне падіння. А потім — і так щоразу — його ліве крило завмирало на підйомі, він хилився набік, припиняв махати правим крилом і, безладно перевертаючись у повітрі, кулею мчав униз. Він ніяк не міг здолати цей…

«Майстре десь зірвався», — сказав Оверко Половець і оглянув степ, обставлений блакитними вежами неба. Чорношличники взялися до кишень порубаного ворога, серед бойовища стримів на списі жовто-блакитний прапор, над степом здіймався південно-західний вітер. Здалеку закружляв вихор, веретеном устав догори,…

Неборак поскавучав-поскавучав та й гукнув: – Хапко! А Хапко вже тут і наввипинку. Швидкий, як мотиль, – і ріжки, і копитця говорять. – Хапко, гайда на землю вловляти грішні душі. Та гляди, щоб я, пославши тебе, не скаявся... Чуєш? – Чую, ваша вельможность. – Торік я тебе брав на те полювання,…

Отоді й з’явився той перший, виразний до болю, спогад. Не знаю, хто саме тримає мене за руку — мати, доглядальниця, служниця чи, може, тітка. Не певен, яка це пора року. Пополуденне сонце похмуро позирає на будинки, що оточили пагорб. Тримаючись за чиюсь жіночу руку, я йду вгору, до будинків. Хтось прямує…

Натомість Мері Ленокс із «Таємного саду» спершу з’являється перед нами як свавільне розпещене створіння, яке не любить ні себе, ні світ довкола себе. Проте, подібно до старого графа Доринкорта, Мері відкрила у собі здатність радіти, сміятися, захоплюватися і любити. А почалося усе із співчуття до покинутого…

Світло згори вже не падало, воно ніби зависло в самому собі й так, у собі повиснувши, ще хоч і світило, але вже нічого не освітлювало, тож увесь краєвид, над яким воно висіло, немовби випромінював якесь своє, власне дивовижне світло. Сутінки над землею сповнювало стрекотання цикад, міріади їх зливалися…

Городовський ввічливо погодився, застерігши, що він має на увазі тільки щасливі випадки, а не якісь інші. - Незалежно, - відповів Пащенко. - Незалежно від їхньої якості! Він раптом посміхнувся, від чого його обличчя зразу перемінилось. І Городовський здивовано помітив у його рисах щось неприємне,…

Вона вийшла на узлісся. Невидиме сонце, десь із-за її спини, поклало широкий промінь на степи, і от на пагорку побіч себе вона побачила церкву. Вона спинилась, і її серце пристрасно закипіло в передчуттях, кожним ударом припинаючи її до місця. Бо від церкви з горба врочисто сходив чернець. Ось підвів…

Шевченкова гора піднімається вгору на сажнів тридцять п'ять або сорок прямо над водою. А вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї стоять знов гори, вдвоє вищі од неї. Високі гори обступають її з трьох боків амфітеатром, а її рівний верх похожий на платформу, кругом котрої пові­шані пишні зелені завіси.…

А на пля­цу по один бік попід ха­та­ми на ви­що­му, зго­рис­то­му місці не­на­че гріються на сонці здо­ро­вецькі ку­пи горшків, гле­чиків, золійників, по­лу­мисків, ти­ков, ва­зонів… Цілі піраміди цього по­су­ду! А ко­ло їх го­ри смуг­ля­вих чор­няс­тих Ва­сильківських горшків. А за ни­ми білі ку­пи…

«3автра бу­де спра­ва й розп­ра­ва», - ска­зав Хмельницький, - «бо я са­ме те­пер угорсько­го пос­ла ви­ря­жаю. А вам ска­жу прос­то, що з ва­шої комісії нічо­го не бу­де. Війна поч­неться че­рез три, або чо­ти­ри тижні. Пе­ре­вер­ну вас, всіх ляхів, до го­ри но­га­ми і по­топ­чу так, що опи­ни­тесь…

Мені від цілування аж губи спухли, та я таки всіх доцілував, а тато мене заніс на піч. Я щасливий заснув, з кулачка розгубив братні гроші, але гармати, як грім, гримлять досі за мною. МЕЖА - Господи боже, іззамолоду то ти рідше до мене присту­пав із моїм гріхом, а тепер ні на годину…

І Марко, здригаючись з остраху, уявляв собі темне безпросвітне батькове життя: праця, праця, праця - і більше нічого. Нащо ж та праця? Яка її мета? Яка мета усього батькового життя? Батько цього не знав, і нема чого дивуватись, що він пив: то душа шукала хоч якого виходу з того безпросвітного життя.…

Введений письменником широкий контекст європейського романтизму дозволяє акцентувати принаймні дві риси, властиві для його українського варіанту. Петров-літературознавець оцінює ці риси доволі негативно. По-перше, йдеться про певну хронологічну спізненість вітчизняної романтики, і на рубежі п’ятдесятих…

Вже над світом, коли східний край неба спалахнув полум’ям і свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу, Гнат, коливаючись, мов п’яний, поплентавсь додому. В полудне прийшла до Гната його тітка Мотря. Вона вже все знала. Їй так було жаль бідного Гната! Скривдили бідного сироту вороженьки…

- А я вже тут! Заєць тільки очі витріщив з дива: йому і в голову не прийшло, що це не той їжак, бо, знаєте, їжак і їжачиха однаковісінькі на вигляд. - А це ж як могло статись? - скрикнув Заєць.- Біжім ще раз, назад! І, не передихнувши добре, він вихором полетів нивою, поклавши…

1968- 1975 Дмитро ЗАТОНСЬКИЙ ЩЕ ОДИН ГАБРІЕЛЬ ГАРСІА МАРКЕС Ц ей твір - про владу і про міф. Про міф влади і про владу міфа. Отож обидві його основні теми не йдуть окремо, а щільно й складно переплітаються. Латинську Америку не без підстав називають “палаючим континентом”.…

— Командирът ме увери, че преди два дни подводница, която се връщала от патрул, забелязала поне стотина кораба около островите Фейро — съобщи Лихтерман на екипажа. — Пътували на север, така че трябва да са някъде тук. — По-вероятно е командирът на подводницата да е искал да докладва…

Конкретната тема за тази студия се дължи на появата в различни изкуства на творби, чиято „неопределеност“ и „отвореност“ може да се използува от читателя в творчески план. Става дума за: творби, които се представят на читателя или зрителя в не напълно завършен и цялостен вид , като насладата от тях…

Земята се въртеше, но мястото, където бе окачено стоманеното въже, беше единствената постоянна точка във вселената. Затова и моят поглед бе отправен не толкова към земята, колкото нагоре, където се извършваше тайнството на абсолютната неподвижност. Махалото всъщност ми казваше, че макар цялата вселена,…