Чтение онлайн

— Тим ліпше! — крикнула Зоя гнівно і пристрасно. — Чим швидше, тим ліпше!..

Вона підвелася, простягла руки, стиснула кулаки так, що побіліли кісточки.

— Хай весь ваш флот — проти нас, увесь світ стане проти пас. Тим ліпше!

Її коротенька спідничка розвіялась од стрімкого руху. Біла морська куртка із золотими ґудзичками, маленька, по-юнацькому острижена голова Зої і кулачки, в яких вона збиралася стиснути долю світу, сірі очі, потемнілі від хвилювання, схвильоване обличчя — все це було і кумедно і страшно.

— Либонь, я погано почув вас, пані. — Роллінг усім тілом обернувся до неї. — Ви збираєтесь боротися з військовим флотом Сполучених Штатів? Так ви зводили сказати?

Шельга перестав барабанити нігтями. Вперше за цей місяць йому стало весело. Він навіть випростав ноги і розвалився, як у театрі.

Зоя дивилася на Гаріна, погляд її темнішав ще більше.

— Я сказала, Петре Петровичу… Слово за вами…

Гарін заклав руки в кишені, звівся на підбори, погойдуючись і усміхаючись червоним, ніби нафарбованим ротом. Весь він видавався фатуватим, несерйозним. Тільки Зоя вгадувала його сталеву, що грала від надміри, злочинну волю.

— По-перше, — сказав він і звівся на носки, — ми не відчуваємо особливої ворожнечі саме до Америки. Ми постараємося почухрати будь-який флот, котрий спробує виступити з агресивними діями проти мене. По-друге, — він перекотився з носків на підбори, — ми аж ніяк не наполягаємо на бійці. Якщо військові сили Америки і Європи визнають за нами священне право захоплення будь-якої території, котра нам знадобиться, право суверенності і так далі, і так далі, — тоді ми залишимо їх у спокої, принаймні у військовому відношенні. У противному разі з морськими і сухопутними силами Америки та Європи, з фортецями, базами, військовими складами, головними штабами і таке інше, і таке інше буде вчинено безпощадно. Доля анілінових заводів, я сподіваюся, переконує вас, що я не кидаю слів на вітер.

Він поляскав Роллінга по плечу.

— Алло, голубе, а був же час, коли я просив вас стати компаньйоном у моїй справі… Фантазії не вистачило, а все від того, що високої культури у вас нема. Це що — роздягати біржовиків та скуповувати заводи. Старе, як світ… А справжню людину — проґавили… Справжнього організатора ваших безглуздих мільярдів.

Роллінг почав скидатися на покійника, що розкладається. Ледь видушуючи слова, він просичав:

— Ви анархіст…

Тут Шельга, схопившись здоровою рукою за волосся, заходився так реготати, що нагорі за скляною стелею визирнуло перелякане обличчя капітана Янсена. Гарін обернувся на підборах і знову — Роллінгу:

— Ні, голубе, у вас погано почала варити макітра. Я не анархіст… Я той найбільший організатор, котрого ви найближчим часом почнете шукати вдень з ліхтарем. Про це побалакаємо на дозвіллі. Пишіть чек… І повним ходом — до Марселя.

Найближчими днями відбулося таке: “Арізона” кинула якір на зовнішньому рейді у Марселі. Гарін пред’явив у банк Ліонського кредиту чек Роллінга на двадцять мільйонів фунтів стерлінгів. [49] Розгубившись, директор банку виїхав до Парижа.

На “Арізоні” було оголошено, що Роллінг хворий. Він сидів під замком у себе в каюті, і Зоя невсипно стежила за його ізоляцією. Протягом трьох діб на “Арізону” вантажили рідке паливо, воду, консерви, вино тощо. Матроси й роззяви на набережній немало дивувалися, коли до прогулянкової яхти попливла шаланда, навантажена мішками з піском. Подейкували, ніби яхта прямує на Соломонові острови, що кишать людожерами. Капітан Янсен закупив зброю — двадцять карабінів, револьвери, газові маски.

У призначений день Гарін і Янсен знову з’явилися до банку. їх зустрів товариш міністра фінансів, що екстрено прибув із Парижа. Розсипаючи милі речі і не сумніваючись у справжності чека, він усе-таки захотів побачити самого Роллінга. Його відвезли на “Арізону”.

Роллінг зустрів його зовсім хворий, із запалими очима. Він ледве міг підвестися з крісла. Він підтвердив, що чек видав сам, що одпливає на яхті в далеку мандрівку і просить якнайшвидше скінчити всі формальності.

Товариш міністра фінансів, поклавши руки на спинку стільця і жестикулюючи на зразок Камілла Демулена, [50] виголосив промову про велике братерство народів, про культурну скарбницю Франції і попросив відстрочити виплату.

Роллінг, заплющивши стомлено очі, похитав головою. Скінчили на тому, що Ліонський кредит виплатить третину суми в фунтах, решту — у франках за курсом.

Гроші привезли надвечір на військовому катері. Потім, коли сторонніх випроводили, на капітанському містку з’явилися Гарін та Янсен.

— Свистати всіх нагору.

Команда вишикувалася на шканцях, і Янсен сказав твердо і суворо:

— Матроси, яхта, названа “Арізоною”, вирушає у надзвичайно небезпечне і ризиковане плавання. Хай мене прокленуть, коли я поручуся за чиєсь життя, за життя власників і цілість самого судна. Ви мене знаєте, акулячі діти… Жалування я збільшую вдвічі, так само подвоюю звичайні премії. Усім, хто повернеться на батьківщину, буде надано пожиттєву пенсію. Термін на роздуми — до заходу сонця. Хто не бажає ризикувати, може накивати п’ятами.

Увечері вісім чоловік з команди зійшли на берег. Тієї ж ночі команду поповнили вісьмома відчайдушними негідниками, котрих капітан Янсен сам знайшов у портових шинках,

За п’ять днів яхта лягла на рейді у Саутгемптоні, і Гарін і Янсен пред’явили в англійському королівському банку чек Роллінга на двадцять мільйонів фунтів. (У палаті з цього приводу зробив делікатний запит лідер робітничої партії). Гроші видали. Газети заревіли. У багатьох містах відбулися робітничі демонстрації. Журналісти кинулись у Саутгемптоп. Роллінг не прийняв нікого. “Арізона” взяла рідкого палива і рушила через океан.

За дванадцять днів яхта стала в Панамському каналі і надіслала радіо, викликаючи до апарата головного директора “Анілін Роллінг” Мака Ліннея. У призначений час Роллінг, сидячи в радіорубці під дулом револьвера, наказав Маку ЛІнпею виплатити подавцеві чека, містерові Га-ріпу, сто мільйонів доларів. Гарін виїхав до Нью-Йорка і повернувся з грішми та самим Маком Ліннеєм. Це була помилка. Роллінг розмовляв з директором рівно п’ять хвилин у присутності Зої, Гаріна та Янсена. Мак Лінней поїхав глибоко впевнений, що справа нечиста.

Потім “Арізона” почала крейсувати у пустельному Карібському морі. Гарін роз’їжджав по заводах Америки, зафрахтовував пароплави, купував машини, прилади, інструменти, сталь, цемент, скло. Вантажились у Сан-Франціско. Довірений Гаріна укладав контракти з інженерами, техніками, робітниками. Інший довірений виїхав до Європи вербувати серед залишків російської білої армії п’ятсот чоловік для поліцейської служби.

Так минуло близько місяця. Роллінг щоденно розмовляв по радіо з Нью-Йорком, Парижем, Берліном. Його накази були суворі й невблаганні. Після загибелі анілінових заводів європейська хімічна промисловість перестала опиратись. “Анілін Роллінг” — зазначалося на всіх фабрикатах. Це було тавро — жовте коло з трьома чорними смужками і написом: нагорі — “Світ”, унизу — “Анілін Роллінг-компані”. Починало скидатися на те, що кожен європеєць має бути проштемпельований оцим жовтим кружальцем. Так “Анілін Роллінг” ішов на приступ крізь задимлені руїни заводів Анілінової компанії.