Чтение онлайн

“Що вжити для вашого повернення на континент?”

Роллінг відказував:

“Курс нервового лікування минає сприятливо”.

За його наказом одержано ще п’ять мільйонів фунтів стерлінгів. Коли ж за два тижні він знову наказав видати таку ж суму, агентів Гаріна, які пред’явили чек Роллінга, арештували. Це було першим сигналом атаки континенту на Золотий острів. Флот з восьми лінійних суден, який крейсував у Тихому океані, поблизу двадцять другого градуса південної широти і сто тридцятого градуса західної довготи, чекав лише бойового наказу атакувати острів Негідників.

Шість тисяч робітників і службовців Золотого острова набрано з усіх кінців світу. Перший помічник Гаріна, інженер Чермак, який мав звання губернатора, розмістив робітників за національностями на п’ятнадцяти ділянках, відгороджених одна від одної колючим дротом.

На кожній ділянці побудовано бараки і молитовні, по можливості за національним смаком. Консерви, бісквіти, мармелад, діжки з капустою, рисом, маринованими медузами, оселедцями, сосисками і таке інше, і таке інше замовляли (американським заводам) теж з національними етикетками.

Двічі на місяць видавали прозодяг, витриманий у національному дусі, і раз на півроку — святкові національні костюми: слов’янам — чумарки та свитки, китайцям — ситцеві кофти, німцям — сурдути й циліндри, італійцям — шовкову білизну й лаковані черевики, неграм — набедреники, оздоблені крокодилячими зубами, намистинками, і т. д.

Щоб виправдати в очах населення оці колючі кордони, інженер Чермак організував штат провокаторів. їх було п’ятнадцять чоловік. Вони роздмухували національну ворожнечу: в будні помірно, на свята-аж до кулачної бійки.

Поліція острова з колишніх врангелівських офіцерів, Що носили мундир ордена Зої — з білого сукна коротку куртку із золотим шитвом та канаркові штани в обтяжку, — підтримувала порядок, не допускаючи національності до взаємного знищення.

Робітники одержували велике порівняно з континентом жалування. Дехто посилав його на батьківщину з першим же пароплавом, дехто здавав на зберігання. Витрачати було ніде, оскільки лише на свята у відлюдній ущелині на південно-східному березі острова були відкриті шинки та Луна-парк.

Робітники знали, для чого пробивають у глибину землі гігантську шахту. Гарін оголосив усім, що при розрахунку він дозволить кожному взяти з собою стільки золота, скільки можна винести на спині. ї не було людини на острові, яка б не дивилася без хвилювання на сталеві стрічки, що виносили породу із земних надр в океан, яку б не п’янив жовтуватий димок над жерлом шахти.

— Панове, настав найтривожніший момент у нашій роботі. Я чекав його і підготувався, але це, звісно, не зменшує небезпеки. Ми блоковані. Щойно одержано радіо: два наших кораблі, вантажених фігурним залізом для кріплення шахти, консервами і мороженою бараниною, захоплено американським крейсером і оголошено призом. Це значить — війна почалася. З години на годину треба чекати її офіційного оголошення. Одна з найближчих моїх цілей — війна. Але вона починається раніше, ніж мені треба. На континенті надто нервують. Я передбачаю їхній план: вони бояться нас, вони намагатимуться уморити нас голодом. Довідка: харчів на острові вистачить на два тижні, не рахуючи живої худоби. За ці чотирнадцять днів ми повинні прорвати блокаду і підвезти консерви. Завдання важке, але здійсниме. Крім того, моїх агентів, що пред’явили чеки Роллінга, арештовано. Грошей у нас у касі немає. Триста п’ятдесят мільйонів доларів витрачено до останнього цента. Через тиждень ми повинні платити жалування, і якщо розплатимося чеками, робітники збунтуються і зупинять гіперболоїд. Отже, протягом семи днів ми зобов’язані добути гроші.

Засідання відбувалося в сутінки у ще не закінченому кабінеті Гаріна. Присутні були Чермак, інженер Шефер, Зоя, Шельга і Роллінг. Гарін, як завжди в хвилини небезпеки й розумового напруження, говорив, усміхаючись і погойдуючись на підборах, заклавши руки в кишені. Зоя головувала, тримаючи в руці молоточок. Чермак, маленький, нервовий, з запаленими очима, покашлявши, сказав:

— У другому законі Золотого острова сказано: ніхто не повинен намагатися проникнути у таємницю конструкції гіперболоїда. Кожен, хто доторкнеться хоча б до верхнього кожуха гіперболоїда, підлягає смертній карі.

— Так, — підтвердив Гарін, — такий закон.

— Для успішного завершення заходів, які ви намітили, знадобиться, аби одночасно працювали принаймні три гіперболоїди: один для здобуття грошей, другий для прориву блокади, третій для оборони острова. Вам доведеться зробити виняток із закону для двох помічників.

Запала мовчанка. Чоловіки стежили за димом сигар. Роллінг зосереджено нюхав люльку. Зоя повернула голову до Гаріна, Він сказав:

— Гаразд. (Легковажний жест). Опублікуйте. Виняток із другого закону робиться для двох людей на острові: для мадам Ламоль і…

Він весело перехилився через стіл і ляснув Шельгу по плечу:

— Йому, Шельзі, другій людині, довіряю таємницю апарата…

— Помилилися, товаришу, — відказав Шельга, знімаючи з плеча руку, — відмовляюся.

— Підстава?

— Не зобов’язаний пояснювати. Подумайте — самі здогадаєтесь.

— Я доручаю вам знищити американський флот.

— Справа приємна, що й казати. Не можу.

— Чому, чорт забирай?

— Як чому?.. Тому, що шлях слизький…

— Дивіться, Шельга…

— Дивлюсь…

У Гаріна сторчма стала борідка, блиснули зуби. Він стримався. Спитав тихо:

— Ви щось надумали?

— Моя лінія, Петре Петровичу, відкрита. Я нічого не приховую.

Коротка ця розмова велася по-російському. Ніхто, крім Зої, її не зрозумів.

Шельга знову заходився креслити закрутки на папері. Гарін сказав:

— Отже, помічником біля гіперболоїдів призначаю одну людину — мадам Ламоль. Якщо ви згодні, пані, — “Арізона” стоїть під парами, — вранці ви виходите в океан…

— Що я повинна робити в океані? — спитала Зоя.

— Грабувати всі судна, котрі зустрінуться на лініях Транспасифік. Через тиждень ми повинні заплатити робітникам.

О двадцять третій годині з флагманського лінійного корабля ескадри півпічно-морського флоту помітили стороннє тіло під сузір’ям Південного Хреста.

Голубуваті, як хвости комет, промені прожекторів, що обмахували зоряний небозвід, забігали і освітили стороннє тіло. Воно засвітилося. Сотні підзорних труб розгледіли металеву гондолу, прозорі кола гвинтів і на боргу дирижабля літери П. і Г.

Затріщали вогняні сигнали на суднах. З флагманського корабля знялося чотири гідроплани і, гуркочучи, почали стрімко забирати до зірок. Ескадра, збільшуючи швидкість, йшла в кільватерному строю.

Гул літаків ставав дедалі прозоріший, дедалі слабший. І раптом повітряний корабель, до якого вони линули, зник з поля зору. Чимало підзорних труб було протерто носовичками. Корабель зник у нічному небі, скільки не мацали прожектори.

Та ось ледве долинуло такання кулемета: намацали. Такання увірвалося. В небі, перевертаючись, стрімко помчала вниз блискуча мушка. Ті, хто дивився в труби, ахнули, — це падав гідроплан і десь звалився в чорні хвилі. Що сталося?