Апарат iнженера Сокороки (на украинском языке)
Шрифт:
– Вибачте, що я запiзнився. Поки додибав...
– А де ви є?
– озирається агроном.
– Я тут!
Щось смикнуло агронома за штани, глянув - бiля його ноги стоїть малесенький чоловiчок, до колiна йому не досягає!
– Ой лишенько! Бач, скуштували стимулятора...
– Нахилився, пiдняв бiдолашного, посадив на долоню, наче ляльку.
– Тепер я остаточно переконався, що цей ваш iнтенсифiкатор - непотрiбна видумка, - пропищав ботанiк.
– Але ж ви самi... одне слово, на собi...
– Еге ж, еге, - тоненьким голоском скрикнув ботанiк.
– За вашою теорiєю, я мусив би вирости, змiцнiти. А що вийшло?
– Справа в тому, що великi дози стимулятора дiють у зворотному напрямку. Висловлюючись науково, такi дози, як ви спожили, дають вiд'ємний рiст.
Чоловiчок на долонi почав енергiйно розмахувати руками, наче забивав невидимi гвiздочки:
– Я не вiрю, не вiрю в цi стимулятори!
Вiн був до того комiчний, що хтось iз глядачiв засмiявся. Тодi ця жива лялька саркастично подивилася з екрана i промовила хрипким басом:
– А чи не здається вам, дорогi гостi, що вже пора сiдати за iменинний стiл?
Сокорока вимкнув апарат.
Софiя Миколаївна заметушилася:
– I справдi, пора. Ходiмо, ходiмо!
Всi, звичайно, були враженi. Загомонiли, перебиваючи одне одного:
– Як герой цього фiльму мiг звернутися до нас? Звiдки вiн знає, що ми тут зiбралися на iменини?
– Доки не скажете, Iване Свиридовичу, що воно за дивина оцей ваш БЕР, за стiл не сядемо!
Сокорока подивився на гостей веселими очима. Видно, був задоволений роботою апарата.
– Дорогi друзi, - тихо сказав вiн, чомусь розглядаючи свої руки. Сьогоднi не час читати лекцiї.
– Хоч коротенько, Ваню! Ну, в двох словах.
– Гаразд, - погодився Сокорока.
– БЕР означає: бiоелектронний резонатор. Вiн вiдтворює на екранi те, що уявляє людина. Ну, от я й пожартував трохи...
– Як же вiн вiдтворює?
– Це довго розказувати, а ми вже домовились: сьогоднi не буде лекцiї, а будуть пiснi, усмiшки... БЕР сприймає, посилює й трансформує бiоструми. Одне слово...
– Отож я й помiтив, - перебив хтось iз гостей, - що герої твого бiофiльму вживають твiй улюблений вираз "одне слово".
– А шубу помiтили? Це ж його шуба!
– I сонце, брат, у тебе зiйшло не там, де йому належить сходити!
– За огрiхи прошу вибачити: я ж iмпровiзував...
– розвiв руками Сокорока.
– Це якби сiв добрячий актор, ото був би бiофiльм!
– Признайся, Ваню, це тебе Софiя Миколаївна тероризує кефiром та морквяними котлетами?
Софiя Миколаївна засмiялася:
– Шкода, що не випускають ще вiтамiнiзованого!
...Веселий гамiр не стихав цiлий вечiр. I найбiльше розмов було, звичайно, про новий апарат.