Дрозофіла над томом Канта [Роман]
Шрифт:
Стор. 104: Велетенськими зграями вони юрмляться навколо кількох невеликих столиків, викрикують, матюкаються, хихикають і голосно цокаються [двохсот грамовими] => двохсотграмовими гранчаками.
Стор. 106: Дивлюся на них [з боку] => збоку і кисло посміхаюся, оскільки мало переймаюся такими проблемами.
Стор. 106: …в однієї доброї бабусі у переході на станції «Либідська» я купив [волокові] => войлокові вкладки до взуття…
Стор. 112: Перекладаю для телебачення фільми; копійки, але [все таки] => все-таки заробіток.
Стор. 118: Отже, цей придурок стоїть під вікнами, задерши голову [до гори] => догори.
Стор. 119: Він [без перестану] => безперестану базікає про свій клятий коледж, про інтриги між викладачами, про те, хто з ким спить.
Стор. 120: Орест стає раптом зосередженим і полохливим, убік дівчини навіть [бояться] => боїться поглянути.
Стор. 125: Крім того, Юрку, я дуже стомився від [навколоінтектуального] => навколоінтелектуального базікання.
Стор. 126: …моя нудьга [беззалаберний] => безалаберний побут мої міркування про прочитані думки…
Стор. 130: [Те ж] => Теж мені — розкомандувався.
Стор. 136: Ми обов’язково б поговорили про наші нудні, бездарні і нікому [непотрібні] => не потрібні дисертації, які ми захистили.
Стор. 137: Мене б мала насторожити постійна телефонна «тиша», коли господар не підходив [і брав] => і не брав слухавку.