Чтение онлайн

Поки Стажер старанно шукав адресу художника, Лангре зробив пару останніх ковтків вже захололої кави і продовжив оглядати номер. Цього разу не в пошуках доказів, а з чистої цікавості подивитися, як живуть заможні люди. Люкс надто вражав своєю пишністю і зручністю. Здавалося, що тут було все для комфортного існування. Навіть халати, і ті на вигляд були м'якими, сліпуче-білосніжними, з емблемою готелю на грудях. В готелях, в яких доводилося зупинятися Лангре, халатів не видавали.

– В одному тільки Парижі офіційно зареєстровано одинадцять Алексів Крамерів, – сховавши телефон в кишеню, відрапортував Стажер. – Найбільше під опис підходить Крамер, який мешкає в промисловому районі. Звідси доїдемо за двадцять хвилин.

– Що ж, тоді поїхали, – кивнув Лангре. – Не втрачатимемо час.

Вийшовши з готелю, Лангре викинув в урну порожній зім'ятий стаканчик і, користуючись можливістю, швидким рухом підпалив цигарку. Він з насолодою затягнувся і мерзлякувато перекрутив плечима. Все ж на дворі стояла, хоч і м'яка, але осінь. Її пожежа поступово охоплювала все більше і більше дерев, з яких обгорілими вогнями опадало сухе листя. Лангре закинув голову вгору, гадаючи, чи буде сьогодні дощ. Тим часом паркувальник встиг підігнати машину Стажера – зовсім новенький "Рено".

Опустившись на пасажирське сидіння, Лангре відмітив, що в салоні, як і раніше пахне шкірою і свіжістю – саме цим поєднанням запахів, властиві нові автомобілі. Машину з такою комплектацією, явно недешеву, навряд чи подарували Стажерові за успішне закінчення академії. Швидше молодик, як і багато його однолітків, хотів покрасуватися і купив тачку в кредит. Втім, сам Лангре був більш ніж дорослою людиною, тому розсудливо залишив свої думки при собі.

– Щоб стати хорошим поліцейським, одного таланту мало, але і без нього нікуди, – м'яко рушивши з місця, заговорив Стефан. – Нас вчили, що "результат понад усе". Відділу потрібні показники, так який сенс тягнути з чотирнадцятою формою?

– Показники, Стажер, це лише цифри, так само, як і твої оцінки в атестаті, – гмикнув Лангре. – А ось совість допомагає людині не лише протистояти смертоносним силам природи, але і взаємодіяти з іншими людьми.

– Як вважаєте, совість це щось природжене, чи все ж результат виховання? – Вправно лавіруючи по вуличках міста, запитав Стефан.

– Природженими є безумовні рефлекси, – постукуючи пальцями по панелі, відгукнувся Лангре. – А сам характер і його якості залежать від виховання. Саме виховання визначає, чи буде людина успішною, порядною і щасливою. Від нього залежить, наскільки довго вона проживе і яким буде її життя – радісним, злим, заздрісним або щедрим.

– В кожного з нас є свої обмежувальні рамки. І якщо більшість не піде на вбивство або пряму крадіжку, то з іншими внутрішніми заборонами справи йдуть набагато більш розмито. Хтось вважає злом цигарки, хтось – кредити, – Стажер вправно відкинувся на спинку сидіння, почуваючи себе впевнено за кермом свого автомобіля, – чи можна сподіватися на те, що злочинець зробить помилку?

– Багатьом злочинцям заважає саме те, що вони діють інстинктивно, – відповів Лангре. – Не плануючи свої злочини, вони часто помиляються в дрібницях і у результаті легко попадаються.

– За наявності підозрюваного, що ви перевіряєте насамперед? – не відриваючи погляду від дороги, запитав Стажер.

– Його будинок. В випадку щонайменшої підозри, поліція відразу ж береться обшукувати місце проживання гіпотетичного злочинця. З ордером, зрозуміло, – незадоволено крякнув Лангре. Мабуть, отримання заповітного ордера порядком набило йому оскому за десятки років служби.

– На чому зазвичай попадаються злочинці початківці ? – Зупинившись на світлофорі, Стажер з цікавістю покосився на свого наставника.

– Їх бажання похвалитися частенько грає проти них же, – Лангре похитав головою. – Вони частенько вибовкують свою страшну таємницю. Розповідають, як вправно провернули аферу, підчистили докази і взагалі обвели всіх навколо пальця. В будь – якому випадку, Стажер, – Лангре подивився на Стефана важким пронизливим поглядом, – запам'ятай ось що: чоловік відповідає образу мужнього, жінка – жіночного, а людина – людяного. Відповідай, раз називаєш себе чоловіком і людиною. І ще одне: – Поводься так, ніби довіряєш людям, але ніколи не роби цього насправді.

Ніколас звичним жестом наїжачив волосся, трохи постояв біля невеликого фонтанчика навпроти входу в будівлю, знову вдихаючи в себе жвавий ритм Лондона. І в піднесеному настрої розмашистим кроком підійшов до скляних дверей висотки, де на одному з поверхів знаходився знімальний майданчик популярного в Лондоні каналу новин. Раз в дві неділі телестудія запрошувала відомих людей для участі в програмі, покликанням якої було притягнути увагу громадськості до проблем світового масштабу.

В минулих випусках зачіпали теми митних союзів, втеч з в'язниць суворого режиму і торгівлі наркотиками. В цій передачі Ніколасу подобалися сміливість, навіть деяка зухвалість ведучих і експертів, їх свобода слова. Ніхто не заважав висловлювати істинні думки, не було сценаріїв. Одже, якщо в ефірі за спинами експертів маячить охорона, готова в будь – який момент "підкоригувати сюжет", ніякої правди в такій програмі не почуєш.

Це наприклад, якби Ісус, проповідував народу своє вчення і віру, і хтось посмів би заперечувати і обурюватися на його слова, то їх били б приставлені до нього бурмили.

Вистоявши невелику чергу до ліфта, Ніколас піднявся на потрібний поверх. Він посміхнувся помічниці, що зустріла його в коридорі.

– Йдіть за мною, сер Романов, – ввічливо кивнула та і задріботіла вперед, цокаючи каблуками по наливній підлозі.

Закріпивши мобільний на ручний штатив, Ніколас, так робив завжди під час своїх інтерв'ю і шоу, включив прямий ефір для своїх підписників.

– Привіт, банда! – Підморгнув він у камеру. – Я Ніколас Романов, сьогодні кожен з вас зможе заглянути разом зі мною за куліси і дізнатися які секрети використовуються при зйомках, що відбувається за кадром, почути нові слова, якими користуються працівники телебачення. А наприкінці я підведу підсумок: як це – працювати на ТБ?

В гримерці його вже чекала молоденька дівчинка візажист. Незважаючи на юний вік, вона явно розбиралася в своїй справі. Ніколас ледве встиг опуститися в крісло, що крутиться, як вона вправно перебираючи пензликами, одразу почала лоскітно водити по його обличчю, наносячи потрібний тон і бракуючі штрихи.

Закинувши ногу на ногу, Ніколас вирішив скоротати час за легким фліртом з симпатичною дівчиною. Помітивши мереживо, що виглядає з-під обтягуючої білої майки, він глибоким заворожливим голосом сказав: