Чтение онлайн

– Ну, так, тринадцятеро проти одного типа, якому заборонено користуватися чарами; у нас нема шансів, - додав Фред.

– Смішно, - скривився Гаррі.
– Страшно дотепно.

– Якщо доведеться застосувати силу, так і буде, - прогарчав Муді і його магічне око аж затремтіло, коли він люто вп’явся ним у Гаррі.
– Тут усі повнолітні, Поттере, і всі готові йти на ризик.

Манданґус знизав плечима й скорчив гримасу. Муді скоса повернув у його бік магічне око.

– Не сперечаймося. Ми тільки час гаємо. Мені потрібне твоє волосся, негайно.

– Та це ж божевілля, нема потреби...

– Нема потреби!
– прогарчав Муді.
– Коли Відомо-Хто на волі й половина міністерства перейшла на його бік? Поттере, якщо нам пощастить, він заковтне фальшиву наживку й плануватиме захопити тебе тридцятого числа, але він був би ідіотом, якби не тримав десь тут на чатах одного-двох смертежерів, бо я й сам би так зробив. Поки діють чари твоєї матері, вони не можуть напасти на тебе чи на цей будинок, але дія чарів ось-ось закінчиться, а смертежерам приблизно відомо, де він розташований. Це наш єдиний шанс їх обдурити. Навіть Відомо-Хто не зможе розділитися на сім частин.

Гаррі перехопив Герміонин погляд, але відразу відвернувся.

– Отже, Поттере... кілька волосинок, якщо твоя ласка.

Гаррі зиркнув на Рона - той корчив йому гримаси, ніби підказуючи: «Та дай скоріше».

– Негайно!
– крикнув Муді.

Усі погляди були звернені на нього, тож Гаррі схопив на маківці жмутик волосся й висмикнув.

– Добре, - Муді пошкутильгав до нього, на ходу витягаючи з баклажки затичку.
– Сюди вкидай, будь ласка.

Гаррі кинув волосся в каламутну юшку. Коли воно торкнулося поверхні, настійка почала кипіти й диміти, і зненацька стала яскраво-золотиста й прозора.

– О, Гаррі, ти значно апетитніший за Креба з Ґойлом, - пожартувала Герміона, але побачила підняті Ронові брови, почервоніла й виправилась: - Ти ж розумієш, про що я... Ґойлів відвар завжди мені нагадував шмарклі.

– Так, прошу фальшивих Поттерів займати чергу, - сказав Муді.

Рон, Герміона, Фред, Джордж і Флер вишикувалися перед сяючою раковиною тітки Петунії.

– Одного не вистачає, - зауважив Люпин.

– Осьо, - похмуро буркнув Геґрід, схопив за комір Манданґуса й поставив одразу за Флер; та наморщила носа й ступнула крок уперед, опинившись між Фредом і Джорджем.

– Я ж ото казав, що ліпше б я був охоронцем, - пробурмотів Манданґус.

– Цить, - прогарчав Муді.
– Я тобі вже теж казав, безхребетний хробаче, що як нарвемося на смертежера, то він захоче Поттера впіймати, а не вбити. Дамблдор завжди казав, що Відомо-Хто захоче покінчити з Поттером особисто. Якраз охоронцям і буде найгірше, бо смертежери їх убиватимуть не задумуючись.

Це не дуже заспокоїло Манданґуса, але Муді вже вийняв з-під плаща шість чарочок, роздав усім, і в кожну налив багатозільної настійки.

– Ну, всі разом...

Рон, Герміона, Фред, Джордж, Флер і Манданґус вихилили чарки. Усі зойкнули й скривилися, коли юшка потекла їм у горло. Їх миттєво почало роздувати й спотворювати, наче вони були з гарячого воску. Герміона й Манданґус на очах підросли; натомість Рон, Фред і Джордж зменшилися; чуби їхні потемнішали, а довге волосся Герміони й Флер ніби змоталося їм у голову.

Муді, якого це анітрохи не вразило, почав розв’язувати свої великі мішки, а як розігнувся, то перед ним, хекаючи й відсапуючись, стояло шестеро Гаррі Поттерів.

Фред і Джордж повернулись один до одного й сказали в один голос: - Ого... ми ж однакові!

– Хтозна, чогось мені здається, що я все одно гарніший, - роздивлявся своє віддзеркалення в чайнику Фред.

– Бе-е, - скривилася Флер, побачивши себе у дверцятах мікрохвильовки, - Білл, не дивись на мене... я бридка.

– Для тих, у кого одяг став завеликий, я маю менші розміри, - Муді вказав на перший мішок.
– І навпаки. Не забудьте про окуляри, в бічній кишеньці є шість пар. А як одягнетесь, то в другому мішку знайдете свій багаж.

Справжній Гаррі подумав, що нічого химернішого він ще не бачив - а йому доводилось бачити чимало дивовиж. Він дивився, як шестеро його двійників нишпорять у мішках, витягують одяг, надівають окуляри й запихають у мішки свої речі. Хотілось попросити їх поводитися делікатніше, коли вони почали безцеремонно роздягатися, виставляючи напоказ його тіло - чого, мабуть, не робили б зі своїм.

– Я знав, що Джіні набрехала про татуювання, - сказав Рон, розглядаючи свої голі груди.

– Гаррі, в тебе такий жахливий зір, - зітхнула Герміона, нап’ялюючи окуляри.

Одягнувшись, фальшиві Гаррі Поттери взяли з другого мішка по рюкзаку й по совиній клітці з опудалом полярної сови в кожній.

– Добре, - сказав Муді, коли перед ним нарешті вишикувались семеро екіпірованих Поттерів-очкариків з багажем у руках.
– Пари будуть такі: Манданґус полетить зі мною, на мітлі...

– А чо’ це я з тобою?
– крекнув найближчий до дверей Гаррі.

– Бо саме за тобою треба пильнувати, - прогарчав Муді, що й справді вже не зводив з Манданґуса свого магічного ока: - Артур і Фред...

– Я - Джордж, - сказав близнюк, на якого вказував Муді.
– Ви що, не можете нас розрізнити, навіть коли ми стали Гаррі?

– Вибач, Джордж...

– Та я вас підколов, я справді Фред...

– Не клей дурня!
– гаркнув Муді.
– Другий з вас... Джордж, Фред чи хто там він... хай буде з Ремусом. Міс Делакур...

– Я посаджу Флер на тестрала, - втрутився Білл.
– Вона не любить мітел.

Флер підійшла й стала коло нього, обдарувавши Білла таким сентиментальним і відданим поглядом, якого, сподівався Гаррі, ніхто й ніколи більше не побачить на його обличчі.

– Міс Ґрейнджер теж на тестралі, разом з Кінґслі...

Герміона щасливо всміхнулася Кінґслі; Гаррі знав, що Герміона теж невпевнено тримається на мітлі.

– Роне, лишилися ми з тобою!
– Тонкс радісно помахала Ронові, перекинувши кухонну підставку для чашок.

Рон не був такий задоволений, як Герміона.

– А ти зо мною, Гаррі. Всьо файно?
– запитав трохи стурбований Геґрід.
– Будемо на мотоциклю, бо я си заважкий для мітел і тестралів. Тіко ти будеш у тій колясочці, бо на самому мотоциклю тобі не стане мійсця.