Чтение онлайн

Життя на Мальдівах уповільнюється і змушує гостя вповільнити темп. Навіть гроші тут не дуже-то й потрібні: ані мальдівські рупії, ані інша валюта, адже на островах дуже поважають безготівковий розрахунок. Лежати під кокосовими пальмами, мандрувати між коралами, вболівати за свого краба на краб’ячих гонках та досхочу наїдатися місцевими стравами з риби - такою є звичайна програма відпочинку. Втім, її можна урізноманітнити, замовивши екскурсію (ніякої самодіяльності) до «побутових» Мальдівів - островів, населених місцевими жителями.

На кожному із обжитих островів розташоване одне селище. Міст, окрім столиці Мале (63 тис. мешканців), на архіпелазі немає. Мальдівці (в країні мешкає трохи більше 300 тис. чол.) дотримуються мусульманських звичаїв, живуть у гармонії з природою. Може здатися, що живуть вони бідно, проте точніше буде сказати - дуже просто, без надмірностей. Ці люди звикли прокидатися й засинати в простеньких будинках серед вічного літа (його забезпечує екваторіальний мусонний клімат з річними температурами від +25 °С до +30 °С), вони невибагливі й відкриті, як сама природа. Для них звичайною річчю є збір дощової води у резервуари, що допомагає долати проблеми з питною водою (на островах немає річок). Мальдівці пересуваються на велосипедах та мопедах, хоча деякі острови можна обійти пішки. Машини - це для столиці. А човни їм потрібні, щоб пересуватися від одного селища до іншого, тобто від острова до острова. Мальдівці розмовляють мовою дівехі, з іноземцями - англійською. У країні високий рівень письменності (вище 93 %) і жодного університету. Чоловіки зазвичай займаються тут виловом риби, а також крабів та лобстерів, жінки здебільшого є хранительками домашнього вогнища. Але правду кажучи, варто зазначити, що представниці слабкої статі не обмежені у виборі роду діяльності, про це, наприклад, свідчить досить значна присутність жінок в парламенті країни - понад 60 %.

Мальдівське поселення

Так, мабуть, жили в раю

На островах і до сьогодні поширені традиційні ремесла, такі, як плетіння з волокна кокосової пальми (воно називається койра) кошиків, циновок, виготовлення сувенірів із деревини цієї ж пальми, а також прикрас із раковин молюсків. З-поміж виробів народних майстрів найбільшою популярністю користуються акулячі щелепи.

Риболовство та продукти кокосової пальми, хоча і поступаються за рівнем прибутковості туризму, проте мають істотне значення для країни в цілому. Мальдіви експортують рибу (скумбрія, тунець та ін.) - солону, копчену, в’ялену, свіжозаморожену та у вигляді консервів. Окрім рибоконсервної, традиційно високого рівня тримається така галузь промисловості, як суднобудування. Мальдівці будують промислові баркаси із стволів кокосової пальми. Цю пальму взагалі використовують максимально, отримуючи з неї також пальмове волокно, олію, пальмове листя і, звичайно, кокосові плоди. Окрім цих «універсальних» пальм, на архіпелазі вирощують кукурудзу, рис, сорго, солодку картоплю (батат).

Проте туристам, які перебувають тут у стані максимального розслаблення, важко уявити, що на цих райських островах хтось ще й працює. Вони запам’ятовують шепіт океану, барвистих підводних мешканців, корали, пальми та недоторканну чистоту білопіщаних пляжів. І вже через тиждень гостям Мальдівських островів здається, що іншого світу, крім того, що їх оточує, просто не існує.

Монголія… Країна безкрайого синього неба і квітучого степу, золотих пісків і кришталевих озер. Уявіть собі, в Монголії і тепер, у XXI столітті, є місця, де досі не ступала людська нога! Це колиска однієї з найдавніших цивілізацій. А ще там і досі багато недосліджених курганів, руїн давніх буддійських храмів і тюркських кам’яних «баб».

Територія сучасної Монголії, що розташована в Центральній Азії, - 1565,5 тис. км 2.

Більша частина цієї території - плато, що знаходиться на 900 - 1500 м над рівнем моря. Вище - ряд гірських масивів та хребтів. Найвищий - Монгольський Алтай, що простягнувся на заході і південному заході країни на 900 км з максимальною висотою 4362 м. Його продовжують більш низькі хребти, що не утворюють єдиного масиву, із загальною назвою Гобійський Алтай та Хангай. На сході та південному сході розташовані рівнини Гобі (висота 1000-2000 м). У Монголії сухий, різко континентальний клімат. Температура тут коливається в основному від - 23 °C до +17 °C. Але іноді на термометрі буває - 35 °C взимку, а влітку до +26 °C.

Монголія посідає 19-те місце у світі за площею, а от за кількістю населення (2 442 тис. чол.) - 135-те. Це країна з найнижчою у світі щільністю населення - 1,7 чол./км 2, а подекуди 0,28 чол./км 2. Тобто в деяких районах ви можете пройти кілька десятків, а то й сотень кілометрів і не зустріти жодної людини!

Степ у Центральній Монголії

Монголія не має виходу до моря чи океану, вона межує з двома великими країнами - Росією на півночі та Китаєм на сході, півночі і заході. Столиця Монголії - Улан-Батор (619 тис. мешканців). Це місто побудував на честь свого сина у 1639 р. хан Гомбодорж на березі річки Тола і назвав Урга. Згодом назва змінилася на Улан-Батор.

У степу Ходо Арал на відстані півтори години їзди від столиці, у містечку Дулуун Болдог, яке вважається місцем народження Чингісхана, стоїть пам’ятник великому Завойовнику.

У столиці випадає майже вдвічі менше опадів, ніж на північному заході країни (230-250 мм порівняно з 250-510 мм). Пов’язано це з тим, що Улан-Батор розташований приблизно посередині між північно-західними гірськими масивами та засушливими пустельними зонами південного сходу. Окрім столиці, місто Дархан і Ерденет - адміністративно незалежні. Інша територія поділяється на 21 аймак (область), кожен з яких, у свою чергу, складається з кількох сомонів, що об’єднують кілька бригад. Головою країни є президент, а вищим органом державної влади - Великий державний хурал. Грошова одиниця - тугрик.

На схід і південь від столиці в бік кордону з Китаєм висота Монгольського плато поступово зменшується, і воно переходить у рівнини - рівні та пласкі на сході, пагорбисті на півдні. Всю південну частину займає пустеля Гобі. Ця назва у перекладі й означає «пустеля». Всупереч нашим типовим уявленням про пустелю - пісок та сонце й більш нічого - Гобі дуже різноманітна. Вона складається з піщаних, скелястих, вкритих дрібними осколками каміння, рівних і пагористих, і навіть різних за кольором місцевостей! Монголи розділяють цю пустелю на Жовту, Червону і Чорну Гобі. Щоправда, наземні джерела води тут - дуже рідкісне явище, але близько від поверхні багато підземних вод.

Традиційне житло монгольських кочовиків

Однак, крім пустель, у Монголії є ще п’ять природних поясів і зон, які послідовно змінюються з півночі на південь. Високогірний пояс лежить на північ і південь від озера Хубсугул, на хребтах Хентей та Хангай, у горах Гірського Алтаю. Гористо-тайговий пояс проходить там же, нижче альпійських лук. Зона гірського степу і лісу оптимальна для життя людини і найпридатніша для землеробства. Цікаво, що основна культура в Монголії така ж, як і в Україні - пшениця. Але основна територія Монголії - безкраїй степ з розмаїттям трав і злаків, справжній рай для кочових народів та ще й з найкращими умовами для тваринництва. Тому закономірно, що це - основна галузь господарства в країні. А ще в лісах Монголії багато хутрового звіра, а в річках та озерах немало риби.

Саксаули, які ростуть у пустелі Гобі, зовсім не мають листя. Натомість є зелені пагони, якими закінчуються основні гілки. Коли настає посушливий період, ці пагони поступово обсипаються. У розпалі літа їх лишається зовсім мало. Так саксаул регулює свої можливості випаровувати вологу відповідно до тієї кількості, яку постачає коріння. Цікаво, що ця рослина так звикла до свого майже безводного режиму, що може загинути, якщо її… полити.

Буддійський монастир Ердене-Дзу

Монголія - не лише аграрна країна, вона має ще й індустріальний сектор. Тут видобувають вугілля, мідь, молібден, олово, уран, флюорит і навіть нафту. Біля озера Хубсугул були знайдені величезні поклади фосфоритів, і навіть уже почався їх видобуток, але через загрозу для навколишнього середовища всі роботи були зведені до мінімуму. Цікаво, що в Монголії є Гора Скарбів. Там знайшли мідно-молібденову руду, завдяки чому біля тієї гори було побудоване місто Ерденет - одне з найбільших міст Монголії.