Чтение онлайн

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217). Предмет цього злочину — державне пробірне клеймо, тобто знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і зміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів встановлені проби (державні стандарти) (наприклад, для платини — 950 проба).

Предметом цього злочину може бути як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти створення державного пробірного клейма, а під збутом — його відчуження (продаж, дарування, обмін тощо). Способи виготовлення і відчуження можуть бути різними.

Використання означає нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб.

Диспозиція ст. 217 є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій. Основне значення має Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р.1. Згідно із Законом опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України та виготовляються за його замовленням. Право клеймувати ювелірні та побутові вироби, виготовлені з дорогоцінних металів (тобто нанесення на них відбитку державного пробірного клейма), мають тільки органи, що здійснюють державний пробірний контроль.

1 Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 9. — Ст. 34.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, виготовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробу під виглядом виробу з дорогоцінного металу вимагає додаткової кваліфікації за ст. 190 (шахрайство). Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб з дорогоцінного металу і подальший продаж цього виробу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, збуту або використання.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 217 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 217 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 217 — штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п'яти років.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226). Предмет цього злочину — фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти. Зовні вони виглядають як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні та точні терези насправді показують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутрішнього механізму чи програму.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується виготовленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів'.

Виготовлення — це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створених приладів чи інструментів. Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів. Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчуження фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, перероблення чи збуту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи інструментів вчиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 226 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 226 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців; за ч. 2 ст. 226 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Обман покупців та замовників (ст. 225). Об'єктивна сторона цього злочину включає три ознаки: 1) діяння — обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг; 2) наслідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що, згідно з приміткою до ст. 225, перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Способи обману покупців та замовників можуть бути різними: обмірювання, обваження, обраховування, продаж фальсифікованих товарів або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, завищення об'єму виконаних робіт або кількості витраченої сировини, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно тощо. Для кваліфікації цього злочину не має значення місце його вчинення.

Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 виступають тільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення матеріальної шкоди покупцеві або замовникові.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що реалізовує товари або робить послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності.