Чтение онлайн

Рід косариків широко відомий. Розкішні садові гладіолуси з квітками неперевершено! гами кольорів належать до цього роду, їх скромні дикорослі додачі, звичайно, поступаються красою, але теж декоративні. Косарики черепитчасті потребують охорони, занесет ДЪ ^?рйК$йЯ>\ ^ЙЖЧЙ.
–

На Україні росте 4 дикорослих види косариків і кілька культурних представлених багатьма сортами.

(Andromeda polifolia L.)

Родина складноцвіті (Compositae)

Багаторічна рослина. Листки 50 см в поперечнику, округло-серцевидні, кутасто-рівнозубчасті, щільні, зісподу білоповстисті, далі майже голі. Квітки — м'ясо-червоні. Кошики — в довгастому гроні на покритому листочками довгому квітконосному стеблі. Кореневище велике, повзуче. Цвіте в березні — травні.

Росте в Лісостепу, зрідка на Поліссі, в Карпатах і гірському Криму розсіяно — понад берегами річок і струмків, по вологих місцях.

Збирають коріння — перед цвітінням рослин. В ньому містяться речовини спазмолітичної дії, в листках — сліди алкалоїдів і аскорбінова кислота

Застосовують у вигляді чаю — при пропасниці, задишці, подагрі і в тих випадках, що й підбіл звичайний. В давнину коренем лікували чуму.

Чай готують так. Протягом 10 хвилин кип'ятять на малому вогні 1 чайну ложку подрібненого коріння в 1 склянці води. П'ють 2 склянки на день, ковтками. При подагрі беруть 2 столові ложки суміші коренів кремени лікарської (або коренів лопуха), кореневищ пирію повзучого, трави вероніки і трави фіалки триколірної у співвідношенні 2,5:2:2:3 на 1 л води, кип'ятять 15 хвилин і п'ють по півсклянки, 5 разів на день, через годину після їди.

Свіжі листки прикладають на застарілі виразки (фітонцидна дія).

(Urtica dioica L.)

Родина кропивні (Urticaceae)

У Франції відвар кропиви давно відомий як засіб, що зміцнює і сприяє росту волосся. У Грузії та Азербайджані з молодих листків кропиви не одне століття готують національні страви. Російські лікарі XVII ст., не маючи уявлення про мікробів, емпіричним шляхом дійшли до застосування бактерицидів рослинного походження, серед яких була і кропива. Лише через три століття експериментальна медицина дала наукове обгрунтування цьому.

Кропива — багаторічна трав'яниста рослина (50-125 см заввишки). Кореневище повзуче дерев'янисте, гіллясте. Стебло пряме, чотиригранне, вкрите, як вся рослина, жалкими волосками. Листки супротивні, довгочерешкові, з прилистками. Пластинки їх видовжено-яйцеподібні великопилчасто-зубчасті. Рослина дводомна.

Росте по всій території України — на засмічених місцях, городах, у садах попід тином. Часто утворює суцільні зарості.

Листки кропиви містять вітамін С (35-270 мг%), провітамін А (13–20 %), вітаміни Вг і В2, мінеральні солі, залізо, кальцій крохмаль, кислоти тощо. У науковій медицині препарати з них рекомендують при маткових, легеневих, геморойних, кишкових кровотечах. Вони входять до складу алохолу, що використовується при захворюваннях печінки. Відвар рослини знижує вміст цукру в крові.

У народній медицині кропиву рекомендують як сечогінний засіб при хворобах нирок, ревматизмі, недокрів'ї, для загоювання ран. У гомеопатії популярна есенція із свіжої трави. і

Як косметичну рослину відвар кропиви (коренів) використовують проти облисіння і для стимулювання росту волосся.

Дуже легко розмножується як вегетативно, так і насінням. Не вибаглива до грунту та умов освітлення, тому для неї можна використати ділянки, на яких практично нічого не може рости. У підготовлений грунт або висівають (без стратифікації) насіння, або висаджують поділене кореневище. Дуже швидко кропива розростається і дає високий урожай. Практично догляду не потребує.

Листки збирають навесні та на початку літа. Сушать на горищі, під залізним дахом або під наметом з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Сушити на сонці не можна.

(Frangula alnus Mill.)

і Родина жостерові (Rhamnaceae)

В народі давно помітили, що кора крушини дуже корисна при запорах у людей старшого віку.

Це — високий кущ (до 2 м). Кора темно-червона або червонувато-сіра, з черговими гілками без колючок. Листки чергові, овальні або обернено-серцеподібні, цілокраї, блискучі. Квітки дрібні, в пазушних пучках, зеленувато-білі. Плід — кістянка, нестиглий — червоний, стиглий — чорний. Цвіте в травні- червні.

Росте в широколистяних лісах, особливо на лісових галявинах, серед чагарників.

Свіжа кора містить 3–5% вільних і зв'язаних оксиметилантрахінонів, емодин, хризофанол і антраноли. Свіжозаготовлена, вона викликає нудоту, блювання, понос.

Застосовують крушину у вигляді відвару, рідкого або сухого екстракту. У науковій медицині використовують як проносний засіб при хронічних запорах і геморої. Входить до складу послаблювального шлункового або протигемороїдального чаю. Глікозид емодин, добутий з кори, входить до складу холаголу, який призначають при жовчнокам'яній хворобі, запаленнях і церозі печінки. У народній медицині кора вважається швидкодіючим засобом при захворюваннях печінки, хронічних запорах, хворобах шкіри, її використовують також при гастритах, хворобах кишечника, дизентерії, виразках шлунка, листки — при недокрів'ї.

У ветеринарії кору крушини у вигляді відвару або настою призначають як проносне. Крушина ламка — добрий медонос, її можна розмножувати поділом куща, паростками й відсадками. Добре росте по берегах річок, водойм, боліт, на вологих луках. Тіневитривала рослина.

Збирають кору навесні до появи листків. Для цього на стовбурах і гілках на відстані 10–50 см один від одного ножами роблять кільцеві надрізи, які з'єднують поздовжніми розрізами. Така кора легко знімається. Потім деревину рекомендується зрубати на пеньок для відновлення рослини.

Сировину сушать під наметом з доброю вентиляцією або під залізним дахом, розклавши на папері або тканині.

(Trollius altissimus Crantz)

Родина жовтецеві (Ranunculaceae)

Оригінальна краса квіток цієї рослини є причиною зривання їх великої кількості на букети, внаслідок чого її стає дедалі менше.

Це — багаторічна рослина з прямостоячим стеблом до 50 см заввишки. Листки довгочерешкові, пальчасто-розсічені, темно-зелені, прикореневі. Квітки поодинокі, верхівкові, лимонно-жовті, блискучі, наче вкриті позолотою чи лаком.

Росте на вогких лісових луках та галявинах, узліссях, чагарникових заростях переважно у лісових і лісостепових районах та в Карпатах.

У свіжій траві міститься протоанемін, сліди інших алкалоїдів, сапоніни, вітамін С, органічні кислоти, дубильні речовини.

В народній медицині Білорусії використовують траву при шлункових захворюваннях. На Україні — зовнішньо при наривах.

Теплий, сонячний колір квіток купальниці робить їх особливо бажаними в садах та парках, по берегах водойм, струмків.