Чтение онлайн

– Я був нерозумний, Алеку, забрав свою сiм'ю iз свiту людей, щоб заховатись вiд їхнього безумства, але люди повиннi жити серед людей, життя без життя не буває. Так, Алеку, я це зрозумiв.
– Вiн подав менi глиняну iндiанську люльку - люльку Джеремi: - Вiзьми, Алеку, ти подарував нам свою кров i тепер маєш право на цю люльку...

По вибоїнах його зморщок текли сльози - сльози змерзлого старого. Вицвiлi вiд довгих рокiв бiлястi очi дивилися з похмурою тугою.

...Люлька пiрата - одна з найдорожчих моїх релiквiй. Беручи її в руки, я знову бачу себе на Фолклендах, у Девiсiв. Чи там вони ще, не знаю. Старий казав, що виїдуть.

До людей...