Чтение онлайн

— Любий, у мене склалося таке враження, ніби вам запропоновано або створювати музику, або йти на шибеницю!

Славетний диригент Артуро Тосканіні мав звичку, розсердивший на репетіції, трощити всі предмети, що потрапняли йому під руки. Якось він кинув на підлогу свій дорогий годинний і розтовк його каблуком. Оркестранти рішили подарувати йому два нових, але дешевих годинники. Тосканіні прийняв подарунок з подякою і незабаром використав його… «за призначенням».

Перебуваючи в Америці, Артуро Тосканіиі диригував у Нью-Йорку. Якось він зробив зауваження співачці, що виступала з оркестром.

— Я ж велика артистка, — розсердилась дама. — Чи знаєте ви це?

Тосканіні шанобливо відповів:

— Не турбуйтесь, я нікому про це не скажу.

На репетиціях Тосканіні дуже дратувався. Одного разу він диригував симфонією, в якій арфіст повинен був один-єдиний раз взяти одну-єдину ноту, і арфіст ухистився сфальшивити. Тосканіні вирішив повторити всю симфонію, а коли дійшла черга вступити арфі, музикант знову спіткнувся. Розгніваний Тоеканіні залишив приміщення.

Увечері відбувся концерт. Арфіст-невдаха, зайнявши своє місце в оркестрі, почав знімати з арфи футляр, і яким було його здивування, коли він помітив, що на арфі обірвано всі струни, за винятком однієї — потрібної!..

Артуро Тоеканіні та П'етро Масканьї (автора опери «Сільська честь») запросили взяти участь у великому музичному фестивалі, присвяченому пам’яті Д. Верді.

Масканьї страшенно заздрив славі Тосканіні і тому прийняв запрошення в умовою, що він одержить гонорар більший, ніж Тосканіні.

— Хоч на одну ліру, — наполягав Масканьї.

Фестивальний комітет погодився. Отримуючи гоноpap, Масканьї дуже здивувався, колі побачив, що йому дісталась лише… одна ліра. Тосканіні диригував безкоштовно.

Розповідають, що Тосканіні якось сказав одному з прихильників його таланту:

— Я диригую не так уже й добре, як вам здається. Просто ті диригенти, яких ви слухали, роблять це набагато гірше.

Артуро Тосканіні запитали, чому в ного оркестрі ніколи не було жодної жінки.

— Бачите, — відповів маестро, — жінки дуже заважають. Коли вони вродливі, то заважають моїм музикантам, а коли потворні, то ще більше заважають мені!

У Відні, в одному з судів слухалася справа двох молодих композиторів, авторів модних пісень. Кожний з них стверджував, що другий украв у нього мелодію. Запросили експерта — відомого композитора Ференца Легара.

Коли той ознайомився з обома рукописами, суддя запитав:

— Отже, пане експерт, хто все-таки потерпілий?

— Жак Оффенбах, — відповів Легар.

До Гергарда Гауптмана звернулась юнка з проханням дати їй два автографи.

— Нащо вам зразу два? — здивувався шановний драматург.

— Два «Гауптмани» я обміняю на одного «Легара»!

Видатний російський композитор О. Скрябін у ранньому дитинстві виявляв сильний нахил не лише до музики, а й до поезії, до театру. Він складав і ставив свої власні «трагедії», написані почасти віршами, почасти прозою. Хоч трагедії ці мали, як і належало п'ять дій, частенько траплялось, що вже в третій дії нікого з героїв не лишалося серед живих: всі або вмирали своєю смертю, або вбивали одне одного. Засмучений таким несподіваним для себе фіналом, автор скаржився:

— Тітонько, більше нема кому грати!

У Великому театрі йшов «Євгеній Онегін». Декілька молодих артисток слухали спектакль за лаштунками. Під час сцени листа Татьяни одна з них обурено сказала:

— Я не розумію Татьяни… Як вона могла писати листа Онегіну, а не Ленському!

Олєнін — виконавець партії Онєгіна — стояв поблизу. Почувши це, він посміхнувся й сказав:

— Любі панночки, не осуджуйте так суворо Пушкіна. Адже він не знав, що Лепського співатиме Собінов.

Після виконання квінтету Ф. Шуберта «Форель» відомий німецький композитор і піаніст Макс Регер, що грав фортепіанову партію, дістав від одного з своїх прихильників у подарунок кошик форелі. Регер надіслав доброзичливцю вдячного листа, в якому, між іншим, написав, що в наступному концерті він виконуватиме «Менует бика» Й. Гайдна.

Відомий італійський співак Енріко Карузо повинен був одержати чек на чималу суму. Коли він прийшов у банк, то виявилося, що при ньому немає жодних документів. Карузо на мить задумався і блискавично прийняв рішення… Службовці банку почули у чудесному виконанні арію з опери «Тоска». Цього було досить, і касир негайно виплатив гроші.

Залишаючи банк, Карузо сказав:

— Ніколи в житті я, здається, так добре не співав, як сьогодні!

Коли Енріко Карузо впершо прибув до Америки, його одразу затакували журналісти. Один з них запитав співака, що він думає про торговельні відносини між Італією та Сполученими Штатами, Карузо відповів:

— Ніколи я над таким питанням не замислювався, але впевнений, що про свою думку з приводу цього я завтра дізнаюся з вашої газети.

Молодий, але досить упевнений в собі тенор сказав якось Карузо:

— Учора в опері мін голос прозвучав по всіх ярусах театру.

— Так, — відповів Карузо, — я бачив, як публіка всюди звільняла для нього місця.

Карузо їхав на гастролі за кордон. Коли він був уже у вагоні, до купо вбіг захеканий театральний кравець і всучив співакові чималий пакунок, виправдуючись: