Чтение онлайн

Щоб стрєльнуть з ерпека, треба пройтись по роті, знайти всі свої магазини, розкласти сошки та зробити грозний вигляд. Досвіччені люди говорять, що саме ерпека — це основний конкурєнт «пекаему» у плані «зробити воєнноє селфі».

Ерпека складається с самого шпалєра, магазинів та шомпола, який «на мінуточку» попросив хтось щє місяць тому. Скотина.

Моторола

Моторола — то не зброя, то радіостанція, я вам доповідаю.

Але досвіччені люди, що підписали контракт «до кінця особового періода», говорять, що і моторолою можна вбити. Це проісходить, коли связіст з батальона бачить, як воєнний носить його останню драгоценну рацію за антену. Щє й розмахує. Або свєрнув ту антену в бублік і красиво повісив на бронік. Тоді связіст звіріє, тіряє зв’язок з реальністю і починає гонятись за ваєнним і бити його по голові зарядкой.

Щоб застосувати моторолу, треба знати, на якій частоті сьогодні батальон. Чи забити на це і просто пообщаться с самим умним чєловєком. То єсть с собой.

Моторола складається з радєйкі, закручєной антени, дохлого аккума та потєряной зарядки. Але все це колише тільки ротного, бо всі мотороли числяться на ньом.

ГАЗ-66

Шишига — це сама серьозна зброя, я вам доповідаю.

Бо у шешаріка є трі агрегатних состоянія. То він «щас заведеться». То він «тока шо ж работав!». А іногда: «він-то на нас числиться, але згорів щє в чотирнадцятом під Попасной…» Кращє всєго про цей шедевр автопрома середини вісімнадцятого віка кажуть воділи. Бо коли шешарік доїхав з пункту «Пе» в пункт «Же», то всі ваєнні говорять «треба було в магазін заєхать!». І тіко воділа говорить «ніхєра сєбє, доїхали…»

Щоб кудись поїхати на шишигє, треба звести докупи три пєрємєнних. Це воділа, путьовка і іскра у моторі.

Шишига складається з кабіни, кузова та рапорта на гесеем. Причом без кабіни та кузова вона іхати може, а от без гесеема — чота ніяк. А щє шешарік — це основний істочнік бєнзіна для волонтьорского гєнєратора.

Відпустка

Відпустка — це основна зброя ротного, я вам доповідаю.

Бо у відпустку хотят всє і всєгда. Раді відпустки воєнний способєн на любой подвіг — сломать руками сєпарскій танк, викопать тридцять метрів траншеї і, шо дуже серьозно, побріться та вдягнути статутную мазєпінку.

Щоб попасть в відпустку, треба чи совєршить нєвєроятний подвіг пєрєд ліцом комбата, чи бути дуже прімєрним затянутим воєнним. Поетому всі вибірають подвіг.

Відпустка складається з рапорта, бумажкі з пєчаттю со штаба, напутствєнного слова ротного «Їдь і нє грєши» і поєзда з війни — додому.

Траншея

Траншея — це довга і мучітєльна зброя, я вам доповідаю.

Бо траншея — то довгий путь. Саме про траншею говорить ротний, коли приходиш до нього проситися в отпуск. Тому довжина траншеї всєгда вищітується по формулє «ширіна плюс глубіна помножіть на рапорт та розділіть на корінь довбаної акації». А щє траншея — це те, що по тєлєку вже чєтвьортий год войни називають «окоп». Хєр єго зна, почєму. Траншея бува крива та нєправільна, але яка б вона нє була — це луччє, чєм «я не копаю, не для того я пішов неньку защіщать…»

Щоб викопать траншею, треба три нормальних воєнних чи один піхотинець, багато вільного часу та лопата. А щє — спеціально обучєний офіцер-перевіряючий зі штабу АТО, щоб імєть мозги взводному за нєправильну форму траншеї.

Траншея складається з трави, плодючої донбаської землі, накиданих бичків та задуму командира ВОПу «копаєм атсюда — і до отпуска».

БМП-2

Бэха-двойка — це красива зброя, я вам доповідаю.

Бо нєма ничого красівше, чєм лєтяща по полю беха-двойка. Нє, єсть. Двє бехі. А може, й три. Беха — це «цьомочка», «моядєвочка» і «сукабл@дьчовононєзаводиться». Вокруг бехі-двойкі є багато народних прімєт. Напрімєр, «коли беха опустила пушку, звалюй з броні, бо зара почнеться», чи «страшно не коли на бехє єдєш, а коли забув взять сєдушку». Або «Не люби мене й не мучь, я з колхоза „Красний Луч“…» Нє. Про колхоз — то нє про беху.

Щоб стрєльнуть с бехі, треба мати жєлєзні пальци, бо лєнти вручну заряжать тре, робочій пріцел та квадрокоптєр. Квадрокоптєр — шоб посмотрєть, чи правда зверху вистрєл 2А42 похож на бластєр із «Звьоздних Войн»?

Правда.

Беха складається з мєхана, наводчіка, кабеема, потєряной масксєті, бронірованой тєлєжкі з пушкой та брєвна на кормє. Прічом всєх інтересуєт, нафіга треба кабеем та брєвно. Доповідаєм: брєвно не раз реально допомагало, а командир бойовой машини потрібен для додержання вимог Статуту та інших керівних документів.

Штабний ноутбук

(Автор — Антон Колумбет)

Штабний ноутбук — це безпощадна зброя, я вам доповідаю.

Кількість зламаних судєб цією страшною зброєю не піддається обчисленню. Її одночасно ненавидять, бояться і зневажають. Одним натисканням кнопочки на цій зброї статус військовослужбовця може як злетіти до небес, так і впасти в грязюку. Полковники стають майорами, солдати стають сержантами, і всі стають сезечєшніками. Більше за все штабний ноутбук любить трі вєщі — награждать нєпрічастних, наказувать нєвіновних і удалять висновки ВееЛКа.

А ще в ньому храняться списки, списки списків, журнали реєстрацій, журнали реєстрацій журналів реєстрацій, бе-че-ес, роздавальні відомості і ще тисячі екселевських файліків та флешка замполіта з вірусами.

Любий нормальний командир знає, що краще потєрять зброю, техніку і посвідчення офіцера, ніж штабний ноутбук. Бо в ньому вся документація, а паперові журнали заповнюються в ночь перед прибуттям правєркі зі штабу сектору.

Ноутбук ніколи не стріляє, а якщо стріляти починає його власник, то стріляти вже пізно, а самоє врємя пісать жєнє трогатєльниє есемескі.

Штабний ноутбук складається з хуліпакерда, задовбаного діловода і потєряної зарядки (а ще з АСУ Дніпро і серіала «Как я встрєтіл вашу маму», але це військова таємниця). Діловода всі ненавідять, але ніхто не хоче на його місце. Він — як знамя підрозділу, і втратити його — це ще хуже, чем втратити начфіна (то вапщє нємислімоє). Тому при небезпеці підрозділ затуляє його своїми тілами і стоїть насмерть, оскільки він єдиний може виписать відпустку і знає, де накази сектору по стройовій.

БМП-1

«Копєйка» — це дуже еротична зброя, я вам доповідаю.

Тільки у БМП-1 ти понімаєш всю глубіну глубін і висоту висот совецкого кораблєстроєнія. Кораблєстроєнія — бо по задумкє крєатівной групи цього проєкта «копєйка» може плавать. Може, буває. Тому стандартна забава у брігадних учєніях на Ширланє — це витянуть БМП-1, яка гордо, підняв флаг з веселим роджером і завивая пісню, тоне на пєрєправі.

Щоб работать з «копєйкі», тре учітивать, шо в пушку 2А28 «НГШ» нє лєзут вистрєли от СПГ, і наоборот. А жалко. А щє — помніть, шо в нєй єсть пятьдєсят літров дєфіцитного соляра, які нєвозможно ізрасходовать, хєр єго зна, чо її так зробили.

«Копєйка» складається з бронєкорпуса, двєрок сзаді, расчітаних на посіпак, рєбрістора і двігла з трубками. І жосткой сцепкі, взятой на ПТОРє. Сама расхожа фраза, що звучить утром з БМП-1, — це «чуєш, ета… карочє трубка лопнула, тосол витік, машина нє боєготова…»

Але. Кращє нєробоча копєйка, чєм вопщє нічого. А коли вона робоча… то є сімдесят три міліметра суровой воєнной еротікі. В діаметрі, а ти шо подумала?))

Т-64

Танк — це особиста зброя, я вам доповідаю.