Полювання на мустангів
Шрифт:
Було темно. Чорний сніг, лавина граду закривали світ перед очима. Ми тулилися спинами до каміння, ще не усвідомлюючи до кінця, яка загроза чекає попереду. І тоді я знову почув: “Заворожи мені, волхве…” Що думав Стась у ці хвилини? Мабуть, те ж, що і я: скільки триватиме негода, який снігопад буде у горах, хто шукатиме нас, чи взагалі ми перенесемо холод і голод… Я потягся до кишені за сигаретами — все розмокло, сірники — теж.
— Ми залишилися без сірників, — повідомив я навіщось.
Про сигарети мовчав — Стась не курив.
— Без вогню буде зовсім зле, — сказав Стась. — Хоча що тут палитимеш — каміння ж не горить. — Не горить?! — раптом перепитав себе самого Стась. — Але дає вогонь!
Він нахилився і підняв із землі дві скалки. “Заворожи мені, волхве…” — повторив укотре і кресонув камінцями. Іскри сипонули, мов з бенгальського вогню. Здається, аж зашипіли на нашій одежі. Невеличка червона кулька злетіла вгору і пірнула між хмари. Ми ошелешено підвели голови — хмари згустилися і вже не пливли, а повзли по землі, по схилах у звори, в ущелини, в міжгір’я… А з високості пробивалося сонячне світло, і ми вже могли розгледіти обриси скель.
День швидко випогодився, заяснів. Ми ж ледве доходили тями. Що відбулося тут з нами? Що розігнало хмари? Стась тримав у руках дві сірі скалки, які породили кулю, подібну блискавці, потім сховав їх до кишені, і ми пішли, зворушені пригодою. На полонині виднілися антени метеостанції і силуети хлопців, які із неприхованою радістю зустрінуть нас: “Прилади не передбачали такої раптової зміни погоди. Ви змусили нас похвилюватися”.
Розповісти їм про загадковий випадок? Не повірять, сприймуть за жарт. І ніхто не повірить… Ми вирішили мовчати. А Стась затявся доскіпуватися істини в нових дослідах, експериментах. Два камінці були вивчені ним в усіх можливих фізичних законах і явищах. Ніякого наслідку. Він щороку виїздив із ними (і з різноманітними приладами) в гори. Туди ж, до Говерли. Вертався ні з чим. І тепер ми вдвох сподіваємося на відтворення тієї ж ситуації. Якщо знову буде чорний сніг, град…
Уже засинаючи, я ловлю себе на думці, що хочу довірити таємницю двом моїм дев’ятикласникам, з якими був на фізичній олімпіаді. Звичайно, з дозволу Стася.
“Заворожи мені, волхве…”
Зміст
Полювання на мустангів. Повість
Вічний шах
Даринія
“Заворожи мені, волхве…”