Чтение онлайн

Суддя.Всякі підривні акції ОУН на Нашівщині ви погоджували з Другим відділом?

Ілакович.За малими винятками, так.

Суддя.Ви отримували гроші за свої послуги?

Ілакович.За послуги — ні. Хіба що діставав добові.

Суддя.Я не цікавлюся призначенням грошей. Я вас питаю: отримували ви гроші з Другого відділу?

Ілакович.Так.

Суддя.Ви говорили про це своїм товаришам?

Ілакович.Як я міг видавати себе?

Суддя.Ви завжди видавали гроші за призначенням?

Ілакович.Не завжди. Часом залишалися.

Суддя.Ви повертали їх до каси?

Ілакович.Я їх отримував не з каси.

Суддя.В конверті?

Ілакович.Так.

Суддя.А ті гроші, що у вас залишалися, ви віддавали в бойовий фонд організації?

Ілакович дурнувато посміхається.

Суддя.Я вас питаю, і ви відповідайте на запитання.

Ілакович.Ні!

Суддя.Ті гроші прилипали до вашої кишені?

Ілакович (ніяково).Залишав їх в себе.

Суддя.На власні видатки?

Ілакович.Так.

Суддя.Добові ви отримували лише у зв'язку з якою-небудь конкретною акцією?

Ілакович.Так.

Суддя.Залежно від ваги акції підвищувалася і сума добових?

Ілакович.Так.

Суддя.Вам відомо було, що вбивство було внутрішніми, власне, персональними порахунками між двома польськими політичними партіями?

Ілакович.Так.

Суддя.Другий відділ був інформований про всі стадії підготування до вбивства?

Ілакович.Так.

Суддя.Ви знали, що атентатчики [157] йдуть на певний провал?

Ілакович.Так.

Суддя.Ви були особисто зацікавлені, щоб Івашкова ізолювати довічно?

Ілакович.Так.

Суддя.Ви знали, що за співпрацю з німецькою розвідкою вас чекає польський польовий суд?

Ілакович.Так.

Суддя.А вам хотілося жити, бо ви недавно одружилися?

Ілакович.Так.

Суддя.Якою ціною заплатили ви за своє життя?

Ілакович.Я дав зобов'язання працювати в німецькій розвідці, але інформувати про свою роботу політичний відділ польської поліції.

Суддя.Говоріть далі.

Ілакович.І шляхом організації нападів на державні банки та влаштування фіктивних атентатів на польських діячів…

Суддя.Останній атентат не був фіктивний.

Ілакович.Він і не мав бути таким.

Суддя.Продовжуйте.

Ілакович.…організацією фіктивних атентатів допомагати поліції усувати невигідних осіб з оунівського підпілля.

Суддя.А якщо ваша дволична гра викриється? Вас можуть згладити з світу німецька агентура або ваші однодумці.

Публіка, тобто я, думає: «Він має рацію».

Суддя (продовжує).Ми з вами ведемо розмову при свідкові. Хоч це і переслідується тюремною адміністрацією, але свідок, ви це знаєте, дасть сигнал на волю, що ви провокатор. Що тоді буде?

Ілакович (понуро).Я застрахувався.

Суддя (з насмішкою).На яку суму?

Ілакович.Я не маю на думці грошей.

Суддя.Ви хочете сказати, що ви застрахувалися морально?

Ілакович.Саме так.

Суддя.Як, наприклад, застрахувалися ви від помсти ваших однодумців? От, скажім, щоб вас позбутися, вистачить відпустити на волю свідка. Свідок Івашків, я маю рацію?

Свідок, чи то пак я, мовчить.

Суддя.Хто мовчить, той притакує. Отже, як ви застрахувалися від помсти, відкрийте нам свій секрет.

Ілакович.Є купка людей, якій відомо, що польська поліція розпускає поголоски, ніби я співпрацюю з нею, аби підірвати серед української націоналістично настроєної молоді…

Суддя.Ту купку людей ви оплачуєте вже з своєї кишені.

Ілакович.Я нікому не даю грошей.

Суддя.Звичайно, це принизливо і для того, хто дає, і для того, хто бере. Досить з вас, що ви мусите брати гроші у поліції. Отже, ви грошей тим людям не даєте?

Ілакович.Ні.

Суддя.Не гроші… Значить, фундуєте пиятики?

Ілакович.Не часто і не всім.

Суддя.Зрозуміло. Тільки найбільш довіреним.

Ілакович (непевно).Так.

Суддя.Це ваша ідея розпускати чутки, ніби вас підозрівають в співпраці з поліцією?

Ілакович.Ні.

Суддя.Певно, для ідеї треба голови. Значить, вам підказали. Так?

Ілакович.Так.

Суддя (до мене).Ви його знаєте?

Я мовчу.

Суддя (до Ілаковича).Ви його знаєте?

Ілакович.Так.

Суддя (до мене).Тепер ви бачите моральну вартість ваших провідників?

Я мовчу. Ілакович морщиться.

Суддя.Може, пригадуєте собі його?

Я мовчу. Суддя підвищеним голосом втретє повторює запитання.

Мовчу.

Суддя натискує кнопку. Входить оправця.

Суддя.Вивести цього трупа.

Проклинаю його всіма найстрашнішими прокльонами, що їх знає мій народ. Не смію вмерти, доки не зустрінуся з ним віч-на-віч. Хто вбив би його тепер, став би моїм особистим ворогом.