Сигнали з Всесвіту
Шрифт:
— Ми врятовані… Ми — на борту вертольота… Серйозних поранень немає ні в кого… Викликаємо “Промінь”…
— Говорить Навратіл!.. Друзі, чекаємо вас на “Промені”. Вже приготувались до вильоту… Хотенкова ми повідомили, що корабель і без останнього реактора здатний до далекого польоту. На щастя, ми вчасно запаслися пальним… Малого Ксаверія візьміть з собою… Зараз ми одержали звістку з “Електрона”, що зустрінемось з ними на планеті Ікс у сонячній системі Проксіма Центавра.
Над головою Мак-Гарді лютувала буря. Кулясті блискавки креслили небо і вибухали. Серед шуму й гуркоту з радіоприймача зазвучав голос Молодінової:
— …Вертоліт ми навантажили на “Стрілу”… Стартуємо… Прощай, нещасна Кварто! Живи добре та швидко опам’ятовуйся від гарячої лазні! А вам, бідні крилаті квартяни, бажаємо щастя в дальшому житті. Хай ваші крила врятують вас від катастрофи!.. До побачення, Кварто!
У Мак-Гарді похолонула кров у жилах. Він судорожно вчепився нігтями в одутле обличчя.
— Вилітають… Назавжди вилітають… Лишусь я тут самотній, один серед пекла, за більйони кілометрів від рідної Землі і від людей… Від щасливих людей… Вони навіть не знають, що залишають мене тут назавжди…
Він схопився і в розпачі почав кричати:
— Люди!.. Боже!.. Люди, не покидайте мене…
Його крик проковтнула буря.