Смертна ніч
Шрифт:
— Ще, знаєте, залишилося питання про мій гонорар.
Мандел збентежено застиг на місці.
— Не про гроші мова, — одразу ж запевнив Ерт. — Але коли буде змонтовано першу установку передачі маси для людини, то я хотів би зарезервувати подорож для себе.
З обличчя Мандела все ще не сходила збентеженість.
— Агов, спинися. До подорожей у космосі ще дуже далеко.
Ерт квапливо похитав головою.
— Не космос. В жодному разі. Я хотів би побувати у Нижніх Водоспадах, штат Нью-Гемпшір.
— Гаразд. А навіщо це тобі?
Ерт звів очі до стелі. На відвертий подив Тальяферро обличчя екстратеролога виказувало суміш сором’язливості і завзяття.
— Колись, — відповів Ерт, — давненько вже, я знав там одну дівчину. Відтоді минуло вже багато років… але часом я думаю…
[1] Оповідання також друкувалося під назвою «Ця смертна ніч» (Пер. Б. Салика).