Чтение онлайн

Під Фрідріхові знову піднявся гнів.

— І ви знали, що станеться з Алтеєю? Значить, ви могли попередити її?

— Коли вона приходила до мене, я розповів їй про розвилку. Я не знав, коли вона досягне розвилки, але знав, що на обох дорогах її чекає смерть. З тією інформацією, яку я дав їй, вона могла дізнатися, коли прийде її час. Я сподівався, що вона зуміє знайти інший шлях. Іноді бувають приховані розвилки, які ми не бачимо. Я сподівався, що у неї той самий випадок, і вона зуміє знайти інший шлях.

Фрідріх не міг повірити тому, що почув.

— Ви могли зробити хоч що-небудь! Ви могли запобігти трагедії!

Натан вказав на могилу:

— Це і є результат спроб змінити те, що повинно було трапитися. Не спрацювало.

— Але якби…

Очі Натана застережливо блиснули.

— Для вашого ж спокою я скажу вам дещо, але лише зовсім небагато. На іншій дорозі було вбивство, таке болісне, криваве й жорстоке, що, виявивши те, що від неї залишилося, ви б покінчили з собою, щоб не жити з тим, що побачили. Будьте вдячні, що цього не сталося. Але не сталося не тому, що вона боялася такої смерті, а тому що любила вас і не хотіла, щоб ви страждали. — Натан знову вказав на могилу. — Вона вибрала цю дорогу.

— Ви говорили їй про цю розвилці? Погляд Натана пом'якшав.

— Не зовсім. Лінія, яку вона вибрала, вела до смерті. Просто вона вирішила, як померти.

— Значить… значить… вона могла вибрати ту, де залишилася б жива?

Натан кивнув:

— На деякий час. Але якби вона вибрала таку дорогу, ми всі скоро опинилися б в лапах Володаря. Раз з цим пов'язані діри, в кінці цієї лінії закінчувалося все. Вибір, який вона зробила, залишає шанс.

— Шанс? Який шанс?

Натан зітхнув. Фрідріх підозрював, що за цим зітханням стоять події набагато більш грізні і страшні, ніж те, що бачила його дружина.

— Алтея купила трохи часу для інших, щоб вони змогли зробити правильний вибір, коли прийде їхній час діяти з власної волі. Цей вузол в пророцтві, на відміну від інших, дуже неясний. Але більшість ниток ведуть в нікуди.

— У нікуди? Я не розумію. Що це значить?

— Існування всього живого під загрозою. — Натан підняв брови. — Більшість пророкувань кінчаються в порожнечі, у світі мертвих.

— Але ви бачите вихід?

— Вузол попереду — велика загадка для мене. Тут я відчуваю себе абсолютно безпорадним. Тепер я знаю, як почуває себе необдарований. Я все одно, що сліпий. Я навіть не зможу побачити тих, хто зробить вирішальні кроки.

— Це повинна бути Дженнсен. Якби ви знайшли її… але Алтея сказала, що обдаровані незрячі по відношенню до необдарованих нащадків Даркена Рала.

— Це стосується нащадків будь-якого Рала. Дар не працює при визначенні місцезнаходження необдарованих нащадків. Немає відомостей, де вони знаходяться. Якщо тільки не зібрати всіх людей в усьому світі, щоб вони постали перед обдарованими… Іншого шляху виявити їх немає. Фізична близькість — єдина можливість для обдарованих виявити їх, оскільки те, що бачать очі, не збігається з тим, що бачить дар. Як тоді, коли я випадково помітив Дженнсен.

— Ви думаєте, що Дженнсен якимось чином пов'язана з цим?

Натан запахнув плащ, захищаючись від пронизливого вітру.

— Багато віщунів думають, що такі, як Дженнсен, навіть не існують. Я не знаю, чи є інші, а якщо є, то скільки їх. Я не уявляю, яку роль вони відіграють в тому що відбувається, знаю тільки, що часто ключову. Я знаю деяких з тих, хто стане учасником вирішальних подій і хто буде приймати життєві рішення на розвилках. Але, як я вже сказав, більшість таких розвилок дуже заплутані.

— Але ви провісник, справжній пророк, так говорила Алтея. Чому ви не знаєте, про що говорить пророцтво, якщо воно існує?

Натан оцінююче подивився на нього блакитними очима.

— Постарайтеся зрозуміти те, що я скажу. Небагато людей можуть вловити це. Можливо, це допоможе вам впоратися з горем, тому що саме тут Алтея знайшла себе.

Фрідріх кивнув:

— Розповідайте.

— Пророцтво і вільний вибір існують спільно. Вони існують в протилежності. Але вони взаємопов'язані. Пророцтво — це магія. Все магічне потребує балансу, рівноваги. Рівновага для пророцтва, що дозволяє існувати пророцтву, — вільний вибір.

— Але це безглуздо. Вони знищують один одного.

— Зовсім ні, — сказав Натан, хитро посміхнувшись. — Вони взаємозалежні і протилежні. Як магія Приросту і магія Збитку. Кожна служить для того, щоб урівноважити іншу. Творіння і руйнування, життя і смерть. Щоб функціонувати, магії потрібен баланс. Пророцтво існує завдяки існуванню своєї протилежності — вільної волі.

— Ви — пророк, і самі говорите мені про існування вільного вибору, який позбавляє пророцтва сенсу?

— Хіба смерть позбавляє життя сенсу? Навпаки, вона виділяє сенс і таким чином створює з життя цінність.

Фрідріх мовчав. Все почуте здавалося йому нісенітницею, яку було важко прийняти. А крім того, для нього нічого не змінилося. Смерть забрала дорогоцінне життя Алтеї. Її життя — ось єдина цінність. Біль охопила його, поглинувши всі інші почуття. Попереду була тільки порожнеча.

— Я прийшов з іншої причини, — тихо сказав чарівник Рал. — Я повинен закликати вас, щоб ви теж взяли участь у цій боротьбі.

Фрідріх зовсім знесилів і більше не міг стояти. Він опустився на землю біля могили Алтеї.

— Ви помилилися, я не той, хто вам потрібен.

— Ви знаєте, де лорд Рал?

Фрідріх підняв голову, мружачись від яскравого сонця:

— Лорд Рал?

— Так. Лорд Рал. Ви — житель Д'хари, ви повинні це відчувати.

— Здається, я відчуваю цей зв'язок. — Фрідріх махнув на південь. — Він там. Але зв'язок слабкий. Він, напевно, далеко. Набагато далі, ніж зазвичай.

— Правильно, — сказав Натан. — Він у Старому світі. Ви повинні відправитися до нього.

— У мене немає грошей на подорож, — огризнувся Фрідріх.

Це була найпростіша причина для відмови. Натан кинув шкіряний мішечок, який з глухим дзвоном впав на землю поруч із Фрідріхом.

— Я знаю. Я ж пророк, ви пам'ятаєте? Тут більше, ніж у вас вкрали.

Фрідріх зважив мішечок на долоні. Він дійсно був важким.

— Звідки це?

— З палацу. Вам належить державна справа, і Д'хара забезпечує вас грошима на витрати.

Фрідріх похитав головою:

— Спасибі за те, що прийшли, спасибі за співчуття. Але я не той, хто вам потрібен. Знайдіть іншого.