Спалені обози
Шрифт:
— Ти вже вернувся?
— В хаті дим… — Ярослав тупо дивився в стелю, очі неприродно блищали. — Імла і дим… У мене залізна голова… Хто замінив мені голову? Чому замість моєї голови залізна?
І чому так темно? Оксано, засвіти… Засвіти… Чуєш?
«Тиф! — Оксана жахно розширила зіниці.— Господи мій! В нього тиф!..» — і покотилися сльози.
Кінець першої книги
Поделиться с друзьями: