Чтение онлайн

87. Лише ці народи дали кінноту, а число вершників доходило до восьмисот тисяч, не рахуючи верблюдів та колесниць. Всю кінноту було поділено на полки і в останній лаві були араби, бо коні не могли зносити верблюдів і через це їх поставили останніми, щоб вони не лякали коней.

88. Проводарями кінноти були Армамітр і Тітай, сини Да-тія. Третього проводаря кінноти, Фарнуха, хворого залишили в Сар-дах. А захворів він через те, що, коли вирушали з Сардів, із ним сталося нещастя. Коли він їхав верхи, під ноги коня кинувся якийсь собака і кінь, не побачивши його перед тим, зіпнувся дибки і скинув додолу Фарнуха. Коли він упав, в нього пішла з рота кров і, нарешті, від цього він захворів на сухоти. Щодо коня, то з ним одразу зробили, як наказав Фарнух: його відвели на те місце, де він скинув свого господаря і відрубали йому до колін ноги. Фарнух утратив свою посаду полководця.

89. Число трієр доходило до тисячі двохсот семи і їх приставили такі народи: фінікійці з палестинськими сірійцями(1) дали триста трієр, а спорядження в них було таке: на голові вони мали шоломи майже схожі на еллінські, одягнені вони були в льняні панцири, мали щити без зовнішнього обідка і ще дротики. Ці фінікійці за давнини мешкали, згідно з їхнім власним переказом, на узбережжях Червоного моря, а звідти перейшли до Сірії і вся ця область аж до Єгипту називається Палестиною. Єгиптяни (2) дали двісті кораблів. Вони на своїх головах мали плетені шоломи, а щити в них були з широкими зовнішніми обідками, списи для морських боїв та великі бойові сокири. Більшість із них були в панцирах і мали великі ножі. Таке було в них озброєння.

90. Кіпріоти дали сто п'ятдесят кораблів, і ось яке було їхнє спорядження: в їхніх царів на головах були мітри, а всі інші мали перські гостроверхі шапки, а все інше в них було, як і в еллінів, за переказом самих кіпріотів ось яке їхнє походження (2): деякі з них прийшли з Сала-міну(1) та з Афін, інші з Аркадії(2), інші-з Кітносу, інші з Фінікії, а ще інші – з Ефіопії(3).

91. Кілікійці дали сто кораблів. А ось яким було їхнє спорядження: на головах у них шоломи, а замість звичайних щитів у них були маленькі щити з необробленої шкури, одягнені вони були у вовняні хітони і кожен із них мав два дротика та меч, дуже схожий на єгипетський ніж. Вони за давніх років називалися гіпахейцями, а свою назву одержали від Кіліка', сина фінікійця Агенора. Памфілійці(2) дали тридцять трієр, а озброєння в них було однакове з еллінами. Ці памфілійці походили від тих, що прийшли з Трої, а потім роз'їхались в різні сторони разом із Амфілохом і Калхантом.

92. Лікійці дали п'ятдесят кораблів. На них були панцири та поножі, вони мали луки з кизилу, очеретяні стріли без оперення та дротики. Крім того, вони були одягнені в козячі шкури, які звисали з рамен, а на головах вони мали шапки, увінчані пір'ям(1), були в них також кинджали та серпи. Лікійці походили з Кріту і називалися термілами, але потім одержали свою назву від імені афінянина Ліка, сина Пандіона.

93. Азіатські дорійці дали тридцять кораблів. Озброєння в них було однакове з еллінами і вони прибули з Пелопоннесу. Карійці дали сімдесят кораблів, а озброєння в них було таке саме, як у еллінів, але вони мали серпи та кинджали. Як вони називалися перед тим, я вже сказав у перших розділах(1).

94. Іонійці дали сто кораблів, а озброєння в них було еллінське. Іонійці поки вони жили на Пелопоннесі в області, що тепер називається Ахаія, а перед тим, як прибули на Пелопоннес Данай(1) і Ксут, вони називалися айгіалейськими пеласгами, як каже еллінський переказ, а від Іона, сина Ксута одержали назву іонійці.

95. Острів'яни дали сімнадцять кораблів і були озброєні, як елліни. І вони були пеласгійським народом(1), але пізніше стали називатися іонійцями ось із якої причини, як і іонійці дванадцятьох малоазійських міст(2), які прибули з Афін. Еолійці(3) дали шістдесят кораблів. їхнє спорядження таке саме, як і еллінів, і як це каже еллінський переказ, за давніх часів вони називалися пеласгами (4). Мешканці берегів Геллеспонту (3), крім абідосців, бо абідосцям було дано наказ царя залишатися там, де вони були, і охороняти мости. Вони взяли участь у поході і дали сто кораблів, а спорядження в них було таке саме, як в еллінів. Вони були переселенцями іонійців і дорійців.

96. Отже, на всіх кораблях були загони персів, мідійців та саків. Із усіх тих, яких я перелічив, найшвидші кораблі були в фінікійців, а серед фінікійців – у сідонців. Усі вони і ті, що були в сухопутному війську, мали своїх тубільних начальників, яких я тут не перелічую, бо це не є завданням моєї історії(1). А це ще й тому, що начальники кожного народу не варті того, щоб я їх називав, а крім того, в кожного народу було стільки начальників, скільки було міст. Вони брали участь у поході не як стратеги, а як і всі інші воїни, як невільники. Втім усіх стратегів, що мали повну владу і були начальниками загонів кожного народу, з числа персів, я вже назвав.

97. На флоті начальниками були такі: Аріабігн, син Дарія, і Пре-ксасп, син Аспатша, і Мегабаз, син Мегабата, і Ахемен, син Дарія, а ескадри іонійців та карійців очолював Аріабігн, син Дарія і дочки Гобрія. Стратегом ескадри єгиптян був Ахеймен, рідний брат Ксеркса, а стратегами інших ескадр були двоє інших. Число тридцятивесельних та п'ятдесятивесельних і маленьких швидких та вантажних суден(1) для перевезення коней сягало трьох тисяч.

98. Найвидатнішими серед тих, що були на флоті, звичайно, крім стратегів, були такі: з Сідона Тетрамнест(1), син Аніса, з Тіра – Маттен (2), син Сірома (3), з Арада – Мербал (4), син Агбала, з Кілікії Сіеннесій, син Оромедонта, з Лікії – Кіберніск, син Сіка, з Кіпру Горг(5), син Херса, і Тімонакт, син Тімагора, а з Карії – Гістіай(6), син Тімна, Пігр, син Гісселдома, і Дамасітім, син Кандавла.

99. Про інших воєначальників я не згадую, бо не маю такого обов'язку, але роблю виняток для Артемісії(1), яка викликає в мене найбільший подив, бо ця жінка взяла участь у поході проти Еллади. Коли помер її чоловік, вона взяла владу до своїх рук, а в неї був ще малий син, і хоч ніхто її не зобов'язував, вона пішла в похід через свою любов До пригод і через свою мужню відвагу. її ім'я, як я сказав, було Артемі-сія, вона була дочкою Лігдама і з боку батька походила з Галікарнасса, а з боку матері – з Кріту. Вона була царицею Галікарнасса, Косу, Нісіру та Калімну і дала п'ять кораблів. Узагалі, в усьому флоті, звичайно, після сідонських кораблів, її кораблі з усіх, що попливли в похід, були найславнішими і серед усіх, хто взяв участь у поході, вона давала Цареві найкращі поради. Людність міст, які я назвав і яких вона була царицею, я це підкреслюю, була дорійською. Мешканці Галікарнасса походили з Тройзена, а інших міст – із Епідавра (2).

100. Досить уже того, що я сказав про регулярне військо. Коли було підраховано і вистроєно військо, Ксеркс забажав сам пройти серед його лав і оглянути. І він здійснив це бажання, стоячи на ко-лесниці і проїжджаючи між лавами кожного народу, і він запитував, а його писарі записували відповіді, поки він не проїхав від одного краю до іншого піхоти та кінноти. Закінчивши, коли кораблі з суходолу спустили на море, Ксеркс із колесниці пересів на один із сідонських кораблів(1) і, сидячи там під золотим навісом, він пропливав перед носами кораблів і опитував, як це він робив, оглядаючи сухопутне військо, залогу кожного корабля і наказував записувати відповіді. На-вархи, вивівши кораблі у відкрите море на відстань чотирьох плетрів, повернули їхні носи до суходолу, вишикували їх і підготували залоги як до бою. А Ксеркс, пропливаючи між носами кораблів і берегом, продовжував свій огляд.

101. Коли він пройшов уздовж лінії кораблів і зійшов на берег, то покликав до себе Демарата, сина Арістона, який супроводжував його в поході на Елладу. Ксеркс покликав його і поставив таке запитання: «Демарате! Зараз мені заманулося спитати тебе дещо. Адже ти еллін, як я знаю від тебе самого та від іншіх еллінів, із якими мені доводилося спілкуватися, і ти походиш із міста не з найменших і не з найслабі-ших. Отже, скажи мені тепер таке: чи чинитимуть елліни мені опір і чи наважаться підняти на мене руку. Бо я маю таку думку, що ніколи, навіть, якби всі елліни порозумілися між собою і всі інші люди, що живуть там на заході, не спроможні протистояти моєму нападу і тим більше, що вони не об'єднані. Незважаючи на все це, я хочу знати і твою власну думку, що ти на це скажеш?» Отаке він йому поставив запитання, а той відповів йому: «Царю мій! Що ти волієш краще, щоб я тобі сказав саму правду, чи те, що тобі приємне?» І Ксеркс наказав йому сказати правду і додав, що не злостиметься на нього і ставитиметься до нього, як і перед тим.

102. Коли це почув Демарат, він йому сказав: «Ну, тоді, царю мій, оскільки ти мені щиро наказуєш сказати тобі правду, я скажу так, щоб потім ти не обвинуватив мене, ніби я брешу. Я почну з того, що елліни завжди приятелювали з бідністю, але з нею пов'язується їхня відвага, наслідок мудрості еллінів і їхньої суворої дисципліни, і через свою відвагу елліни цураються і бідності і поневолення. Я, звичайно, хвалю всіх еллінів, що мешкають у дорійських краях, але те, що я скажу, це стосується не всіх, а лише лакедемонців. Насамперед, що це зовсім неможливе, щоб вони прийняли твої пропозиції, які означають поневолення Еллади, а потім вони виступлять проти тебе з війною, навіть і тоді, коли всі інші елліни встануть на твій бік. Що ж до їхнього числа, не питай мене, скільки їх є, щоб вони наважилися виступити, бо якщо тисячі ворогів візьмуть участь у поході, вони все одно воюватимуть із тобою, чи буде їх менше, чи більше».