Чтение онлайн

НАВЕРНОЕ, НЕ БУДЕМ ЕГО ПЕРЕВОДИТЬ НА РУССКИЙ ЯЗЫК, ВЕДЬ РУССКИЙ ЯЗЫК ОТЛИЧАЕТСЯ ОТ УКРАИНСКОГО НАМНОГО МЕНЬШЕ, ЧЕМ ОТЛИЧАЮТСЯ НАРЕЧИЯ НЕМЕЦКОГО ЯЗЫКА В РАЗЛИЧНЫХ ЗЕМЛЯХ ГЕРМАНИИ ИЛИ НАРЕЧИЯ КИТАЙСКОГО ЯЗЫКА В РАЗЛИЧНЫХ ПРОВИНЦИЯХ КИТАЯ.

И РУССКИЙ, И УКРАИНСКИЙ ЯЗЫКИ - ЭТО НАРЕЧИЯ ОДНОГО ТРИЕДИНОГО ЯЗЫКА ТРИЕДИНОГО НАРОДА РУСИ, РУССКО-УКРАИНСКО-БЕЛОРУССКОГО, В КОТОРЫЙ ВХОДЯТ ЛЮДИ ЛЮБОЙ НАЦИОНАЛЬНОСТИ, ДУМАЮЩИЕ И ПОНИМАЮЩИЕ ЛЮБУЮ ИЗ ВЕТВЕЙ ЭТИХ ЯЗЫКА НАРОДА РУСИ: И ЕВРЕИ, И АРМЯНЕ, И АЗЕРБАЙДЖАНЦЫ, ДА ЛЮБОЙ НАЦИОНАЛЬНОСТИ ВООБЩЕ.

ВСЕ ЛЮДИ - РОДНЫЕ БРАТЬЯ И СЁСТРЫ ДРУГ ДРУГА, НЕЗАВИСИМО ОТ ИХ НАЦИОНАЛЬНОСТИ, ИБО ВСЕ ЛЮДИ - ДЕТИ ПРАРОДИТЕЛЕЙ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА АДАМА И ЕВЫ, И ПО КРОВИ,

КАК И ПО ДУХУ ЕСТЬ ВСЕ ДЕТИ БОЖЬИ, ДЕТИ БОГА, ОДНОГО ДЛЯ ВСЕХ ОТЦА НАШЕГО НЕБЕСНОГО, ГОСПОДА НЕБА И ЗЕМЛИ.

НАВЕРНО, ЧЕЛОВЕК, ЗНАЮЩИЙ РУССКИЙ ЯЗЫК, ПОЙМЕТ БЕЗ ПЕРЕВОДА РАССКАЗИК ВЛАДИМИРА ИЗ ПОЛТАВЫ НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ.

НУ, ЕСЛИ КТО НЕ ПОЙМЁТ, ТО ПУСТЬ СКАЖЕТ, ТОГДА ЮРИЙ ИЗ ХАРЬКОВА ПЕРЕВЕДЁТ ЕГО НА РУССКИЙ ЯЗЫК.

ОЧЕНЬ НЕ ПОХОЖИЕ НА РУССКИЕ УКРАИНСКИЕ СЛОВА РАССКАЗА ВЛАДИМИРА ЮРИЙ ДАСТ В СКОБКАХ НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ.

рассказ

Завтра треба поголитись ("Завтра надо будет побриться")

Владимир Рид из Полтавы.

Сергій цього разу повернувся з відрядження(командировки) на цілих півтори доби (суток) раніше - трапився попутний транспорт прямісінько до його містечка (городка).

 Прибувши додому глибокої ночі, він дістав ключа і відчинив двері.

 В темряві (темноте) звично (привычно) нащупав вимикач (выключатель) і… в очах спалахнули тисячі різнокольорових блискіток, а в голові глухо бемкнуло, наче хтось огрів молотом. 

«Що це було?» - постало резонне запитання (вопрос), коли «метелики» (бабочки) в очах трішки вгамувалися (успокоились).

 Тремтячими (трясущимися) руками чоловік дістав телефона і присвітив. 

Так і є – несправний вимикач, з якого стирчали два дроти (провода). 

«Ото торохнуло!» - майнуло в голові. 

Чоловік ще якусь мить роздивлявся той злощасний вимикач… 

Потер занімілі пальці… «Завтра-ж все зроблю! Неодмінно!» - дав собі настанову (установку).

Вдома нікого не було. «Ага, всі в тещі… На селі» - зробив здогадку… В холодильнику порожньо (пусто)…

Почухавши себе по пузі, Сергій невдоволено дістав шматочок (кусочек) черствої булочки і вишневе варення. 

Втамувавши трішки голод, і запивши аскетичну вечерю (ужин) водою, чоловік відправився в ліжко (постель)… 

Зморений далекою дорогою, він швидко заснув. Але за кілька хвилин сон де й подівся. 

Думки роїлися в голові і якась незрозуміла тривога причаїлася (притаилася) всередині і холодком віддавала в живіт. 

Знову потер, наче чужі, пальці… 

«А якби…» (А, вдруг...) - стримав думку і раптом відчув, як холодний піт вкрив тіло. 

Мимоволі торкнувся мокрого лоба і провів рукою по колючій щоці. 

«Це ж треба! Ще й не голений…» (не побритый) - знову, наче переконуючись в правдивості своїх же слів, провів долонею по підборіддю. 

«Це ж треба! А якби… А я й не голений. Лежу.., а люди скажуть, що й не встиг поголитися… А хто ж мене?.. Цікаво, а в «ритуалці» надають таку послугу (услугу)? 

І скільки за неї треба відвалити «бабла»? 

Звісно ж, що ніхто задарма «жмурика» не буде голити (бурить). Може 200… А може й усі 500…

Однозначно - здеруть сім шкур. 

А Люба казала, що треба (надо) Антону планшет купити. В школу… Вимагають. Замучили вже… Куди не повернись - одні витрати (растраты)… За відрядження не відомо коли… Ну, то, може, тесть з тещею розщедряться… Нащо їм гроші (деньги)?»

Сергій повернувся на другий бік. 

Поправив ковдру (одеяло). 

«А цікаво, якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшли б Вергуни на… Проводжати в останню путь (последний путь)? Тьфу-тьфу-тьфу ще раз… 

Після того, як я обізвав їхню «Калину» відром на колесах, вони перестали в гості запрошувати. На восьме Степан сухо привітав Любу… По телефону. Треба буде завтра вибачитись (извиниться). Неодмінно (Обязательно)».

Чоловік встав з ліжка, взяв сигарети і вийшов на балкон. 

Містечко (городок) мерехтіло вогнями-світлячками. Тихо. Далеко почувся гудок потяга (поезда)…

 «Та-а-ак, в яку зміну сьогодні кум Василь? Може то він щойно подав сигнал на залізниці (на железной дороге)? 

Я йому вже другий місяць, як заборгував (задолжал) сотню. 

Не гарно це… І Миколі… Теж. І Петру Васильовичу… Хлопцям (Ребятам)… У майстерню (мастерскую) треба занести могорича… Не гарно вийшло. Ось тільки отримаю за відрядження. То відразу ж… Зі всіма! Вирішено!»

 Сергій глибоко затягнувся і здмухнув попіл. 

«А якби оце… Тьфу-тьфу-тьфу! Що про мене подумали б? Треба й до Анатолія зайти. Можна й зателефонувати, але особистий візит все-ж таки краще (лучше). Так би мовити, очі в очі. Треба зізнатися, що я був несправедливий. Не розібрався».

Затушивши недопалок, чоловік повернувся до ліжка. Сон не йшов. Він все крутився, перемощував подушку… Думки знову обсіли… «А якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшла б Оксана на?.. 

Може й прийшла б. Ніхто не здогадується, що твориться в жіночій голові. Сьогодні вона каже, що любить і не може без мене, а завтра… Дивні ці жінки! З ними, як по мінному полю…

 Надя не прийде… Як вона пояснить чоловікові (мужу)? Вона сором'язлива (застенчивая). Тиха, як мишка. Не те, що Люська. 

Люська припреться. Точно! Вона завжди і скрізь! Після тієї вечірки (застолья вечером) у Панасюків… Вона ніяк не може второпати, що то все сталося спонтанно і без обов'язків. Ми ж дорослі люди. Всяко буває в житті. Захопила пристрасть (страсть) і пожбурила у вир (вихрь) почуттів (чувств).