Чтение онлайн

— А що тут сьогодпі у вас? — запитав я.

— Працюють літні гуртки, — охоче пояснив Граматик. — Я веду літературний гурток, Олег — фізичний, Оксана — гурток любителів астрономії, Микола — агрономічний. У нього, до речі, найбільше учнів. Учителів зараз нема, всі в відпустці, а ми на канікулах, то й займаємося із школярами. А вдень працювали хто де: Микола на комбайні, Олег у ремонтній майстерні, Оксана в обсерваторії — веде спостереження за горами Дерфеля…

— А Василь робить найважливіше, бо вічне, — втрутилася в розмову Оксана, яка щойно підійшла. — Він пише історію Келеберди з найдавніших часів.

— Де ж ви вчитеся? — запитав я.

— Я в сільськогосподарському інституті на факультеті агрономії, — похвалився Незнайко, тобто Микола Удовенко. Він помітно підтягнувся, став поважнішим.

— Оксана в університеті на астрофізичному факультеті, а я у фізико-технічному інституті, — повідомив Капітан.

— Я — в педінституті на факультеті української мови й літератури, — сказав Граматик.

— А хто відновив Друга? — не переставав я запитувати.

— Ми вчотирьох, — сказав за всіх Капітан.

— І назвали його першими буквами наших прізвищ, — додала Оксана. — Довгань, Рудик, Удовенко (у попередній назві Миколиного прізвища не було, тоді з мого взяли аж дві букви) і Галайда.

Школярі вже розійшлися по класах. На коридорі залишилося тільки нас п’ятеро і Друг.

— І останнє, щоб не затримувати вас більше: що б ви хотіли побажати тим, хто читатиме про вас?

Товариші замовкли на якусь мить.

— Тільки, Василю, не треба шифрувати, будемо говорити відкритим текстом, — попросився Удовенко.

— Гаразд, — погодився Граматик. — Капітане, ти перший.

Але не встиг Капітан щось сказати, як обізвався Друг, не розтулюючи рота:

— Машини повинні служити тільки добрим справам людей.

— Правильно, — підтримав його Капітан. — А я тим, хто читатиме про нас, бажаю завжди прагнути якомога більше знати.

— І вміти мріяти й уявляти, — додав Граматик.

— І мати силу волі завжди доводити до кінця те, що почав, — сказав Незнайко, багатозначно всміхаючись.

— І робити все з любов’ю до людей, — завершила Оксана.