Чтение онлайн

Отже, любов не має пояснень! Але має наслiдки i... продовження. Саме тому, як ти сама сказала,

життя зав'язує цiкавi вузлики. Вони є у всiх.

До мого приїзду сюди, я думала, що моє життя пряме, мов одна гладка суцiльна лiнiя. Я

помилялася. Виявляється, i я маю про що подумати.

Можливо, я отримала у спадок не тiльки цей будинок, але й таку ж любов «до чужинця»?

...Нашi останнi розмови були вiдвертими. Я називала її бабусею, вiд чого вона одразу починала

плакати. А вже перед самим вiдходом розповiла про стару скриньку, в якiй зберiгає записку вiд мого

дiда. Показала її менi – клаптик пожовклого паперу iз затертими незнайомими лiтерами, написаними

олiвцем. Шкодувала, що так i не наважилась показати її Максу або тобi.

Так, так, саме комусь iз вас.

...Тепер нiч. Я бачу свiй вiдбиток у темному склi вiкна. Вiн досить химерний, нiби на мене дивиться

двiйник з-пiд мiнливих вод Рейну – Лореляй. Але не загальновiдома, про яку писав Гете. А iнша,

оспiвана давнiше Клеменсом Бретано: жiнка, через яку гинули моряки. А вона вiддала серце бiдному

рибалцi з чужих країв. А коли вiн поїхав, вона кинулася в рiку, адже життя втратило сенс. Така от

iсторiя...

Дорога Соню! Я вирiшила прийняти пропозицiю Макса – ми повертаємося разом. Саме тут, у

цьому будинку, який мiг би бути моїм вiд народження, я вiдчула, що в мене є родина, про яку навiть не

здогадувалась. Уявляю, як ми приїдемо до вашого затишного будинку i будемо сидiти на вашiй

склянiй терасi – ти, Гаррi, Макс i я. I я бiльше не заздритиму (бо, був такий грiх!) тому, як на тебе

дивиться Гаррi... Ти зробиш тi страви, якi їла в «Кривiй липi» у своєму рiдному мiстi – чанахи i

яблучний струдель. Ти так смачно розповiдала про цi страви, що я просто змушу тебе зробити їх!

Ми пом'янемо фрау Шульце – наш «вузлик», на якому дивним чином зав'язалися нашi долi... I я

дiстану записку свого дiда. Усе буде так, як вона хотiла – ви прочитаєте її. Ти i Максим. Фрау Шульце,

уроджена Лора Брандмауєр, зробила правильний вибiр...

Невiдомий солдат. Записка

«Ми зустрiнемось серед небес

Там, де в'ється мiж хмарами плай,

I якщо я сьогоднi воскрес –

Воскресила мене Лореляй!

Не шкодуй, не сумуй, не проси,

А якщо вiдiйду – пам'ятай:

Я i мертвий скажу – «сим єси!»

Бо зi мною була Лореляй!

А коли завирує потiк

I знесе моє тiло за край –

Ти не згаснеш! Бо я шепотiв

Лореляй!

Лореляй.

Лореляй...

12 травня, 1945 року,

02 година 40 хвилин,

Бабельсберг»

Document Outline

Роман Iванович. Партiя в шахи

Оксана. «Гуцулка Ксеня»

Вiра. Вершки з полуницею

Соня. Ящик пiд рядниною

Марина. Вiкно в свiт

Саня. Гольфи Лаури

Максим. Коридорний

Фрау Шульце. Ковчег

Юстина. Лист

Невiдомий солдат. Записка