Чтение онлайн

– Муравлi - цiлком iнший бiологiчний тип, - заперечив плавець.
– А тут iдеться про гуманоїдiв.

– Правильно, - пiдхопила Неля, - хоч вони, як твердить Ажажа, рiзняться мiж собою...

– Карлики i гiганти?
– перебив Покльований.
– То не карлики, а дiтлахи, малеча.

– Прилiтають на екскурсiю?

– А що?
– Вiталiй скинув бровами.
– Ми ж не знаємо, яка там система навчання.

– Значить, ото в Калiфорнiї загинули учнi, - зауважив плавець.

– Вам виднiше, - розтягнув свої губи Вiталiй.

Потiм враз спохмурнiв i бiльше на цю тему не сказав нi слова.

"Що це з ним дiється?
– подумки обурювалась Неля.
– Невже ревнує? Оце так! Що це вiн собi в голову забрав? Ну, розповiдав анекдоти... Але ж я навiть у кiно з ним не пiшла. Теж менi серцеїд знайшовся! I в Києвi, мабуть, дружина й дiти... А з оцим в кiно пiду охоче".

I таки пiшли, запросив! Пiсля фiльму довго ходили алеями парку i шепталися, i "їли яблуко нiмоти", як сказав поет, довелося достукуватись у корпус, бо пiсля дванадцятої сторож замкнув дверi. Ввi снi прогулянка продовжувалась, Ростислав (так звали юнака) повiв її до моря, i вони пливли разом, час вiд часу вiн зникав за хвилями, гра веселила, Неля смiялася, пройнята радiсними вiдчуваннями. Коли це раптом перед ними виринув Вiталiй, скорчив мiну: "Вам виднiше! Вам виднiше!"

Коли пiсля снiданку знову зiйшлися на пляжi i Ростилав поплив до буйка, Неля згадала вчорашню Вiталiєву реплiку:

– А чому ви думаєте, що йому - виднiше... ну, про тих... iнопланетян?

Покльований одразу спохмурнiв, одвiв очi вбiк.

– А тому, що цей тип... iз них.

– Овва!

– Нелю, ви зовсiм неуважна, а я тiльки глянув на нього...

– Може, що купається, а ви ловите дрижакiв?
– силувано усмiхнулася Неля.
– Просто загартований, ну, спортсмен... Морж!

– А ви звернули увагу, що цей "морж" не пiрнає? Волосся в нього сухiсiньке.

– Ну, то й що?

– А те, що йому, певне, не можна мочити голову, на правiй скронi в нього якась металiчна клема.

– Таке й вигадаєте, - вже не так упевнено озвалась Неля.
– Яка може бути клема?

– Скиньте свої зеленi окуляри, то й побачите.
– Покльований пiдозрiливо озирнувся.
– Може, то передатчик?

Неля знизала плечима, не знаючи, що йому й сказати на це. Почала механiчно гортати книжку. Лiтаючi "тарiлки", iнопланетяни - все це якось не вмiщалося в ту реальну картину свiту, яка вiдбивалася в її свiдомостi. Але як подумати... Невже з мiльйонiв i мiльйонiв планет у Всесвiтi лише одна Земля населена мислячими iстотами? I цей Ростислав... Металiчна клема... Виходить, провела вечiр з iнопланетянином? Вигадка, хохма. Хоче мене залякати Вiталiй... Не вдасться!

Та коли Ростислав лiг на своєму килимку позагоряти, раптом вiдчула, що не може розмовляти з ним просто й невимушено, як це було вчора. Кортiло побачити ту клему, але кожного разу погляди їхнi зустрiчалися, i їй ставало соромно за оце своє пiдглядання, та ще як Ростислав помiтить... Подала йому книжку.

– О ти... ви читаєте по-французькому?

– Я викладаю французьку. А ви читаєте?

– Так. Та це кросворд! Цiкаво.

– Оце такий кросворд?
– здивувався Вiталiй.
– На цiлу книжку?

– Сам кросворд ось, - Ростислав розгорнув аркуш завбiльшки iз скатертину.
– А в книжцi запитання.

– Це найбiльший у свiтi кросворд, - пояснила Неля.
– Його склав бельгiєць Анрi Блез. Тут двадцять п'ять тисяч клiтин, щоб заповнити їх, треба вiдповiсти на сiм тисяч сiмсот сорок вiсiм запитань.

– Ого!
– прицмокнув Вiталiй.
– Оце головоломка! Розв'яжеш, Ростику?

Оте "Ростику" неприємно рiзонуло Нелю. Що за фамiльярнiсть?

– Та його, мабуть, нiхто не вiзьметься розв'язувати, - сказала. Пiдраховано, якщо нiчим iншим не займатись, а тiльки цим кросвордом, то потрiбно буде не менше як сто двадцять годин!

– Але ж ми у вiдпустцi, - обiзвався Ростислав, - чому ж не спробувати?

Вiталiй пiдморгнув Нелi: хiба не на моє виходить? I сказав з натяком:

– Та часу ще багато, надто ж у декого.

– Давайте так, - почав Ростислав, не вiдриваючи очей вiд книжки Анрi Блеза, - я диктуватиму, а ти... ви, Нелю, пишiть. Гадаю, що за три-чотири пляжнi днi ми впораємось. Згода?

Вiталiй уп'явся своїми очицями в молодика:

– Ставлю шампанське i коньяк, якщо розв'яжете хоча б за п'ять днiв!

– Не треба, - спокiйно вiдповiв Ростислав, - спиртного не вживаю.

Покльований знову перезирнувся з Нелею. А їй стало цiкаво, спалахнула:

– Згода!

I вони почали. Ростислав, лежачи на спинi i тримаючи вгорi книжку iз запитаннями, диктував вiдповiдi, а Неля, розiславши простирадло кросворда, швидко записувала. Вiталiй французької не знав, але згоряв од цiкавостi. Чапав навколо них, наче стерiг, щоб не повтiкали, присiдав на хвилинку, пiдводився, щось бурмотiв i весь час пильно позирав на "прибульця", що так недоречно i навiть не помiчаючи зруйнував його флiрт iз "пасочкою". Ох, i дурнi ж цi дiвчата!.. Ну, нiчого, заклепка на скронi є, он виднiється крiзь волосся, невже й досi не помiтила? А так вiн здорово скидається на людину. I волосяний покрив, навiть нiгтi на руках i ногах, i по п'ять пальцiв... Молодий, здоровий, ще й гарно складений, чорти б його взяли!

Поглянувши на свiй обвислий живiт i кривулястi ноги, Вiталiй з гiркотою визнав, що тягатися з цим спортсменистим нема чого й думати. Але якщо вiн з тих, то iнша справа! А може, це робот? Бiлковий робот, призначений для вiдвiдин, постiйно зв'язаний iз своєю базою? Для цивiлiзацiї, яка змогла перекинути мiст на Землю, це, звичайно, не проблема. Обачнiсть i ще раз обачнiсть! Треба не сполохати пташку... Ох, i фiльм зроблю!

Покльований заджеркотав камерою, обходячи навколо кросвордистiв.

Не дуже високо понад береговою лiнiєю з'явився зелений вертолiт прикордонна служба. Вiталiй облишив знiмати, дивився на металеву комаху, задерши голову, а коли машина пролiтала над ними, замахав рукою, мало не скрикнув: ось де вiнi Ловiть його!

Кожного разу, як тiльки прибулець iшов "освiжатись", у Вiталiєвих грудях так i тенькало: втече! У морi на нього може чекати їхня субмарина, пiдбере - тiльки його й бачили. Та Ростислав нiде не дiвався, поплававши вволю, знову брався за кросворд.

– Та нехай йому грець, в мене вже рука заболiла!
– вигукнула Неля, кидаючи ручку. Випросталась просто на кросвордi i заплющила очi.

– Е нi, так ми не домовлялись, - Ростислав скочив на рiвнi ноги. Пiшли поплаваємо i знову... Невже не цiкаво? Мене цей кросворд заiнтригував.

"Та кросворда ти розв'яжеш, а от своє головне завдання...
– зловтiшно подумав Вiталiй.
– Чи не спiткнешся? Ажажа у своїй лекцiї твердить, що ви не агресивнi, такi собi мирнi дослiдники. Але яка мета цих ваших дослiджень? Ось що важливо дiзнатись!"