Чтение онлайн

Головну ролю в сій обрядовости відограє «богата» вечеря, маніфестує богацтво і щастє дому, служить жертвою родови і природним силам і виставою свого богацтва має

21

заворожити достаток і успіх на новий рік. Дім для сього має бути приведений до повного ладу, всі члени його мусять бути в повнім зборі, ніщо з господарства не повинно бути по за домом, в чужих руках. Зрана добувається новий огонь, ним запалюється огнище з дерева приготовленого для того спеціяльним способом. На сім огні варяться обрядові страви, дуже ріжнородні (тепер 9 або 12 страв), в котрих мають бути вжиті продукти ріжних галузей господарства: збіже, ярини, садовини, пасіки, да- внійше — поки не заведено християнського посту — очи- видно також всяка мясна та молочна пожива. Поки по- співаєся приписаним порядком приготована («законна») трапеза, господар приготовляє обійстє, а часом і все господарство, включно з полем до «тайної» (инакше — святої) вечері. Сам або з родиною обходить усі будинки, обійстє, часом і поле з ріжними церемоніями: напр. стайні обсипаються диким маком, зарубуються пороги, аби ніщо вороже не приступило, дірки в лавках запихаються, щоб замкнулись роти ворогів, іяіод.

До хати приносяться снопи збіжа, сіно. Сніп — «дідух», первісно мусів бути той сам обжиночний сніп, що при закінченню жнив з пошаною, при певних співах і молитвах був занесений до двору; він тепер виноситься з свого сховку, щоб прийнявши нову силу від «богатої» вечері, засіяти поле своїм святим зерном на новий врожай. Він ставиться на святім місці хати — «на покуті» на підстеленім сіні, або з иншими знаками своєї поваги. Се предмет божеський, як весільний хліб, і тому мав теж імя «раю» як і той. На столі і під столом стелиться сіно, збіже, в них ріжний госпо- дарский струмент, части плуга, ярмо, то що, і маг'ічні охоронні зілля (часник). На столі розкладаються хліби і колачі з річними приповіданнями і магічними актами: напр. квокчуть, щоб кури неслись, ричать і блеють, щоби велась худоба, і под. З кождої страви надбирають по трохи, домішують муки, солять і господар несе то покушати худобі; благословить її хлібом, або маже медом. Худоба того дня дістає

22

й кращу пашу, бо вона тої ночи бесідує з Богом і плаче перед ним, як не має що їсти.

При початку вечері господар з стравою виходить на подвірє і з ріжними магічними рухами і молитвами за-, кликас всі ворожі і супротивні сили. Тепер ся заклич має значіннє охоронне: супротивні сили, не прийшовши на святу вечерю, не мають приходити й до господарства сього дому; давнійше воно могло мати характер гощення їх. Приступаючи до вечері, до котрої засіли не тільки всі члени дому, але й бідні й неприкаяні люде, котрих годиться запросити, господар молиться за всіх неприсут- них і кличе до трапези померші душі. Для них ставиться на вікно кутя й сита, розкладається по кутках ріжна пожива, лишаються не помиті миски й ложки, щоб душі могли покоштувати, чого захочуть. Сідаючи, годиться продути місце, щоб не привалити котроїсь душечки, бо. вони в великім числі збираються на сю «тайну вечерю».

По вечері, котрій далі супроводять ріжні магічні акти та ворожіння, розноситься страва до близької рідні, кумів, баби-повитухи. Се оден з важних і святих обовязків супроти роду: розділити з ним святу вечерю, і я вище вже одмітив, яке значіннє надається дотриманню сього обряду.

З вечера першого дня свят починають свої обходи колядники, танечники, машкарники. В сих обходах, дуже ріжнородних, єсть кілька інтересних для нас елементів:

«Веселеннє дому» радісними піснями і накликаннє на нього богацтва, щастя і успіху через описуваннє як дійсно- сти того бажаного богацтва, слави і щастя, і то в красках як найяскравійших, в образах гіперболічних, можливо збільшених.

Магічний танець «кругляк», що й по нині справляється подекуди (напр. на Гуцульщині) з незвичайною повагою, як святий обряд на забезпеченнє домови і господарству богацтва й здоровля.

Ходженнє маскованих з козою: правдоподібне сполучен- нє римського новорічного обряду з свійським «полазни-

23

ком» — козою, що приносить урожай* («де коза ходить, там жито родить, де коза туп-туп, там жита сім куп» і т. д.).

Ходженнє з плугом і засіваннє збіжем на новий рік, з таким же значіннєм, і под.

З новорічних звичаїв звертають на себе деякі обряди звязані з огнем. Сміттє, що не виносилося з хати від святого вечера, «щоб не винести з ним разом і долі»; на новий рік палять і димом підкурюють садові дерева. Цікаві також заходи для забезпечення врожаю садовини: дерева мажуть тістом, або перевязують, а неродючі страшать: господар постукує сокирою дерево, ніби збираючись рубати; хтось з родини, ставши за деревом, проситься іменем дерева і обіцяє добре родити; господар годиться почекати, і по сім дерево чим небудь перевязують.

Круг весняних обрядів розпочинається вигляданнєм і викликаннєм весни. Се зісталось тепер в слабих останках в дитячих та дівоцьких грах і забавах, але мало колись зовсім поважне значіннє. Від Благовіщення, коли «отви- рається земля і рушиться вода» будиться всяка живина, і господар виганяє на волю весь свій живий інвентар,— починаються обряди вегетаційні, призначені на викликаннє буйного поросту, вег'етації в природі. Останки сих незвичайно старинних, архаічних церемоній, котрих значіннє відкривається з порівняння з відправами ріжних примітивних народів (особливо австралійських), заціліли головно в вели- кодних грах: під формою великодних забав молоді заховалось те, що духовенство не викорінило як поганство. Хороводи і танці, котрих останки тут бачимо, мали метою розбудити і піднести сили природи, продукційну енерґ'ію породу і поросту. Земля знов очищується огнем, мороз і смерть відганяються ним. Містична церемонія похорону Коструба, мабуть, стоїть в звязку з сим проганяннєм зими. Натомість церемонні обливання або кидання до води, ще практикуються в сім часі в ріжних формах і при ріжних нагодах, подібно, як і у инших примітивних народів (напр. у американських

24

Індіян) разом з ідеєю очищення містять мотиви розродження, плодючости й щастя.

В великодних звичаях звязаних з «дорою» (свяченим) цікаві останки заклять і благословень подібних до різдвяних, таке ж наділюваннє святочною стравою членів роду, і поруч того знов величне свято померших: приношеннє на гроби великодньої страви, оплакуваннє недавно померших, ріжні відправи на честь предків. Так само як на святах новорічних (різдвяних) на великодних також обходили людей ватаги «волочобників» з подібними величаннями, віщуваннями, врожаю, богацтва, щастя в життю, особливо молодшим членам родини: парубкам і дівчатам. Се стояло в звязку з весняним паруваннєм молодежи, що проходило у весняних і літних грах і забавах, а закінчувалось осінним періодом весіль.

Коло свята св. Юрія (Юрай, Урай, Рай), патрона худоби і пастухів з одного боку, вояків, їздців, ловців — з другого, заціліли ріжні останки свят розбудженої природи, розпочатого веснування і відкриття воєнного сезону. Юрий «відмикає небо» на дощ, на росу. Він по полю ходить, хліб, жито родить. Роса того дня має цілющу силу на всякі хороби. Господарі викочуються по засіву на всі чотири сторони, щоб викликати буйний врожай. Поля обходяться всею громадою, тепер у формі церковної процесії, давнійше мабуть вегетаційним хороводом і танцями. Вишенський накликав викорі- нити сей «праздник діявольський на поле ізшедших сатані офіру танцями і скоками чинити». Правдоподібно, сей обхід своїм близшим завданнєм мав забезпеченнє рясних дощів: на се вказують полуднево-словянські пісні співані при таких обходах — вони наказують хмарам проходити небом, так як процесія проходить полями, та «протікати» на збіже й вино. Після обходу ще й тепер відбуваються трапези на полі: їдять і пють цілий день, споживаючи при тім останки великоднього, а дещо з них закопують на полі з відповідними примівками на врожай.

Другий бік сього свята, коло котрого Групуються теж

25

ріжні церемонії — се початок скотарського сезону. Худобу очищують живим, новоздобутим огнем, годують вели- кодним свяченим, виганяючи притріпують свяченою вербою; пастуха обливають водою і под. В звязку з сим стоять повірки про сей день як свято звірини, що стоїть під управою св. Юрія: він «пасе» її, призначає поживу. Того дня звірята «з одного гнізда» сходяться і розмовляють, і потім розходяться світами. Але на сих сторонах свята — менш важних з становища старого релігійного кругу не буду спинятись.

Велике весняне свято померших, що відправлялось десь коло того часу, з одного боку, прийняло на себе ріжні подробиці згаданого вище балканського свята «розалій» з ріжни- ми воєнними забавами і церемоніями. З другої сторони, воно підпало ріжним змінам, звязавшися з християнським святом Пятдесятниці, і тепер від нього мало що лишилось. В одній старій лєг'енді маємо образ сього свята «русалій» з київських часів: волочаться ватаги музиків, перебраних і замаскованих, що вигравають на бубнах і сопілках. Поминальні трапези вяжуться з танцями й воєнними забавами. З святом померших сплітаються відправи й жертви духам, що живуть в полі і збіжу: їм і досі подекуди справляють обіди в полі, кладуть хліб на межах, сліди худоби поливаються молоком і т. п. Зістались сліди рітуаль- ної трапези, подібної до різдвяної. Поруч того молодіж справляла ріжні обрядові гри і забави, звязані з паруваннєм: таке напр. пусканнє дівчатами вінців на воду,— вінець перейме переємець-суджений, і под.