Историческая проза

«Тело его было выносливо к трудам и лишениям, душа — дерзновенна» [4] . Он признавался спасителем императора, во всяком случае, Тиберий его таковым считал. Однажды, когда Тиберий пировал в естественном гроте в одном из своих поместий, произошел обвал, и камнями завалило прислуживавших рабов, участники…

1. «Вирсайтис». Водоизмещение 510 тонн, ход 18 узлов. 2. Тральщики французской постройки – «Иманта» и «Вестур». 3. Подводные лодки «Ронис» и «Спидола», два буксира – «Варонис» и «Артиллерист» и шесть гидросамолетов – шведских. Командовал этой «эскадрой» и довольно спокойно передал ее командованию советского…

Незнакомец произнес клятву. «Этот талисман,» продолжал старик: «будет твоим достоянием… это камень, ко-тораго напрасно искали люди… он не может никогда принадлежать им… это камень философский. Чрез прикосновения к нему всякий металл будет золотом.» Недоверчиво посмотрел незнакомец на заклинателя…

Перший великий твір Генріха Манна — роман «Земля обітована» (1900) — написаний під впливом романів Бальзака і Мопассана, присвячених долі молодого буржуа, що прагне зробити кар'єру. Андреас Цумзе — це німецький варіант мопассанівського Жоржа Дюруа, образ великої сатиричної сили. Такі, як він, не можуть…

Грізна кривава та безжальна степова битва постала перед ним. Атей тепер ясно бачив, як скіфські воїни його роду стрімко летіли назустріч повільно наступаючій лаві аланських катафрактріїв. Аланів було в декілька разів більше, ніж скіфів, і здавалося, що їх залізні шереги вмить зітруть скіфський загін.…

Численні селища вимирали поспіль, і над ними, в моторошній пустоші, зарослій бур’янами понад людський зріст, маяв чорний прапор, мов на взнаменування найвизначнішого успіху «культосо5бової» влади. І над усією дольністю невідтерпимих страждань і найвимучливішої всенародної смерті через радіорепродуктори…

– Еге, добродію, – каже Василь Невольник, – благую часть ізбрав собі пан Черевань – нехай його господь на світі подержить! Мало куди й виходить із пасіки. – Ну, да все ж од людей іще не одцурався? Чи, може, справді зробивсь пустинножителем? – Йому од людей одцуратись! – каже Василь Невольник. – Та…

Сірко з цікавістю роззирнувся навсібіч і помітив, що у храмі, окрім нього та дяка, який запалював лампаду перед образом Спасителя, більше нікого не було. Втім, це його зовсім не здивувало — полуденної пори годі було когось тут застати. Всі козаки після ранкової служби бралися за свою щоденну роботу:…

Коли на Україну посунули вперше червоні москалі, населення тих сіл береться за зброю, якої понаносило з царської армії, і починає з ними боротьбу. Ця боротьба не мала «соціяльного» підложжя, як запевняють червоні окупанти. Чигиринський селянин був свідомий того, що земля належить не графам Давидовим…

Затим вона рвучко підійшла до вікна, тричі перехрестивши його, відчинила навстіж. Повернувшись до ліжка, поклала під подушку три тройчасті свічечки разом із пучком зілля, і вже тоді провела рукою над змокрілим чолом молодиці. Монотонно, так, як зазвичай читають побожні молитви, Килина Морозиха взялася…

Клим укинув до торбинки вищерблену дерев'яну ложку, пару онуч, закинув за плечі рушницю на мотузці й надів шапку. У матері в запалих, вицвілих очах проступили сльози. — Так ви сорочки не дасте? — Клим придушено зітхнув. — Ну, якось і так обійдусь. Мати уткнулась у сухі долоні і почовгала…

Крім згаданих причин невдоволення і негодування на старшин з боку вояцьких мас, була ще одна, може, й більше дразлива актуальна справа, а саме царського уряду політика внутрі армії, яка виливалась у формах примусового "ура патріотизму", "цареславія" та заперечування людської особистої гідності з перебільшеною…

Хотелът беше малко по-добър от обикновен хан, но Воден няма нужда от повече. В кафенето на първия етаж няколко турски чиновници, граждани и неколцина попове пиеха сливовица и играеха карти и табла. Чужденецът бе достатъчно рядко нещо, за да възбужда общо любопитство. Съдържателят на хотела уж беше грък,…

Про це я дізнався того провесняного дня, коли приніс додому куплену у стрия Федя за п'ять карбованців дзвіничну іконку; власне, я один тільки й знав, що на ній щось є намальоване, навіть мої богомільні мама досить скептично на мою дошку поглядали й посміхалися з сина, який поклав дошку перед вікнами…