Проза

Була це смілива затія в розумінні витрати робочої сили і фінансів, тим паче, що село, надшарпане воєнними діями, само ледве клигало. Все ж таки спокійною, в тактовному тоні витриманою намовою вдалося йому переконати церковних братів, а через них і громаду в доцільності свого плану. Берег потоку густо…

Дружина моя зривається і часом його лупцює, а потім плаче, я їх обох жалію, я мужчина, я не повинен зриватись, але іноді мені здається, що колись я вийду з дому через вікно, і більше мене ніхто ніде не побачить. Вночі вона питає: — Це у нас секс чи любов? — Я мовчу, я не знаю, у мене це завжди було…

Голос Омеляна Косопизда.  Скількі тєбя ждать можно, курва! Голос Харитона Уйобищенки.  Знов макарони, блядь! Голос Альфреда Юхимовича.   А бацили шо нема? Голос Назара Сивухи.  Та не чавкай, ти - чучундра! Голос Магарича чавкає. Деякий час з вагону долинає тільки чавкання, стукіт алюмінєєвих…

– Ти не один! – сміюся у відповідь. – Тут дехто теж вважав, що ми збудували капличку, бо в Києві таких криниць не будують. – Але чи тобі шкодять люди з моїх книжкових бункерів? Хтось же колись мусить ворушити завмерлу історію, щоб не завмер людський дух, – не дуже напористо перечу йому. Приятель замислюється.…

Особливо гарною була пара Окунь – Жабов на футбольному полі. Сашко завжди грав попереду, а дружок його, як дуб, стояв у центрі оборони. Пройти Модю було майже неможливо, а паси він видавав, як на блюдечку. Футбольна команда села привозила головам кубок за кубком. Не сварилися хлопці – ділити було нічого,…

ВОРОГ НАРОДУ Вранці прокинувся як від поштовху, з виразним почуттям: я — ворог народу. Лампа підозріло гойдалася під стелею. Я подумав: усе-таки перепив. Через хвилювання від зустрічі із владою. Ми всі тільки вдаємо, що влада нас не хвилює. Занепокоєний, зіскочив з ліжка до дзеркальної шафи, ляснув…

всю кухню, тато ображено говорить: «Не дали послухати». «Бучка тобі, а не слухати», — це Бабуня. «Ага, бучка, — тато хапає з кутка за шафою віник, вручає його Бабуні. — Ось вам і бучок, я ще тут зараз ослона поставлю, ляжу, вам зручніше буде мене бити». Тепер уже Бабуня відмахується від тата, каже,…

Я зовсiм засмутивсь був, але рятункова думка спала менi в голову: не так давно моя добра господиня показувала менi три золотi десятки, що вона їх переховала з добрих часiв. Вона старанно загорнула їх у хусточку, пов'язала їх стьожкою й поклала в першу шухляду комода в куток лiворуч. I от, коли моя…

Знялася з дороги, перекинула клунок через плече та й потягла прямо у місто, не оглядаючись на село. Шлях у місто мені вже знайомий був - кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок, - нічого було питати дороги. Пішла прямісінько до тієї перепичайки, у якої ми щоразу заночовували. Звали її Мотрею,…

Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Розлетілися всі по світі, розійшлися. Тепер старший син відбуває повітряні рейси Оде – Індія. Я іноді дістаю від нього привітання з дороги. І разом з його голосом чую плескіт океану під його безшумним самольотом. «Тату, – гукає він мені, – я бачу хвилі, що посивіли, як…

Довго сиділи усі й співа­ли. Над­ворі бу­ла роз­ли­та та­ка розкіш, та­ка свіжість, що ніко­му не хотілось і вста­ва­ти з по­ро­на й ла­го­ди­тись у до­ро­гу. Усі жда­ли, по­ки зійде місяць, щоб не пус­ка­тись в тем­ну до­ро­гу наз­ря, нав­ман­ня та щоб бу­ло ве­селіше й без­печніше вер­таться до­до­му…

- А чий же це фа­етон? - спи­тав я зно­ву у не­до­мислі. - Старого по­се­со­ра Гнідинсько­го. Він пе­редніше був по­се­со­ром, дер­жав у по­сесії од­но се­ло в гра­фа Браніцько­го. А те­пер він, над­бав­ши гро­шей та уся­ко­го доб­ра, пос­та­вив собі до­мок у Білій Церкві й жи­ве без діла на ста­рості…

... з татарськой неволі. Кінець моїй пісні, кінець і недолі! *** Сонце спочило, смерклося. Тиха пітьма насіла тихі та узькі звори. Вітер буйний осінній метав хмарами від верха до верха і гнав споловілим листям з гір в темні роздоли, то знов під круту стремену, скриплячи голими гілями…

Анна грубо смикнула за повіддя, аж кінь став дибки. Гарцюючи від люті, він трусив гривою, але під владною рукою господині швидко заспокоївся і з піною в роті застиг на місці. Перед Анною постало місто за трьома дерев’яними огорожами, перетяте навпіл річкою Волхов, захряслою човнами, що поспішали до свого…

А Лазаря брала ще більша лють, і він підіймав ще вище голос, робив рухи, так наче тягнув когось за ноги, аби прискорити смерть. Йому хотілось тоді різати, вішать, колоти не тільки тих, що гидко сміялись з нього, а й других, що були там десь, поза мурами. Хіба велика штука! Скрутив горобцеві головку —…

Хай гудуть. А як догудуться, — ну, що ж, — доведеться день другої перемоги святкувати. Коли не нам, то бабусиному Васькові, що так пильно на літаків удивляється. Перчіль у похід зібрався… Лорд Пістон Перчіль, зустрівши Новий рік келихом шампанського і побажавши справжнього миру всьому мирові,…

Но прапорщику оказалось достаточно того, что он уже успел увидеть. - Ты кто по специальности, сынок? - спросил он. - Инженер-строитель. - А где же твой билет военный? Шурик вытянул из кармана свой новенький военный билет и протянул краснорожему прапорщику. Прапорщик поковырялся в билете, пошебуршал…

Павiнна вам прызнацца, я спакусiлася. Гэта вас дзiвiць?.. Але ж яно зусiм у маёй натуры. Жанчыну з характарам складаным, супярэчлiвым, вабiлi цэльнасць i прастата. Адносiны з раднёй у мяне былi дрэнныя, i, выехаўшы ў Злучаныя Штаты, я б вызвалiлася ад прычэпак i прэтэнзiй. Пасля некалькiх месяцаў стажыроўкi…

- На сход, дзядзька! - Ат, канечне ўсякаму цягнуцца па гэтай гразi. - Што "ат", трэба ж як-небудзь сельсавет выбраць. - Ну, выбiрайце, што я там вам адзiн памагу. Маё дзела цялячае - пад'еў ды ў хлеў. - Тваё цялячае, а маё дык сабачае?! Што, я павiнен тут каля кожнага акна агыркавацца? Але…

Таксама, як у тумане, прайшлi тры тыднi ў незнаёмым горадзе. Былi днi ясныя, восень звiнела празрыстасцю лёгкай паветра, i горад аглушыў Алёшу шырынёю свайго шуму. I загэтым не так востраю была радасць, калi прачытаў ён, што яго залiчылi студэнтам. I тут жа пачалi ўжо агортаць яго думкi - як бы…