Проза

Зрештою, новий експресіоністичний мистецький нурт сполучався з типово австрійською ґротесковістю, яка через Фріца фон Ґерцмановського-Орляндо вказувала на хоч і не австрійця, але ще одного гіркого п'яницю — Ернста Теодора Амадея Гоффмана. У малярстві лідерами цього напрямку є, звичайно, Еґон Шіле, Оскар…

– Бр-р-р, – чоловік відклав папери і міцно заплющив очі. – Такими темпами роботу і до кінця вихідних не завершити. Божевільня. Він неохоче згріб документи, взяв під руку ноутбук і спустився на перший поверх. З вітальні приємно потягнуло прохолодою. Добре, що хоча б там устигли встановити кондиціонер.…

Я здогадувався, чому однокласники знущаються з неї. Напевне, її врода виходить за межі їхньої повсякденності. Занадто яскрава. І до того ж, вона не намагається з ними зблизитись. І тому вони її побоюються й істерично дражнять. Їм здається, ніби вона несправедливо зневажає їхню компанію. Ось у цьому вона…

Циркуль розгублено розводить руками, мовляв, нічого не можу зробити, і запихає крос за пазуху. Рома похлипує. Прошу заспокоїтися, беру холодні дівочі долоні і міцно стискаю. Схоже, це на неї діє: запитливо зиркає і перестає плакати. Мишка носовою хустинкою витирає сльози на обличчі Роми і каже, що…

— Ну що, їдем у МРЕО? — На правах нового власника в мене прорізався командний вокал, який і вивів художника зі ступору. — Ага, тільки переодінуся, — промимрив він і почовгав старими шльопанцями по піщаному подвір'ю. Його кіт, який німо спостерігав за нами весь цей час, полизав собі…

Я маю світлину, на якій тато лежить в лікарняному ліжку. Його обличчя там дуже вихудле. Я сиджу в тата на колінах, а він притримує мене за руки, щоб я, бува, не впав на нього. Він намагається усміхатися мені. Світлину було зроблено за кілька тижнів до татової смерті. Ліпше б я її не мав. Але вона є,…

На її нічний столик поставили дзвоник. Коли вона дзвонила у нього — здебільшого тоді, як їй треба було в туалет чи просто чогось хотілося, — першим, звичайно, прибігав Лассе. Деколи Сесілія дзвонила лише для того, аби випитати у нього, що випікають у кухні або як прикрашають оселю. Тато пообіцяв знести…

— Що це вам, дядьку? — спитав Васюреико. — Хто це вас так? Я аж злякався, побачивши. — Ой, не питай, хлопче! — стонав Безрукавий, розминаючи нога та руки. — На цій мотузці й повіситись... Всього рішили, всього як єсть... Він надсилу відвівся і пильно озирнувся. В канаві коло шляху лежала перепічка,…

І всі весни його дитинства складалися в одну, прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни, він здавався Данилкові господарем степових звичаїв. І щороку весна приходила краща й дужча, починав її бабак, що прокидався на Явдоху до сходу, сонця й свистів. Прадід примічав, звідки в цей день…

Городовський ввічливо погодився, застерігши, що він має на увазі тільки щасливі випадки, а не якісь інші. - Незалежно, - відповів Пащенко. - Незалежно від їхньої якості! Він раптом посміхнувся, від чого його обличчя зразу перемінилось. І Городовський здивовано помітив у його рисах щось неприємне,…

Настуся надзвичайно любила цяцьки та ляльки – це найвище дитяче штучництво. Мати накупувала для неї цілий магазин дорогих ляльок та усяких цяцьок. Купували для неї ляльки й цяцьки і тітки й дядини. І дядьки й натітники, і усякі кузинки і дарували їй на іменини. Тих ляльок та цяцьок назбиралась ціла зашкляна…

Дiждалися - ве­че­ря го­то­ва. Га­ля смiється, i усi ве­че­ря­ють i спа­ти ля­га­ють. Огонь у пе­чi пот­ро­ху по­га­сає, на­че сам по­чина дрi­ма­ти, гас­не зов­сiм - у хат­цi тем­нi­сiнько, й усi заси­пають. Ранiшнiй хо­лод не хо­че нi­як да­ти пос­па­ти, прой­ма i та­ки хо­че по­бу­ди­ти й та­ки…

Але й там ті двоє були зайвими. Ні, троє, коли долучити ще й Германа. Студентський мундир уже йому не пасував, й для новоспеченого поміщика більше годилося товариство статечних чоловіків, що збирались в сусідньому покої випалити люльку й зіграти в карти. Але Герман не знав ще тут нікого, чувся розгубленим…

Крім того, коли роги у бика прикорочені, він втрачає чуття відстані, і матадорові легше ухилятися від нього. На скотарській фермі бики постійно б'ються між собою, і в цих іноді кривавих сутичках навчаються орудувати рогами, отож чим старший бик, тим більше у нього досвіду і вміння. І ось антрепренери,…

Земята се въртеше, но мястото, където бе окачено стоманеното въже, беше единствената постоянна точка във вселената. Затова и моят поглед бе отправен не толкова към земята, колкото нагоре, където се извършваше тайнството на абсолютната неподвижност. Махалото всъщност ми казваше, че макар цялата вселена,…

- Хто там? Хто там? Сюды. Сюды. Пятро Тадаровiч, не думаючы лiшку, падаўся ў цемень акопа. Яму дзiўна стала, што чалавек шаптаў не зусiм ужо гэтак блiзка ад яго, як яму раней здавалася. Яму прыйшлося ступiць акопам не менш, можа, як дваццаць пяць крокаў. Падышоўшы блiзка, ён пачуў, што хтосьцi шэпча,…

З таго часу нядобрым усё было; i горш за ўсё тое, што раздражненне супроць яго не ад мiкалаеўскай трохрублёўкi было i не ад таго, што ён выхваляўся гэтым - гэта толькi псавала настрой, - а ад таго, што каторы ўжо час зусiм заходзiць пакiнуў. Фэлька зноў быў на полi, Стасюк зусiм знiк недзе з двара.…

Як з’ясувалося, автобус зупинився посеред ніде. Таке ніде трапляється лише в снах над ранок, коли тканина сновидіння витончується і розумієш, що навколо – лише порожнеча, яка передує пробудженню… Дорогу і околиці заслала стіна густого сивого туману, і здавалося, лише крок – і можна пірнути в задушливий…

Я встал с кровати, взял свои брюки и отобрал целую горсть монет из рук девушки. – Что ты делала? – нахмурившись, спросил я и надел брюки. – Искала деньги. Меня просто поразила её наглость. Натянув майку, я одарил собеседницу безразличным взглядом и на всякий случай похлопал себя по карманам. …

Максим смотрел на своего друга, смотрел на этот комочек, столь любимый своими родителями, и ему впервые в жизни захотелось иметь собственных детей. Он вдруг ощутил потребность держать в руках своего наследника, сына, которому можно передать все то, что он нажил, и вложить все те знания, которыми он владел.…