Книги из серии "Бібліотека пригод та наукової фантастики"

Казалось, сама смерть, страшно завывая, летит прямо на них. Крейц нажал на тормоз, хотел выскочить из машины. Но выскочить ни ему, ни пассажирам не удалось. Кабину осветило вспышкой пламени, автомобиль качнулся, взрывная волна толкнула шофера в лицо. Затем наступила гнетущая тишина. В этой тишине…

— Книжки, мабуть… Хлопчики вдивлялись у маленькі постаті, що рухалися вузькою польовою стежкою. І, хоча були вони ще далеко, Генка зашепотів: — Тільки май на увазі, Славко, я сам поясню. Ти в розмову не встрявай, а то все зіпсуєш. А я, будь певен, я зумію… Тим паче — Коля не приїхав. А…

___________________ Томан М.   В погоні за привидом ___________________ Трублаїні М. Глибинний шлях Ідея роману полягала в тому, що один геніальний школяр пропонує маститим вченим ідею метрополітену між Москвою і Владивостоком. Ідеєю зацікавилися… Але вороги нашої радянської…

— Німців у селі немає. — Так є поліцаї. Не один біс? Батько пішов у партизани давно, ще в 1942 році, і дома не був довго. Юрко вже потерпав, чи не вбили його, але зараз йому дивними здалися власні побоювання. Хіба можуть німці вбити татка? Такого сильного, сміливого. Ось він прийшов у село…

Ні великий спільний для чотирьох вітрин напис: «Антські поховання VII століття, Середнє Придніпров'я, ріка Рось», ні маленька етикетка у самій вітрині: «Гребенецький курган, стародавнє родове святилище», нічого не пояснили молодим людям. Незрозумілими були і речі, що Вточували чудовий камінь: спотворені…

Після того, як перлини було вибрано, найбільші черепашки переносили на “Медузу”. Зуріта був ощадливим: черепашки він продавав на фабрику, де з них виробляли ґудзики і запонки. Бальтазар спав. Незабаром випала із ослаблих пальців і сигара. Голова схилилася на груди. Та ось до його свідомості дійшов…

— Що з вами, Уотсон? — спитав з неприхованим подивом Стемфорд, коли ми поторохтіли людними лондонськими вулицями. — Ви худий, як тріска, і темний, мов горіх. Я коротко змалював йому свої пригоди і ледве встиг скінчити розповідь, як ми вже були на місці. — Бідолаха! — сказав…

Прибій ліниво плескався об жовтий берег, а в червоних відблисках вечірньої зорі шугали білі чайки. Вони сумно скиглили. Крила їх горіли в останніх променях сонця. Лиховісні чайки-гларуси гидко й неприємно реготали. Жахливий регіт! Сумний плач гларусів! Червоне небо відбивалось у гладенькому морі, і лише…

— А може, там ще щось є? — шофер у светрі нахилився і крикнув в отвір: — Ну, як там? Нічого не залишай… З-під землі долинула відповідь: — Далі зовсім просторо… Залазьте, хто хоче… Хлопці запитально подивилися на Миколу Молибогу. Вони, здається, пропонували йому, як старшому, досвідченішому, обслідувати…

ІСТОТА З СТОРІНОК «ФАУСТА» Фрау Надель звичним рухом нахилилася, щоб узяти Фріцові черевики коло дверей його кімнати. Акуратно щовечора він їх виставляв, за звичаєм, і господиня їх чистила. Мацнувши порожнечу, фрау Надель здивовано випросталася. Її біляві брови полізли на лоба, на якому розтягнута…

Коротше кажучи, я міркував так: хоч море і становить для потерпілого вічну загрозу, воно не безжалісне і не мертве. Треба тільки перемогти в собі страх і добути з нього їжу. В цьому немає нічого нездійсненного. Такою була моя точка зору щодо середовища, в якому опиняються потерпілі. Що ж до людського…

— О! Ідея! — старий схопився на рівні ноги, немов почув щось надзвичайне. — Справді, це було б чудово! Чарлі кліпнув очима: — Ти що — здурів? А чи не краще, коли б захворів ти? — Мені не варто, — лицемірно зітхнув Майкл. — Ти — молодий, ставний, а я… Ось уяви: в маєтку професора Сатіапала з’являється…

Все могло б обернутися інакше, коли б Мухтаров не відчув, що за ним стежать, і не спробував би втекти від переслідування, невдало вистрибнувши з вагона на ходу поїзда. А тепер він лежав непритомний у лікарні, і лікарі не ручалися за його життя. У кишенях шпигуна виявили паспорт на ім'я Мухтарова, посвідчення…

Капітан нарешті опускає бінокль і звертається до штурмана, який все ще дивиться на гордий айсберг: — Який красень! Безперечно, це він. Його бачили нещодавно з одного пароплава, сповіщали про це. — Капітан ткнув пальцем у карту міжнародної арктичної служби безпеки. — Зареєстрований під номером 77. З…

Інтендант підвівся, застебнув комір мундира, дістав з бумажника новеньку кредитку, що хрустіла в руках, і поклав її в трохи відкриту шухляду. — Ауфвідерзеен, — попрощався він. — Бувайте, — вклонився Степан. На вільне місце хотів було сісти перекладач міської управи, але Заболотний…

«Закрутиться голова, посковзнеться Льонька — і зірветься, впаде у воду або розіб'ється об палубу, — хвилювався внизу командир відділення Калядін. — Ні, Жуков не зірветься… Міцний хлопець, зразковий сигнальник… Я вже знаю, пуд солі з'їли з ним за роки війни… Сміливий, швидкий, як вітер… І качки…

Деякий час Сахно розглядала запорошені шкіряні шоферові плечі й засмаглу потилицю, дивуючись з його гарної французької вимови. Сахно на цьому поталанило: вона не знала жодного румунського слова, і шофер був їй воднораз і за перекладача. Сонце тим часом підбилося ген високо, і навіть скорий рух автомашини…

— Кракатау! — почулися голоси, і всі почали дивитися на гору з якоюсь особливою увагою. Гола скеля, без жодної зеленої рослинки, була мертва. На її чорному фоні миготіли білі чайки. Вода тихо хлюпотіла під горою. Скісне проміння вечірнього сонця мерехтіло з одного боку, як на кольоровому…