Книги из серии "Меч Істини"

— Я просто хочу поговорити з чарівником, тільки і всього. — Судячи з того, що я тут чула, сало не допоможе тобі досягти і цього. — Еббі мимоволі простягнула руку, щоб прикрити гладкий круглий предмет в торбинці, і стара, помітивши це, хихикнула. — І глечик, який ти зробила своїми руками, теж. У тебе…

Про чаклунство. Юнака потряс розгром, який панував в маленькому будиночку. Усередині немов пронісся смерч. Рідкісні речі залишилися на місцях. Синій «поштовий» глечик як і раніше стояв на полиці. У ньому-то Річард і знайшов гілочку лози, яка одразу ж перекочувала до нього в кишеню. Річард так і не…

Рейчел посміхнулася і кивнула: — Так, Че… тато. Чейз закотив очі, похитав головою і скуйовдив їй волосся. — Ну що там? — Там за деревами такий великий звір. По-моєму, це ведмідь або хтось ще страшніший. Я думаю, тобі треба вийняти меч з піхов і піти подивитися, що це таке. — Ведмідь? Тут? —…

В каюту продовжували стукати, бажаючи дізнатися, в чому справа і чому вони кричали. Юлія звернула свій гнів на того, хто стояв за дверима. — Залиш нас! Якщо знадобишся, тебе покличуть! Почулися прокляття матроса, збігаючого по трапу, і тепер тишу порушував тільки скрип снастей нагорі і тихі схлипування.…

— Якщо ти не вважаєш, що від нього можна чекати неприємностей, чому ж тоді мені доводиться майже бігти, щоб встигати за тобою? — Тільки зараз Келен зміркувала, що мчить по коридору на крок попереду Морд-Сіт. Вона пішла повільніше. — Тому що мова йде про Річарда, — чомусь пошепки відповіла вона. — Ти…

Для Племені Тіни, що жило суворим життям серед степів, таке свято було рідкісною можливістю повеселитися, поїсти, потанцювати та розважитися бесідою. Келен не знала випадку, щоб когось, крім них, брали в Плем'я Тіни, а значить, їх весілля було єдиним у своєму роді. Келен підозрювала, що весілля ця увійде…

Але тут же зусиллям волі змусила себе виринути з мороку і знову відкрити очі. Келен згадала: їй дають трави, які заспокоюють біль і допомагають заснути. Річард відмінно розбирається в травах. Що ж, принаймні ці настої занурюють її в отупляючий сон. Але біль, нехай і не настільки гостра, наздоганяла її…

Треба перевірити його кишені. А для цього доведеться трохи відсунути його руку. — Милостиві духи, вибачте мені, — прошепотіла вона і взялася за мертву плоть. Негнучка рука мерця зрушилася з великими труднощами. Дженнсен з огидою скривилась. Він був холодним, як земля, на якій лежав, як рідкісні дощові…

Посмішка розгладила риси його обличчя. — Ти хотіла б не бачити того, що тільки що бачила, так? — М'яко запитав він. — Волосся, що встало дибки у мене на потилиці, переконує мене у тому, що це правда, — відповіла Дженнсен, пригладжуючи звисаючі вуха Бетті. Річард обхопив руками коліна і глянув у…

Чоловіки, тримаючи Річарда за руки і за ноги, обережно поклали його на дошки столу. Річард хотів вдихнути, щоб позбутися від жахливого болю в лівій стороні грудей, йому страшенно потрібно було вдихнути. Йому потрібно було вдихнути, щоб говорити. Спалахнула блискавка. За мить тяжко загуркотів грім.…

Келен не завжди могла передбачити, коли сестра Юлія знову накинеться на неї. І якщо цього не відбувалося, то зовсім не означало, що в наступний момент муки не почнуться знову. Дві інші сестри зараз теж були не в найкращому настрої і могли спалахнути в будь-який момент. Втім, Келен припускала, що досить…

Річард чудово розумів, що довжина важкого ланцюга, що пристебнута до нашийника навколо його шиї не була достатньою, щоб дати йому можливість дістатися до неї, але вона про це не знала, бо ривок у її бік був достатньо переконливою загрозою, щоб її відлякати. Навіть посеред ночі обширна армійська табірна…