Чтение онлайн

Слово — не раб потреби, не дитя необхідності, а втаємничене серце Вічного Буття. Кореневі слова в будь-якій мові не просто стихійне поєднання звуків, а природне звучання тої Першооснови, котра стоїть за явищем, річчю, істотою, суттю. Видозміна слів у різних народів — лише різне забарвлення того ж таки вияву завдяки переломленню в розмаїтих скельцях прагнень і психік.

Зовнішній Космос (природній всесвіт) і Внутрішній Космос душі тісно, нерозривно пов’язані. Той зв’язок виявляється в слові, а опісля — в думці, у дусі.

Абетка — ніби чарівна арфа. Кожна буква — струна. Сонце, зорі, дерева, квіти, птахи, ріки, моря, вітри, люди, звірі, гори, поля — весь розмаїтий світ Великої Матері — торкається вібруючих струн, творячи чаклунську симфонію Мови. У природному всесвіті ми знаємо ту першооснову, котра лягла підвалиною буття, стала чарівною ниткою, що з неї зіткано наше життя: то є дарунок Світовида-Ярила, невидима Божа вібрація, вічне джерело радості, енергії, сили — ПРОМІНЬ СВІТЛА.

Променю в мові відповідає звукосполучення РА. Він і є вібраційною основою абетки, котра збуджує до дії, до життя інших своїх братів, напоює їх силою і певністю, радістю і повнотою вияву. Доки людина не оволоділа в дитинстві звуком РА, вона інтуїтивно відчуває, що мова її ще неповноцінна.

Могутній вібраційний звук РА і стає по праву першонародження символом сонця, світла, радості.

Бог Сонця РА відомий багатьом народам.

Самоназва сонця — РА — могла зникати, замінювалася іншими (Світовид, Ярило, Сонце, Дажбог і т. д.), але всі мовні сонячні діти залишилися в душі народу протягом тисячоліть.

Гляньмо…

Радість (Ра-дість, Ра-дає… тобто це почуття дає Ра, світло, сонце).

РОБОТА (рос. РАБОТА) — (Ра-бути, бути в обіймах Ра, буття радості, світла, натхнення). Так високо пращури оцінили роботу, творчість, як продовження місії сонячного променя на землі. Ось чому РОБІТНИК, ТВОРЕЦЬ — істинні діти Сонця, його воїни, його виконавці, його промені. Ось чому за ними майбуття, а не за тими, хто віками визискував їх, не маючи повноважень РА-СВІТОВИДА. Оскільки РА є основою самого буття, то перемога робітників, творців неминуча, а поразка синів темряви — лише справа часу.

РОЗУМ (рос. РАЗУМ) — дивовижне поєднання понять УМ (уміти, збагнути, оволодіти) і РА/РО. Ра з Ум дають Людину Мислячу, котра дарунок світла — РА сполучує з умінням творити, поєднувати хаотичні елементи стихій у гармонію осмисленого буття. Це слово, крім ознаки наявності осмислення, усвідомлення, творення, — означає і об’єднання (РАЗОМ, тобто воєдино, вкупі). Отже, місія Розуму є всеоб’єднання світу, всіх його проявів. Людині Мислячій доручено бути господарем, будівником Космосу.

РАЗ. Початок лічби. Вона природно бере початок від Сонця. Кожен бачить ЄДИНЕ джерело буття щоденно, тому звук РА законно очолює число.

Разом з тим пращури інтуїтивно відчували небезпеку роздрібнення світу, тому

РАХУВАТИ — це Ра-ховати, затемнити єдиний промінь, подрібнити його в нескінченних проявах розділеного світу (Розділити — це РА — ділити).

РАДА — від слова РАДІСТЬ. Радитись — це опромінитись РА, радісно об’єднатися в спільному прагненні знайти основу, прийнятну для всіх. Не може бути «злої ради», «поганої ради», бо це вже ЗРАДА, тобто відхід від РАДИ, РАДОСТІ, від РА. Отже, зрадники прирікають себе на вічну загибель, бо вони перестали бути синами Світла, розірвали пуповину життя.

Не вживайте поєднань «погана порада», «недобра рада» тощо. Рада, порада можуть бути лише світоносні, добрі, щирі, сердечні.

РАЯТИ, РОЗРАЯТИ — вернути в душу людини РА, світло, Радість. Ра — це також і країна Світовида, Сонця, Ра, казкова країна щастя.

РАЙДУГА — світоносна дуга, ворота Ра, брама Сонця.

РАНОК — схід Ра над світом.

РАЛО, РАЛИТИ — орати землю (О-РА-ТИ), підготувати її до весняної сонячної пори, пори Ра.

ПОРА — по-Ра, після Ра (час після сходу Ра, коли людина зобов’язана встати до праці. Пізніше слово «пора» стало універсальним, кажеться, мовиться навіть «нічна пора», а це неможливо по суті слова: ПОРА — лише сонячний ранок. Ось чому «на порі» — це означає «в розквіті сил, радості, творчості, життя».

ПАРУБОК — юнак, котрий на порі, готовий до одруження, що шукає собі пари.

ПАРА — подружжя, об’єднане променем РА, освячене вогнем. Хлопець і дівчина прадавніх часів питали одне одного:

— Ти радий мені?

— Ти рада мені?

— Стрибнеш зі мною через РА?

— Стрибну.

Вони бралися за руки, стрибали через буйне багаття і ставали ПАРОЮ, обвінчаною богом РА.

ПРА — найдревніший, найдавніший. Той, що почався ще в епоху Ра — першосвітла. Ось чому

ПРАЩУР (П-РА-ЩУР, Пра-чур). Чур — хранитель роду, предок. Пращур — сонячний предок.

РАМА — той, хто несе промінь РА Прекрасне поєднання понять МА (мати, воліти, бути в наявності) і світла Ра. У нашій мові лишилося лише побутове значення цього слова (віконна рама, що пропускає світло в хату). Певно, візантійська навала винищила первородне поняття, котре, все-таки, лишилося на сході в епосі про героїчного Рама, посланця сонячного бога Вішну, котрий утвердив сонячний культ у герці з втіленням темряви і зла — Раваною3. (Вішну — це Вищий, Вишній, Горішній, тобто знову той же таки Ра.)

ПРАВДА — слово, котре вживають усі жерці релігій, усі соціологи, всі філософи, всі апологети містичних чи політичних вчень. Мається на увазі (здебільшого) правда як точна інформація, відомості про те чи інше явище, ситуацію, подію. Але це лише поверхове значення дивовижного слова, котре складається з ПРА — тобто найдавніший, той, що народжений від РА, і ВЕДА — знання, розуміння.

3 Виникає запитання: хто ж тоді РА-ВАНА? Але це запитання риторичне, над яким можуть подумати ті, хто захоче продовжити мовознавчі розвідки автора. — Прим. упор.

Отже, правда — це глибинне, вічне, первородне знання, притаманне самому життю.

Разом з тим:

КРИВДА — це і криве знання, і прикрите (КР), і вкрадене.

РА, РО, РУ входило в мову пращурів не лише як основа вогненності, чистоти, вірності, сонячності, а й як єдність, об’єднання, зведення докупи різних чинників або як ознака спільноти, рідності, єдинокровності.

Наприклад.

БРАТ, СЕСТРА, безсумнівне родичання через РА. Тим більше, що родити — це ДАТИ у світ нове РА (Ра — дати), звідси — рід (род), народ, родина.

РЯД — як зведення роздрібненості в спільну шеренгу, випрямлення.

ПРЯСТИ — готувати спільну нить з розтріпаного волокна.

СТАРАТИСЯ — діяти для РА.

ОБРАТИ — взяти за основу РА.

Можна знайти ще багато слів у рідній мові, у мовах інших народів, котрі ствердять вібраційну суть втаємниченого звуку РА (РО, РУ, РЕ, РІ), але справа не в нагромадженні прикладів, а в знаходженні ключа розуміння того, що повинен збагнути кожний творець: мова є першожиття народу, і саме вона формує дух нації. Хто зрікається рідної мови, той перестає бути Людиною.