Чтение онлайн

ДАВАТИ — від ДЕВА (СВІТЛО, ЯСНІСТЬ, БОЖЕСТВЕННИЙ), ДАЄ лише СВІТЛО. Звідси ДЕНЬ (ДАНИЙ), ДАНЬ тощо.

ДАРМА — ДАР і МАЮ, мати щось без зусилля або без права. Звідси — ДАРМОЇД, ДАРМОВИЙ і т. д.

ДВА — походить від ДЕВА: РАЗ (ОДИН) — від РА (СОНЦЕ), а ДЕВА — його промінь — наступний прояв — ДВА.

ДВИГАТИ, ДВИГУН, ДВИГТІТИ, ДВІР, НАДВОРІ — все це зв’язане з ДЕВОЮ — СВІТЛОМ, суттю всякого руху, ясності тощо.

ДЕБРІ — зарості, де ДЕВА в БОРУ (БР — звукосполучення утиску, обману, затримки, ворожнечі).

ДЕРЕВО — від слова ДАР, дар природи.

ДЖЕРЕЛО (ЖЕРЛО, ЧУРЛО) — має в корені і АР (життєву силу) і ЧУР (дарунок предків) — священна рідина. Деякі діалекти України дають вимову: чарло, чукальце, жерело тощо.

ДИВО, ДИВНИЙ — несподіваний, вражаючий — теж пов’язане з ДЕВОЮ, БОЖЕСТВЕННИМ.

ДИМ — світло прикрите — М — знак відсутності. Наприклад, катма, бог-ма, чорт-ма. Так і ДИ-МА.

ДИТИНА, ДИТЯ — ДАТИНА, ДАНА, подарована життям матері істота.

ДИЯВОЛ — теж ДЕВА: візантійські попи віднесли богів пращурів наших до пантеону темних сил; так завжди боги батьків — ворожі сили для дітей.

ДІВА, ДІВЧИНА — чиста, ясна, неторкана: теж від ДЕВИ — СВІТЛА РА.

ДІД — перший чоловік на землі в міфології слов’ян, символічно — предок: тому перед батьком ВСІХ предків називають дідами.

ДІДЬКО — дух предка, покровитель дому. При навалі візантійства теж був охрещений нечистим духом.

ДІЯ — ДІВА, ДЕВА і Я, людина зі світлом має можливість рухати і творити, ДІЯТИ.

ДІЛО — має зв’язок зі словом ТІЛО, робити ДІЛО — це дати якійсь ідеї, задумові ТІЛО, втілити його. Разом з тим ДІЛО — це ДІЛИТИ, розподіляти, а також ДЛЯ — робити ДЛЯ чогось.

ДОБРО, ДОБРИЙ і всі інші слова цього кореня — від ДО і ОБРІЙ, широкий, щедрий, як ОБРІЙ, як небо.

ДОКОРЯТИ, ДОКІР — звертатися до КОРЕНЯ душі, до серцевини (в латині збереглося КОР — серце). Ще можна КОРИТИ і т. д.

ДОЛЯ — від слова ДІЛИТИ, частка. Згідно з уявленням предків кожному відділяється його життєвий шлях і призначення: це і є ДОЛЯ.

ДОРОГА — ДО РА йти по ГА, до сонця йти по землі, чарівний сплав кількох слів.

ДОРОГИЙ — такий, що його не легко добути, для оволодіння чим треба пройти далекі ДОРОГИ, або який прибув з далекої ДОРОГИ, вернувся в дім після розлуки. Отже, по-справжньому ДОРОГИЙ не може бути предмет, за який багато заплачено, а лише любий, улюблений, рідний, дуже бажаний.

ДРАКОН — РА і КІНЬ, можливо, вогняний кінь, міфічна істота.

ДРЕВО, ДРЕВНІЙ — вічний, дарований, завжди існуючий.

ДРУГ, ДРУЖБА, ДРУЖИНА (і військова, і супутниця життя) — все це має надзвичайно цікаве походження. Ось який ланцюжок. У корені поняття — РУКА. Зброя береться до РУК (Д-РУК). Це простісінький ДРЮК. А якщо спис чи меч — то це вже ОРУЖЖЯ (О-РУЧЧЯ). Якщо поруч для спільного герцю інший (ДРУГИЙ) з ОРУЖЖЯМ, то він входить в Д-ОРУЖИНУ. Отже, ДРУГ, ДРУЖИНА лише ті, хто йде спільником поряд у життєвій дорозі, супроти спільного ворога — РУКА в РУКУ, як казали предки — близенько Д-РУЦІ. Спільне з цим також Д-РУШАТИ (наступати).

ДРУК, ДРУКУВАТИ — дати слово до рук, зробити його видимим.

ДУГА — ДО ГА, до землі гнути.

ДУМА, ДУМКА — звертатися ДО УМА (Д-УМА), шукати розгадки в умінні.

ДУХ, ДУША — від слова ДИХАТИ.

— Є —

ЄВАНГЕЛІЄ — перекладається як БЛАГА ВІСТЬ (ЄВ і АН-ГЕЛОС). Але воно, безумовно, має глибше, сокровенніше значення. ЄВА (ОВА) в прамовах означає ЖИТТЯ і ЯЙЦЕ, а ГЕЛІЙ — СОНЦЕ. Ось найпростіше значення: ЖИТТЯ — через СОНЦЕ, від СОНЦЯ. Такий гнозис, веду закладали пращурі в це слово.

ЄДИНИЙ, ЄДНІСТЬ (ОДИН) — цільність, сукупність, неповторність. Походить від ВЕДИ: В-ЄДИНИЙ. Так як ВЕДА (правдиве знання), неповторна, так і всяке явище, річ, істоту, котру вважали незамінною, неповторною, назвали словом ЄДИНИЙ.

ЄСТЬ — від слова Є СУТЬ, Я СУТЬ, я наявний, я живу, я в бутті. Від цього має походження також ІСТИНА (можна перекласти як СУТТЄВІСТЬ).

— Ж —

ЖАДАТИ — ЖИТТЯ І ДАВАТИ — хотіти того, що дає життя. Звідси — ЖДАТИ, ЖАДНІСТЬ і т. д.

ЖАЖДА — не мати життя, життєвості (в даному разі води чи їжі), хотіти їх, ждати.

ЖАЙВІР — пташка, що ЖИВЕ в ІРІ (в небі), ЖИЙ, ЖИЄ В ІР.

ЖАЛЬ, ЖАЛО, ЖАЛОБА, ЖАЛІСТЬ — все це низка спільних понять: ЖАЛО — від ЗАЛО (ЗАЛАЗИТИ). ЖАЛЬ, ЖАЛІСТЬ теж глибоко залазить, проникає в душу.

ЖАР, ЖАРЕНИЙ, ЖАРКО — ми вже згадували: в корені АР, вогонь.

ЖАРТ — крім того, як ми вже казали, що ЖАРТУВАННЯ означає жвавість, веселощі, вогненність, воно зв’язане також з АРТОМ, кореневим словом, що означає в інших мовах артистичність, творчість, імпровізацію тощо.

ЖЕБРАТИ, ЖЕБРАЮ — ЖИТТЯ БРАТИ, прохати їжу, що дає життя.

ЖЕНИТИ, ЖЕНА (ЖОНА), ЖЕНИХ та інші слова цього кореня — означають НА ЖИТТЯ, об’єднання двох для нової сім’ї. ЖЕ (ЖИТТЯ) — на (для).

ЖАТИ, ЖЕНЦІ, ЖНИВА, ЖНИВО — слово ЖИТТЯ і НИВА, брати з НИВИ (НИВА — вічно нова, вічно народжуюча), те, що дає життя.

ЖЕРТИ (ЖРАТИ) — поїдати життя, так, як АР, вогонь. ЖЕРТВА — Ж АР ТВА — подарунок АРОВІ для його ЖИТТЯ, приношення ТВОРЦЕВІ (ТВА).

ЖИВІТ — той, що дає ЖИТТЯ (ВІТУ). В праслов’янській мові ЖИВІТ і ЖИТТЯ було спільним словом.

ЖОРНО — жерти зерно, молоти.

ЖОРСТОКИЙ — СУТЬ ЖЕРЕ інших.

ЖУРА — почуття, що ЖЕРЕ душу. Звідси — ЖУРЛИВИЙ, ЖУРАВЕЛЬ, ЖУРБА, все, що пекуче для серця, що навіває ПЕЧАЛЬ.

— З —

ЗАБУТТЯ — втратити свідомість, забути. Отже, Буття — це свідомість, сприйняття свого місця у ВСЕСВІТІ. Без особи безглуздо говорити про якесь «незалежне» буття світу.

ЗАВІРЮХА — ЗАВІСА ІРІЮ, закрита далечінь снігом.

ЗАВТРА (ЗА УТРА) — вслід за сонцем, за РА, як настане ранок.

ЗАЛІЗО — від слова ЗАЛАЗИТИ, глибоко уражувати: з цього металу спочатку робили (замість кременю і кісток або бронзи) вістря (жала — железо) для списів, ратищ, стріл тощо. ЖАЛО — теж звідси.

ЗЛО — теж ЖАЛО, ЗАЛАЗИТЬ в Душу.

ЗЕЛО (парості рослин) теж схожі на ЖАЛО, вилазять із землі. А вже від ЗЕЛА — ЗЕЛЕНИЙ. ЖАЛИВА (кропива) зв’язана з тим же.

ЗАКЛЯТТЯ, ЗАКЛЯСТИ — походить від слова КІЛ, КОЛ (в основному осиковий). Ворожбити вбивали КІЛ в зображення людини чи тварини, яку треба знищити чи знесилити, і промовляли (заклинали), ходячи навкруг КОЛА (по колу). КОЛДУВАТИ — те саме, від КОЛА, КІЛКА (КОЛ ДАВАТИ В ГРУДИ). ЗАКОЛОТИ — теж вбити КОЛ у груди. ЗАКЛЯКНУТИ — стати, як КІЛ, КОЛ, КОЛУПАТИ — кілком рити, довбати.