Батурин
Шрифт:
жолуб— жолоб, ясла
жужелиця— залишки після згорання твердого палива
завести— не виконати потрібного, обіцяного, шкодячи комусь
загальниця— час, вільний від посту
загарливий— запопадливий; напружений
задолувати— заховати (закопати під долівкою тощо)
задубіти— заціпеніти, втратити рухливість (від холоду, страху, горя тощо), також про покійника
заїрський перепуд— жах, переляк
закатрупити— вбити, замордувати
заков'язнути— померти
Заленський[Залевський] — за одними даними, ректор колегії у Вінниці, за іншими — ксьондз. За дорученням І. Мазепи, їздив у Саксонію, до короля Станіслава Лєщинського, привозив таємні повідомлення до Батурина. У 1720-их роках турбувався про долю мазепинців, зокрема за його протекцією був прийнятий під команду полковника Загвойського Опанас Герцик.
залив(рос.) — затока
замаєний— прикрашений зеленню, гілками, квітами
запрятати(діал.) — прибрати
зарисуватися— тут: потріскати
затроювати— затруювати
заушник— нашіптувач
заушниця— завушня; сережка
збігця— втікач
збірка— збір
звіди— розвідка, вивідування
звідомлення— звіт
ЗґураТимофій (Стигліїв, Гречанін) — за припущенням, належав до греків, які переселилися до Ніжина. Користувався довір'ям у гетьмана І. Мазепи, який посилав його, зокрема, в Туреччину з дипломатичним дорученням щодо можливої співпраці й допомоги у звільненні України. Гетьман доручав Зґурі і фінансові операції. Помер наприкінці 1708 р. у Ромнах — тодішній резиденції Карла XII та І. Мазепи.
ЗеленськийДмитро — Лубенський полковник, свояк І. Мазепи. Належав до старшин, які після доносу В. Кочубея з власної ініціативи клялися у вірності гетьманові. Лише з ним, Д. Апостолом та Д. Горленком гетьман радився, чи йти на з'єднання з московським військом. Після Полтавської битви здався. 1711 р. був ув'язнений і засланий до Сибіру, де у злиднях помер.
зимний— холодний
зимно— холодно
зіло— зело; дуже
зільник— квітник
зіркатий— пухирчастий
злудливий— оманливий
зментружений— занепокоєний, стривожений
знаки перепинання(рос.) — розділові знаки
зовиця— чоловікова сестра
зорішливий— зоряний
зрабований— пограбований
ієрихонська труба— дуже гучний, трубний голос. Від назви біблійного міста Ієрихона, надзвичайно міцні стіни якого впали від звуку священних труб ізраїльських воїнів.
ізміна(рос.) — зрада
ізмінник(рос.) — зрадник
інкомодувати— причиняти неприємності
інсигнії[клейноди] — найчастіше дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення. У княжі часи до них належали бунчуки, стяги. У козацтва інсигніями були корогва (прапор-святиня), булава, бунчук, гербова печатка, литаври, сурми, тростинова палиця зі срібною кулею, пернач (полковницька регалія). Від XVI ст. ознакою найвищої військової (гетьманської) влади була булава. У духівництва інсигніями є митра, панагія, посох, корогва.
інтенція— намір
інтермеццо— невеликий музичний твір, виконуваний між частинами опери; вставний номер між різними п'єсами
інфлянт— генерал
іритація— роздратування, хвилювання
ІскраІван Іванович (?
– 1708) — командир Полтавського полку (16961703), створеного у 1648 р. Під час другого Азовського походу (1696) з Полтавським полком брав участь в облозі і взятті турецько-татарських фортець у пониззі Дніпра, був наказним гетьманом над козацьким військом. 1700 р. очолював козацький загін у війні проти шведів у Ліфляндії. Не підтримав наміри Мазепи, і за це позбавлений полковництва (1703). Разом з Василем Кочубеем Іван Іскра викрив таємні зносини Мазепи з польським і шведським королями (1707). Надісланому Іскрою та Кочубеем листові Петро І не повірив і видав їх на розправу Мазепі. Козацький військовий суд виніс смертний вирок Кочубеєві та І., і їх прилюдно було страчено 26 липня 1708 р. у таборі поблизу с. Борщагівки (нині Погребищенського р-ну Вінницької обл.). Згодом обидва перепоховані у Києво-Печерській лаврі.
іскусно(рос.) — вправно; майстерно; мистецьки
ісоп— травяниста або дрібночагарникова рослина, один із видів якої має ефірну олію
істреблять(рос.) — винищувати
казна(рос.) — скарбниця
каламарська(душа) — чорнильна (душа) (каламар — чорнильниця) — про канцеляристів, писарів тощо
камаші— гамаші; теплі плетені або з грубого сукна панчохи без підошов, що одягаються поверх взуття; гетри
КандибаАндрій — гетьманський канцелярист. У списку співробітників Генеральної військової канцелярії та Генерального суду, який подає С. Павленко у дослідженні «Оточення гетьмана Мазепи…», канцеляриста на ім'я Андрій Кандиба нема. Людина з таким ім'ям — це Корсунський полковник, щодо якого висловлювалося припущення, що перед призначенням на високу посаду він служив у І. Мазепи канцеляристом, оскільки канцелярист Андрій Кандиба першим розповів Петрові I про наміри гетьмана. С. Павленко стверджує, що О. Рігельман помилково назвав цим прізвищем іншого канцеляриста — Олександра Дуб'ягу, який потрапив у перші дні повстання в полон.
канон— гармата
канути в Лету— піти в небуття, зникнути назавжди
каравана— караван
Карл XГустав [Карл Густав фон Симмерн] (8.11.1622–23.2.1660) — король Швеції (1654–1660). Карл брав участь у Тридцятирічній війні, у самому кінці якої королева Швеції Христина призначила К. генералісимусом, головнокомандувачем шведських військ у Німеччині. У 1649 році вона домоглася від риксдагу визнання К. престолонаслідником. Коли Христина оголосила про своє зречення, його коронація відбулася в Упсалі 6 червня 1654 року. 1655 р. К. оголосив війну Польщі й оволодів більшою її частиною, змусивши до втечі короля Яна II Казимира. Помер К. у Ґетеборзі, залишивши спадкоємцем чотирирічного сина Карла XI. Засновник шведської династії Пфальц-Цвейбрюккен.
Карл XII[Karl XII], 1682–1718, король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700–21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.