Чтение онлайн

Обнімалися, цілувалися,

Одним крилечком укривалися!..

Наступного дня приходжу я з занять і з приємністю зауважую: нема власяниці.

Проте я не галасую:

– Власяницю поцупили! Куди дивиться варта тирана Ієровоама Другого?

Натомість негайно лечу, мов на янгольських крилах, по швидку допомогу до найближчої крамниці, а тоді стукаю до сусіди:

– Ієвусею, сьогодні у мене день народження. Заходь - посидимо, поговоримо...

І що ви думаєте?

Приносить мені в дарунок мою власну власяницю та ще турбується:

– Ану, одягни! Чи підійде?

Само собою: власяниця - як на мене шита!

Лікувати таку людину - сама насолода. З гордістю усвідомлюєш, що живеш на білому світі немарно. Є і в цьому житії своя втіха!

А оце недавно Ієвусей мене аж розчулив.

Повернувся я в келію і бачу: всіх святих повиносив! Хвала тобі, господи! Явно настала криза, коли Ієвусей навіть на святих злочинну руку підняв.

Негайно стукаю до сусіди і радісно сповіщаю:

– Ієвусею, сьогодні у мене день народження!

І що ви думаєте?

Повернув мені в подарунок весь комплект іконок та ще личка на них промив освяченою у храмі водою. Видужує людина! На ознаменування хворобливої кризи пили первак і закусювали тюлькою (давався взнаки суворий режим економії). Та хіба щось пошкодуєш для доброго діла.

Отак ми й жили душа в душу, аж поки не сталося несподіване лихо.

На превеликий жаль, оте лікування нараз урвалося. Бідолаха Ієвусей мало не вмер...

Дружина сусіди Іда подала скаргу (а точніше - зломовний наклеп) на розгляд келійної колегії. Мовляв, я морально розбещую її чоловіка. Та ще запевняла, ніби роблю я це з негарною корисливою метою, що ніяк не личить людині, яка дала обітницю животіти в убогості. А горлянка у неї така гучна, що й труба Ієрихонська позаздрить.

– Мій хатній ідіот, - трубним гласом волала вона на колегії, - ладен за пляшку останню сорочку з себе зняти!

– Що ви маєте на увазі?
– запитав суддя, а підсудки з цікавістю підтакнули.

– А ось що! Оцьому зашморганому охвістю Сатани, - тицяє перстом на мене ця гарненька мегера, - мій хатній дурень подарував чортову дюжину першосортних німбів, тридцять вісім лише трішечки ношених власяниць, п'ять вериг для скрушення гріховної плоті, дев'ять чоток з кутніх зубів праведників, три святкові ризи і один повний комплект іконописних портретів святих! Хіба мало?

– Приїхала баба з міста, привезла вістей триста!
– зневажливо бовкнув я, бо зрадила мене рятівна витримка.

Зрозуміло, це була помилка.

Люта жінка одразу напосіла на мене:

– А в цього знахабнілого розорителя, - знову тицяє перстом на мене, щовечір празник - святкує свій нескінченний день народження! Негідник! Хоч би рідну матір не ганьбив! Де це бачено, щоб якась жінка щодня того самого бовдура народжувала? А він одне знає - на дурняк пиячити! Хай він помиїв нап'ється і поверне всі подарунки згідно переліку!

Уявляєте?

Набалакала стільки, що й в полу сутани не зібрати.

Плюнув я спересердя на свою хатню терапію і рішуче скасував усі профілактичні зусилля. Двері своєї келії оздобив такими засувами, що й на воротях фортеці Ієровоама Другого не бачили.

А що я мав робити? Хіба ж вгадаєш наперед, що жіноча стать утне? Провіщати жіночі вчинки - справа ще безглуздіша, ніж передрікати прогноз погоди. У святому письмі сказано ж: жінку сотворено на погибель чоловікові. Вона - помічниця диявола! А хіба ні? Як не вірите, підіть на базар та з будь-якою перекупкою побалакайте. Що не баба, то уже й чорт у спідниці!

Коротко кажучи, перекрив я до своєї келії всі проходи.

Осиротілий клептоман похмуро стежив за моїми огидними діями. Що не день, йому гіршало. Руки в нього трусилися, а в очах з'явився полохливий неспокій. У мене теж на серці шкребло.

Цілий тиждень нещасний ісвусей тримався героучно. Лише вчора стався знаменний рецидив.

Коли я повертався з практичних занять по спустошенню кишень віруючих, ісвусей впіймав мене у темному коридорі і притис до стіни, мов розіп'яв.

– Іоно, сьогодні у мене день народження, - збрехав він з гуманністю велелюбного слуги божого.
– Заходь до мене увечері - посидимо, поговоримо... А поки дружини нема, візьми на подарунок мої нові натільні кайдани, що пречудове обдирають плоть до самісіньких кісток! Я ух ще навіть не примірював... Будь другом!

Вечір минув пречудове.

Ми з Ідою склали гарний дует і співали янгольських пісень:

Обнімалися, цілувалися,

Одним крилечком укривалися...

По тих співах Іда зачудовано глянула на мене та й мовила:

– Ех, якби до цих пісеньок та додати практичні заняття...

– Все у руці божій!
– обережно пообіцяв я.
– Усі ми живемо його мудрим промислом...

– Ой, правда?
– розквітла Іда, осяяна небесним одкровенням.

– Істинно кажу!
– велелюбно засвідчив я.

От тільки Ієвусей дещо псував мені настрій - ніяк не лягав спати. Та ще брехав розумниці Іді, нібито я - клептоман. І що, мовляв. Їхній святий обов'язок вилікувати мене від цієї пекельної хвороби.

І що б ви думали?

Іда охоче погодилася!

Вона навіть вразила нас обох чудовим зразком жіночої логіки.

– Відомо, - дуже лагідно мовила молодиця, - що жінка - власність чоловіка. Отож, мій любий Ієвусею, якщо ти побачиш мене в келії клептомана Іони, не сумуй - я повернуся. Не буду ж я пручатися, коли мене, як чужу власність, хапає хвора людина без злого умислу! Як лікувати, то лікувати...

– Золото у мене, а не жінка!
– аж розчулився Ієвусей.
– Добра душа! Тож з цього приводу...

І він рішуче потягнув до себе сулію.

Отак нівроку і алкоголіком можна стати! А чим тоді лікуватися?

Як не щастить, то вже не щастить.

Скільки я добрих справ зробив, та якось так виходить, що про них краще мовчати. Така вже у мене лиха вдача.