Чтение онлайн

Я не могла повірити, що він був таким недалекоглядним і навіть не враховував Джоела. Киплячи від люті, я стисла кулаки. Я підійшла до нього, лише міліметри були між нами.

– Я хочу, щоб ти уважно послухав. Більше не буде нас. Ніколи. Я не буду працювати з тобою. Відтепер я працюю проти тебе.

Я відійшла і прокричала через плече.

– Адже хтось повинен знайти справжнього вбивцю.

Я побігла додому так швидко, як тільки могла. Все одно я повинна була бути там увесь час. Мама самісінька була вдома, чекаючи на телефонний дзвінок, а я на пляжі обнімалась з ворогом. Я була така ж зла на себе за той поцілунок, як була на Гебріела за його впертість. Крім того, його тату відкрило те, що в нього був і свій секрет. Я не могла довіряти йому. Тепер я була сама по собі.

Я пришвидшилась на вхідних сходах і забігла в дім.

– Мамо?

– Я тут.

Я ввірвалась в кухню.

– Якісь дзвінки?

– Ще ні, - сказала вона, ставлячи банку з содовою на стіл. Нейт сидів там, розриваючи серветку на тисячі шматочків, на його обличчі була написана тривога.

– Агов, - сказала я, сідаючи біля нього.

Мама літала по кухні, немов поранена пташка. Вона намагалась робити щось, щоб зайняти себе роботою.

– Я прийшов посидіти з вами, - сказав Нейт.- І, мабуть, щоб хтось посидів зі мною.
– Він намагався всміхнутись, але посмішка швидко згасла.
– Я хвилююсь, Клер.

– Я також. Але все буде гаразд, - сказала я, вирівнюючись на стільці і намагаючись наповнити голос надією.

Мама закрила воду в раковині.

– Щось сталось?

Я глибоко вдихнула.

– Джоні мертва. Її тіло на пляжі, мабуть, там вже і поліція.

Мама задихнулась і прикрила рот.

– Це - жахливо, - сказав Нейт.
– Вона утонула?

– Ні. Її задушили і кинули у воду. Це зробив той самий, хто вбив Вікторію та Біллі, я впевнена. І тепер більше, ніж завжди, я думаю, що це веде до Джоела, хлопця Вікторії.

Мама кивнула, дивлячись у вікно.

– Сподіваюсь поліція подумає так само.

Мама пішла на ганок подихати свіжим повітрям, лишаючи нас чекати біля телефону.

– Є ще дещо, - прошепотіла я Нейту.
– Я бачила тату Гебріела.

Він відмахнувся жестом.

– Мене більше не цікавить ця історія. Я буду працювати над нею, коли це скінчиться.

– Вікторія, - сказала я.

– Що з нею?

– Тату. Там написано "Вікторія".

Очі Нейта розширились.

– Це може бути збігом, - сказала я.
– Є тисячі Вікторій.

– Але так мало вбивць, - м'яко сказав він.

– Що це значить?

– Я дечого добився з цією історією. З'ясував, чому Тоскано покинули Нью-Йорк. Ентоні не йшов з відділку, його звільнили.

– За що?

– Він когось вбив.

Мої думки наповнились шоком та плутаниною.

– Він був би у в'язниці, якби зробив це.

– Він виконував службові обов'язки, тому ніяких звинувачень не висувалось. Проте, вбивство було визнано невиправданим і його звільнили. Сама справа доволі туманна. Було щось особисте між ним та хлопцем, якого він вбив.

– Це жахливо, - сказала я.
– Але яке це має відношення до того, що відбувається зараз?

– Вбивця лишається вбивцею. Він використав свій значок, щоб вбити когось і йому це зійшло з рук. Що якщо це повториться?

Я подумала про місце вбивства Біллі і про того, хто спостерігав за нами з лісу. Це міг бути детектив Тоскано. Подумала про те, як Гебріел відмовлявся говорити ім'я Вікторії, продовжуючи називати її "жертвою", незважаючи на те, що те ж саме ім'я було витатуване у нього на руці. Чи могло бути так...

Ні. Ні в якому разі.

– Ти не можеш робити висновків, не знаючи більше деталей.
– Сказала я і Нейту і собі.

– Чому ні?
– відрізав Пері.
– Вони радісно зробити висновки щодо Пері.

Він мав рацію.

– Я знаю щось, що може нам допомогти, - сказала я.
– Я просила детектива Тоскано подивитись плівку з камери спостереження, а він відмовив. Якщо вона показує його або Гебріела в ресторані тієї ночі, то, можливо, твоя теорія правильна.

Нейт пожвавився.

– Ти повинна отримати плівку. Це може бути наш єдиний шанс на спасіння Пері.

– Але як? Я не можу просто поникнути у відділок і викрасти її.

– Є один спосіб, - сказав Нейт, потираючи підборіддя.
– Джастін. Він зробить будь-що для тебе, а я йог батько може легко отримати плівку.

– Хочеш, щоб я використала Джастіна?

– "Використати" - жахливе слово. Йому, мабуть, сподобається увага. Покліпай очима, струхни волоссям, або що там дівчата роблять, щоб вразити хлопців.

Я глибоко вдихнула. Я б зробила будь-що для мого брата.

– Добре, - сказала я.
– Чого б це не коштувало.

Я написала Джастіну, питаючи чи ми можемо зустрітись та поговорити. З блискавичною швидкістю він відповів мені, що буде чекати на набережній. Я чекала, що він назве пляж, оскільки там було наше місце. Але, напевно, він вже чув про Джоні. Якщо щось і могло вбити романтику, то це місце злочину.

Я поспішила на набережну. Якимось чином Джастін прибув туди раніше мене. Він чекав на лаві, його ліва нога пружинила вверх і вниз, як завжди, коли він був нетерплячим. Він був вдягнений у шорти-хакі і білу сорочку-поло, яка показувала літню засмагу на його руках. Він помітив мене і встав з широкою посмішкою.

– Агов.

– Прогуляємось?
– спитала я.

– Як тобі буде завгодно, - він став біля мене і ми неспішно пішли вниз по набережній.

– Я радий, що ти написала мені. Нам потрібно поговорити.

Мої брови піднялись. Я не думала, що в нього є власні новини.

– Що таке?

– Сталось ще одне вбивство.

– Я знаю, - сказала я.
– Джоні. Це жахливо.

Видіння її смерті промайнуло у мене в голові і я відштовхнула його. Я не могла думала про це. Я повинна бути сильною зараз, а не розклеюватись.

– Я думаю, час вже зупинитись, - сказав Джастін.

Я подивилась на нього, не розуміючи.

– Що ти маєш на увазі?

– Я більше не хочу, щоб ти була залучена в це розслідування. Спершу це здавалось хорошою ідеєю. Ти могла допомогти нам швидко вирішити справу, схопити вбивцю і ми б рухались далі. Я навіть на мить не думав, що ти будеш в небезпеці. Я би ніколи не попросив тебе про допомогу. А тепер Біллі мертвий і Джоні також. Ця людина збожеволіла. Я не хочу, щоб ти працювала над цим. Хочу, щоб ти лишалась вдома, доки все це не скінчиться.