Чтение онлайн

Крики на дні колодязя не вщухали.

За останнім чадячим факелом коридор зникав у темряві. Біля стіни купою брудної білизни валявся мертвий солдат. Почорнілий клинок його меча був закручений спіраллю.

Келен зупинилася і прислухалася. Тиша. Марлін міг бути де завгодно, міг сховатися в будь-якому бічному коридорі, причаїтися за будь-яким кутом, з самовдоволеною посмішкою Джегана на губах чекаючи її в пітьмі.

— Зостанься тут, Надін.

— Ні. Я ж сказала тобі — ми захищаємо своїх. Він хоче вбити Річарда. І я дозволю йому вийти сухим з води! Ні за що, поки у мене є хоч найменша можливість допомогти вам з ним впоратися.

— Єдина можливість, яка у тебе зараз є, — це загинути.

— Все одно я піду з тобою!

У Келен не було ні часу, ні бажання сперечатися. Якщо Надін хоче йти, нехай іде — може, дійсно стане в нагоді. Наприклад, Келен потрібно було звільнити обидві руки.

— Тоді візьми факел!

Надін вихопила факел з підставки і завмерла, очікуючи.

— Я повинна доторкнутися до нього, — пояснила Келен. — Якщо я до нього доторкнуся, він помре.

— Хто? Марлін або Джеган? Серце Келен шалено калатало.

— Марлін. Якщо Джеган здатний проникнути в його розум, то, треба думати, він з тим же успіхом може звідти і вибратися. Втім, хто знає? Але, у всякому разі, його маріонетка помре напевно. І тоді цьому неподобству прийде кінець. Поки що.

— Так от що ти хотіла зробити там, у колодязі? А що ти мала на увазі, кажучи про вибір між життям однієї людини і багатьох?

Келен схопила її за щоки і міцно стиснула.

— Послухай, ти! Це тобі не якийсь там Томмі Ланкастер, який рветься тебе згвалтувати! Ця людина хоче вбити нас усіх! Я повинна йому перешкодити. І якщо хтось буде притиснута до нього в ту мить, коли я до нього доторкнуся, ця людина загине разом з ним. Але я не стану коливатися, будь це ти або хтось інший. Зрозуміла? Я не можу дозволити собі коливань. Занадто багато поставлено на карту.

Надін кивнула. Келен відпустила її і відчула, як по пальцях стікає кров. Ліва рука майже не слухалася, а права їй потрібна, щоб торкнутися Марліна. Добре хоч Надін буде тримати факел. Келен сподівалася, що не зробила помилки, взявши Надін з собою.

А ще вона сподівалася, що бере Надін з собою не з інших причин.

Надін взяла праву руку Келен і притиснула її до лівого плеча.

— Зараз нам ніколи займатися твоєї раною. Затисни її якомога міцніше і тримай, поки тобі не знадобиться вільна рука. Інакше ти втратиш дуже багато крові і не зможеш виконати своє завдання.

Келен скривилася, але рану затиснула.

— Спасибі. Раз вже ти не хочеш залишитися, тримайся за мною і просто освітлюй мені дорогу. Якщо солдатам не вдалося його зупинити, то у тебе тим більше не вийде. Я не хочу, щоб ти постраждала марно.

— Зрозуміла. Іти за тобою.

— Пам'ятай, що я сказала, і не стій у мене на шляху. — Келен глянула на солдатів, що стовпилися за Надін. — Стріляйте з луків або користуйтеся списами, якщо дотягнетеся, але тримайтеся у мене за спиною. І принесіть ще смолоскипи. Ми повинні обкласти його з усіх боків.

Кілька солдатів побігли за смолоскипами, а Келен рушила вперед. Надін тримала факел над головою, освітлюючи дорогу. По коридору розносився тупіт чобіт, брязкіт кольчуг, брязкіт сталі і тріск факелів.

Але в голові Келен, перекриваючи всі ці звуки, як і раніше дзвеніли крики Кари.

Келен зупинилася на перетині коридорів, перевела подих і озирнулась.

— Сюди! — Надін вказала на краплі крові на підлозі. — Він пішов у цю сторону!

Келен подивилася в темний коридор. Він вів до сходової клітки і вгору, до палацу. Другий коридор, направо, йшов до розташованого під палацом лабіринту складів, тунелів для перевірки стану фундаменту і дренажних каналах для відведення грунтових вод. Ці канали на виході були обладнані важкими кам'яними шлюзами, які пропускали воду, але не давали нікому проникнути всередину.

— Ні, — заперечила Келен. — Сюди — направо.

— Але кров! — Заперечила Надін. — Він пішов туди!

— Досі ми крапель крові не бачили. Він просто хоче збити нас зі сліду. Лівий коридор веде у внутрішні приміщення палацу, а Джеган пішов сюди, вправо, де немає людей.

Келен рушила по правому коридору, і Надін пішла слідом.

— Та що йому до людей? Він же перебив і поранив купу солдат!

— А вони відтягли йому руку. Джегану глибоко наплювати, вб'ємо ми Марліна чи ні, але, з іншого боку, якщо йому вдасться втекти, то тіло Марліна можна використовувати, щоб заподіяти ще більше шкоди.

— Та якої шкоди він може завдати, окрім як вбити ще когось?

— Є ще замок Чарівника, — пояснила Келен. — Сам Джеган не володіє ніякою іншою магією, за винятком своїх здібностей соноходця, зате може використовувати людину, що володіє чарівним даром. Хоча, наскільки я встигла помітити, він поки не дуже-то обізнаний у тому, як користуватися чужою магією. Ті штучки, які він тут витворяє, — це найпростіше застосування повітря і тепла. Груба сила. І в цьому наша перевага. Я б на його місці спробувала дістатися до замку і скористалася наявної там магією, щоб завдати максимально можливого збитку.

Келен повернула до старих сходів, вирубаних в камені, і помчала по них, стрибаючи через сходинки. Внизу в тунелі коридор знову розгалужувався. Вона повернулася до біжучим слідом за нею солдатам:

— Розділіться на два загони — по одному на кожен коридор. Це самий нижній рівень. На перетинах перекривайте всі ходи. Запам'ятовуйте, куди і коли повертаєте, інакше ризикуєте проблукав тут кілька днів. Ви вже бачили, на що він здатний. Якщо виявите його, не намагайтеся зловити.

Поставте вартових на випадок, якщо він спробує прорватися, і шліть гінців до мене.

— А як ми вас знайдемо? — Запитав один із солдатів. Келен подивилася в правий коридор.

— На кожній розвилці я буду повертати вправо. А тепер поспішайте. Він, без сумніву, намагається вибратися з палацу. Його не можна упустити. Якщо він дістанеться до замку, то зможе пройти крізь ті щити, через які не зможу пройти я.

У супроводі Надін і другого загону солдатів Келен побігла по сирому коридору. На кожній розвилці вона ставила вартових і повертала в праве відгалуження.

— А що таке замок Чарівника? — Запитала Надін, задихаючись від бігу.