Чтение онлайн

Він присів біля неї, інстинктивно відчувши, що краще не називати їй своє ім’я. Але він уже вигукнув ім’я собаки, коли скомандував йому «геть!», і Анна, яка відразу ж його полюбила, швидко запам’ятала його ім’я, що траплялося дуже нечасто.

— Ровер! — сказала вона, погладжуючи пса. — Ровер, Ровер!

— Так, це — Ровер, — підтвердив, посміхаючись, Сем.

От тоді й почався найнезабутніший та тріумфальний період у житті Сема О’Доннела, перерваний лише на два дні його поїздкою до Сіднея, щоб привезти на допомогу Біда Тальгарта.

Тихо і спокійно умовив він дівчину на маленькі непристойності — поцілунок у щоку, поцілунок у рот, поцілунок у шию, на який вона відповіла з пристрасністю дорослої жінки. Ніжне оголення грудей, її неймовірне, до перехопленого подиху задоволення від того, як він цілував та смоктав її соски. Коли його рука ковзнула вниз, до підштаників і всередину, вона застогнала і вигнулася, як кішка. Отак поволі, тихцем він добився від неї майже рабської, але добровільної покірливості і готовності до пестощів; щодня вона з’являлася у тому самому місці, з радістю гладила Ровера, потім її цілували, пестили, збуджували до шаленства — неначе якогось розкішного нічного метелика, який відчайдушно прагнув згоріти у вогні досі не знаної пристрасті. Позбавити її невинності було дуже легко: Анна була така збуджена, що навіть цього не помітила, а коли він доходив до оргазму, вона кінчала разом із ним.

Розбещення Анни Кінрос було іще приємнішим від усвідомлення того, якою гарною вона була, а ще — від тієї атмосфери таємничості, яка оточувала їхні стосунки. Ну, і звісно, того факту, що її батьком був всемогутній підприємець.

На початку липня він переінакшив своє життя так, що, на подив, воно його стало цілком влаштовувати. Воно йому сподобалося. Сам собі хазяїн! Не буде в нього більше босів, не буде тяжкої праці у стригальському сараї чи у смердючій шахті, де немає ані сонця, ані свіжого повітря. Оскільки маляр Скрипс став п’яницею, якого вже ніхто не хотів наймати на роботу, він сам узявся за пофарбування фасадів будинків — не абищо, та все ж робота! — а в проміжках між малярними роботами він виконував роботу випадкову. Він став також кожного вечора в неділю ходити до церкви на службу. Допоміг священику позбутися пацюків. Став дуже ввічливим і доброзичливим. Ніколи не заходив до будинку одинокої жінки. Він виїхав зі своєї кімнати в гуртожитку і змайстрував собі халупу біля дамби, щоб ніхто не знав, куди він іде і чим збирається зайнятися. Його малярство, випадкові роботи і також добрі справи були частиною таємниці, покликаної приховати його стосунки з Анною Кінрос, — ох, який же ж він хитрий! Коли йому треба було з нею зустрітися, він казав жінці, якій допомагав, що сходить тимчасово до другої підсобити. Який же ж він розумний! Сем О’Доннел відчув себе абсолютно невразливим. А сер Александр Кінрос вважав, мабуть, що він тюхтій і телепень? Та він сам ніхто в порівнянні з Семом О’Доннелом! Слимак, що повзе в пилюці! Анна була його приватною власністю: його стогнучою сучкою, його сексуальним раєм. Жодних обмежень та комплексів — і жодних проблем. Проста й чиста як сніг. Анна була втіленням найшаленіших фантазій кожного перебірливого і витонченого чоловіка.

На початку грудня, коли вони стрічалися вже п’ять місяців, Сем О’Доннел помітив, що Анна вагітна; вона стала такою, якою колись була його матір, а її живіт уже почав випинатися. О Господи милосердний! То була його остання подорож на гору; він не знав, чи чекала на нього Анна, чи ні, і тепер молився, щоб вони ніколи не зіткнулися обличчям до обличчя.

Йому щастило. Коли відразу після Нового року місто сколихнула новина, що якийсь негідник позбиткувався з бідолашної дитини Анни і зробив її вагітною, Сем О’Доннел вирішив перечекати бурю. Якби він полишив місто, усі відразу б про все здогадалися, тому він занишкнув як миша. Ні, своїх звичок він не поміняв. Він був надто хитрий, щоб припинити оті свої раптові походи «треба йти, місіс Нейгл, бо обіцяв трохи підсобити місіс Мерфі». Просто він перетворив їх з вигадки на реальність. Сем О’Доннел не мав жодних ілюзій: якщо провина за вагітність Анни впаде на нього, його просто вб’ють на місці.

Тому він ішов нагору до Джейд із жадібністю голодної людини, якій пообіцяли буханку хліба. Може, не такого свіжого у порівнянні з Анною, але однаково смачного і жаданого — і негайно. Сему О’Доннелу вже давно кортіло, як він сказав Біду Тальгарту, «порозважатися».

Але навіть зараз він не поспішав. Він тяжко попрацював у першій половині дня і не хотів марнувати більше сил, аніж необхідно, на важкий підйом по крутому схилу довжиною тисяча футів. Коли сонце торкнулося вершечку пагорбів на заході, він якраз вийшов на вершину гори і відразу ж побачив, що Джейд сказала правду. На подвір’ї нікого не було; з кухні линула китайська балаканина та вибухи сміху. Коротким жестом він наказав псу чекати на місці, а сам підняв клямку на червоних дверях і прослизнув усередину У сараї стояв дивовижний запах — екзотичні аромати забивали якийсь не надто приємний дух, але Сем вирішив, що так має пахнути у типово китайському помешканні. А чому вона не відчинила віконниці? Бо побачать світло? Це не мало значення, якщо вона жила в такій норі.

— А що то на стінах? — спитав він у Джейд, уставившись із подивом на підбивку.

— Та хтозна, — відповіла вона, закриваючи кришку чайника на спиртовій пічечці, що стояла поруч на столі.

— А навіщо ґрати на вікнах?

— Бо тут живе тигриця!

Він швидко озирнувся і переконався, що Джейд жартує, — але чому вона не розчинила вікна, а натомість запалила лампу? Дивна вона якась! Але він зосередився на тому, як вона виглядала без накидки, — прекрасна, дійсно прекрасна! Неначе читаючи його думки, вона поставила ногу в модному черевичку на стілець і поправила шов на панчосі. Відразу ж там опинилася і його рука; вона ковзнула по ніжному шовку угору — до іще ніжнішої шкіри. Піднявши руку вище, він намацав вологу щілину. Джейд Вонґ не носила цнотливих підштаників. Вона смикнулася, з посмішкою відсторонилася від нього і лагідно прибрала його руку.

— Стривай, Семе, усьому свій час. Спочатку ми поп’ємо чаю — така традиція, — сказала Джейд, піднявши чайничок і наливаючи жовту як солома рідину у дві маленькі чашки. Одну вона подала йому.

— Вона ж без ручки, я обпалю руку, — заперечив він.

— Чай охолоджений до потрібної температури. Пий, Семе, — проворкувала китаянка, відсьорбнувши зі своєї чашки. — Ти мусиш випити його увесь, бо інакше сьогодні уночі до нас не прийде чарівна магія.

О, так це — китайське любовне зілля! Хоча воно не смакувало так добре, як звичайний індійський чай, але однаково було непогане на смак; Сем випив чашку, а потім, мало не залпом, — іще одну.

І після цього він отримав свою винагороду. Джейд розстебнула розріз у спідниці і, взявши її за поділ, потягнула догори, щоб зняти через голову. Сем, відчуваючи побожний захват, дивився, як оголяється її тіло від ніг догори: темне пухнасте волосся на лобку, спокусливий животик, бездоганні груди.

— Залиш на собі панчохи, — сказав він, похапцем знімаючи власну одіж і відчуваючи, що пальці його не слухаються.

— Ну як же, — сказала Джейд, потім пішла до ліжка і розляглася на ньому, встромивши палець до рота і гучно його смокчучи. При цьому її губи утворювали спокусливе яскраво-червоне кружальце, а великі очі, схожі на очі лані, дивилися на нього, не моргаючи.

— Дай мені поглянути на твою маленьку дірочку, китаяночко, — мовив Сем.

Коли вона слухняно розсунула ноги, він потупцював до ліжка, на ходу скидаючи труси, але його пеніс не був таким пружким та твердим, як зазвичай, — Господи, що ж сталося? Він безсило гепнувся на ліжко біля Джейд, і йому здалося, що його неначе проштрикнули чимось гострим і з нього вийшло все повітря. Він відчайдушно намагався тримати очі розкритими, намагався взяти Джейд за груди, але не зміг. Очі його заплющилися — може, і справді краще трохи поспати, а потім він трахатиме її так, що в неї зуби цокотітимуть. Так, краще трохи поспати…

Джейд почекала кілька хвилин, надягла маленькі підштаники, які лежали біля ліжка, а потім дістала пляшку з хлороформом та марлеву пов’язку. Коли вона приклала марлю до його рота й носа і потихеньку накапала хлороформ, Сем почав звиватися, але настоянка опію тримала його достатньо міцно, аж поки снодійна речовина не справила свого ефекту — і він повністю обм’як. Ще кілька контрольних краплин хлороформу — і Джейд прибрала марлю з його обличчя. А потім відразу ж витягнула з-під ліжка важку шкіряну куртку. Напружуючи всю силу своїх жилавих м’язів жінки у повному розквіті сил, вона спромоглася засунути руки і тулуб Сема у цей шкіряний пристрій, перекинула через його спину штрипки і міцно прив’язала їх до залізних ніжок ліжка. Після цього Джейд узяла товсті шкіряні обручі, міцно обкрутила ними Семові щиколотки і теж прив’язала їх до рами ліжка.

Усе це було зроблено такими чином, що Сем О’Доннел опинився в напівлежачій позі, його плечі та торс спиралися на кілька твердих валиків так, що якби він опритомнів, то побачив би, що лежить на ліжку. І останнє, що вона зробила: Джейд узяла голку з ниткою, підняла одне віко, підтягнула його угору і пришила до брови кількома швидкими стібками. Потім вона пришила віко і на другому окові.

Після цього вона обійшла кімнату і запалила всі лампи, чиї ґноти були підрізані таким чином, щоб горіти яскравим полум’ям, без копоті. Надягнувши свої звичні чорні брюки та жакетку, вона сіла на стілець і стала чекати. Сем дихав, але хрипко і нерівномірно, а його розкриті очі були мутні і позбавлені будь-якого виразу. Він прокинувся за півгодини, прокинувся від того, що його знудило. Але після обіду він нічого не їв, травлення мав прекрасне, тому не було нічого, окрім блювотного рефлексу.