Дзвони зеленої Галактики
Шрифт:
— Вас тут не було, коли ми підійшли.
— Ми підійшли, коли вас не було!
Бел Амор пропонує прибульцям відчалити тихенько-любесенько. Це він хамить, щоб підняти авторитет.
— Послухайте, — чемно відповідає жаба з еполетами. — На службі я військовий, а за натурою пацифіст. Отаке моє внутрішнє протиріччя. Мій ад’ютант радить розв’язати справу одним пострілом, та коли після цього почнеться війна, я не переживу моральної відповідальності. Давайте вирішувати мирно.
Бел Амор дає згоду, попередньо висловивши окрему думку про те, що з гарматами й він не проти вести мирні переговори.
Тут-таки виробляється статус переговорів.
— Ми повинні виходити, — пропонує Бел Амор, — з принципу рівноправності. Хоч у вас і крейсер, а в мене поштовий шарабан, зовнішні атрибути не повинні впливати на переговори.
Крейсер вносить пропозицію про регламент, наполягає: вести переговори доти, доки не буде прийнято рішення, яке задовольнить обидві сторони. Долю планети має бути вирішено.
Ось уривки із стенограми переговорів. Її вели на крейсері і люб’язно надали копію в розпорядження землян.
7 серпня, перший день переговорів.
Генерал Птерікс. Не треба грубощів. Будемо вирішувати мирно.
Інспектор Амор. Розглянемо питання про передачу нашої суперечки до міжцивілізаційного арбітражу?
Птерікс. О, ці вже мені цивільні… по судах затягають.
Бел Амор. Ну… коли ви так вважаєте…
Птерікс. Пропоную не обговорювати питання про розподіл планети. Вона має належати одній із сторін.
Бел Амор. Згоден.
Птерікс. Чи будуть іще пропозиції?
Бел Амор. Нічого в голову не лізе.
Птерікс. Пропоную зробити перерву до ранку. За дорученням команди запрошую вас на скромну вечерю.
8 серпня, другий день.
Бел Амор. Наша делегація дякує вам за виявлений прийом. В свою чергу запрошуємо вас пообідати.
Птерікс. Запрошення приймаємо. Тепер до діла. Пропоную опечатати корабельні хронометри. Там має бути зафіксовано точний час виявлення планети. Таким чином можна встановити пріоритет однієї із сторін.
Бел Амор. Де гарантії, що показання вашого хронометра не підроблені?
Птерікс(ображено). За вас теж ніхто не ручиться.
Бел Амор. До речі, обідаємо ми рано й не хотіли б порушувати режим.
Птерікс. Коли так, будемо закруглятись.
Бел Амор. Ще одне… Захопіть з собою вашого ад’ютанта, старшого лейтенанта Енфікса. Я хочу з ним поговорити.
12 серпня, шостий день.
Невідома особа з крейсера. Агов, на шлюпці, як самопочуття?
Стабілізатор. У інспектора Амора з похмілля болить голова. Він пропонує відкласти переговори ще на день.
Невідома особа. Генерал Птерікс і старший лейтенант Енфікс теж нездужають після вчорашньої вечері. Генерал запрошує вас на сніданок.
26 серпня, двадцятий день.
Птерікс. Ну і…
Бел Амор. А вона йому каже…
Птерікс. Не так швидко, інспекторе. Я не встигаю записувати.
16 вересня, сорок перший день.
Бел Амор. Генерале, переговори зайшли в глухий кут, а припасів у мене лишилось усього на два дні.
Птерікс. Старший лейтенанте Енфікс! Негайно поставте Бел Амора і робота Стабілізатора на повне крейсерське забезпечення!
Енфікс(радісно). Слухаюсь, мій генерале!
З жовтня, п’ятдесят восьмий день.
Під час сніданку генерал Птерікс вручив інспектору Амору орден Зеленого Латаття і проголосив тост на честь дружби землян та андромедян. Інспектор Амор виступив з промовою-відповіддю. Сніданок минув у сердечній обстановці. Увечері інспектор Амор нагородив генерала Птерікса похвальною грамотою.
11 грудня, сто двадцять сьомий день.
Бел Амор. Ми тут стирчимо вже чотири місяці! Треба вирішувати нарешті!
Птерікс. Команда пропонує підбурити наших роботів, нехай б’ються. Чий робот переможе, тому дістанеться планета.
Бел Амор. У принципі я згоден. Запитаю Стабілізатора.
Стабілізатор…
(Стенограма нерозбірлива.)
12 грудня, сто двадцять восьмий день.
Вранці в космічний простір вийшли робот Стабілізатор (Сонячна Система) і робот Дзбан (Співдружність Андромедян). За умовами двобою роботи мали битися навкулачки без обмеження часу з перервами на обід. Дзбан і Стабілізатор, зійшовшись, подали один одному правиці й заявили, що вони, мирні роботи, відмовляються влаштовувати між собою бійку.
За наказом генерала Птерікса робот Дзбан дістав десять діб гауптвахти за недисциплінованість. Бел Амор сказав Стабілізатору: “Я т-тобі покажу!” — одначе дисциплінарного стягнення не наклав і нічого такого не показав.
1 лютого, сто сімдесят дев’ятий день.
Птерікс. Мені вже все остобісіло. Мене в болоті жінка чекає. Я б давно пішов, якби не ви.
Бел Амор. Давайте разом підемо.
Птерікс. Так я вам і повірю.
Стабілізатор(щось бурмоче).
Бел Амор. Генерале, у мене з’явилася думка! Давайте відійдемо трохи і влаштуємо перегони. Хто перший підійде до планети — поставить бакен.
Птерікс. Я не знаю швидкості вашої шлюпки.
Бел Амор. А я — швидкості вашого крейсера. Ризик обопільний.
(Далі в стенограмі йде уточнення деталей, і на цьому вона обривається.)
За десять світлових років від планети вони знайшли астероїд і вирішили стартувати з нього. Перегони йшли з перемінним успіхом. Спершу Бел Амор вирвався вперед, а крейсер усе ще не міг відірватися від астероїда. Генерал Птерікс шаленів, обіцяв то всіх розжалувати, то підвищити у званні того, хто підніме в космос цей мотлох. Старший лейтенант Енфікс став капітаном: він спустився в машинне відділення і, застосувавши особливо кучеряві й вигадливі вислови, допоміг кочегарам набрати першу космічну швидкість.
До половини дистанції обидва зорельоти зрівнялись і теліпалися із швидкістю 2 світлових роки на годину доти, доки у Бел Амора не відірвався двигун.
— У вас двигун відірвався! — радирували з крейсера.
— Стрибати треба! — запанікував Стабілізатор і викинувся в космічний простір.
Бел Амор зменшив швидкість і роздивився. Становище було препаскудне. Ще трохи — і той…
На останніх мільярдах кілометрів крейсер вийшов уперед і першим підійшов до планетки. Тим перегони й скінчились. Для Бел Амора настав час переживань, але переживати невдачу йому заважав Стабілізатор. Він плавав десь у пиловому скупченні і просився на борт.
— Пішки дійдеш! — відрізав Бел Амор. — Як у бійку, то принципи не дозволили?
— Розумом треба брати, — скрушно відповідав Стабілізатор.
Бел Амор зітхнув і… насторожився. Генерал Птерікс біля планети з кимось несамовито сварився.
— Вас тут не було, коли ми були! — кричав генерал. — У мене є свідок! Він зараз підійде.
Незнайомий голос заперечував:
— Тут нікого не було, коли я підійшов. Ви заважаєте мені ставити бакен!
— У мене є свідок! — повторював генерал Птерікс.