Чтение онлайн

І коли в залі запанувала цілковита тиша, дракон вивільнив із себе таку могутню енергію, що Ерагонові на мить забило памороки. Невдовзі дракон схилився над Зоряним Сапфіром і торкнувся його поверхні кінчиком морди. Тріщини, що вкривали камінь химерним мереживом, засяяли так яскраво, ніби спалахи блискавки, а потім риштовання рухнуло на підлогу, й усі побачили, що Ісідар Мітрім був знову цілий-цілісінький.

До того ж, тепер сапфір мав глибший і багатший червоний колір, а внутрішній бік трояндових пелюсток укривав золотий візерунок небесної краси.

Гноми поглядали на Ісідар Мітрім, не вірячи своїм очам. Потому вони зірвались на ноги й так гучно заплескали Сапфірі в долоні, що легко могли б заглушити гуркіт водоспаду. Дракон тим часом вклонився галасливій юрбі й почвалав назад до Ерагона, наступаючи своїми лапами на пелюстки троянд.

«Дякую тобі», — прошепотіла Сапфіра, опинившись поруч зі своїм Вершником.

«За що?»

«За те, що допоміг мені. Твої почуття вказали мені вірний шлях. Без цього я б могла простовбичити там кілька тижнів, та й узагалі не певна, що відчула б натхнення відродити Ісідар Мітрім».

Звівши догори руки, Орик зумів сяк-так угамувати гномів.

— Від імені всієї нашої раси, — урочисто мовив він, — я дякую тобі за твій подарунок, Сапфіро. Сьогодні ти відродила гордість нашого королівства, і ми ніколи не забудемо того, що ти для нас зробила. І ніхто не скаже, що кнурлани — невдячний народ! Відтепер і назавжди гноми величатимуть твоє ім'я під час зимових свят поруч з іменами інших Великих майстрів нашого народу. А коли Ісідар Мітрім знову опиниться на верхівці Тронжхейма, твоє ім'я буде вигравірувано на Зоряній Троянді поруч із іменем Дюрока Орнтронда, який її огранив.

Потому Орик звернувся до них обох:

— Ви вкотре довели, що ми можемо вважати вас своїми добрими друзями, і я дуже щасливий, що мій названий батько прийняв вас до клану Дургрімст Інгейтум.

Після коронації відбулося ще безліч ритуалів, що мало цікавили як Вершника, так і його дракона. Ерагон тим часом допоміг Сапфірі витягнути з-поміж зубів овечу вовну. Завдання, що не кажіть, було не з приємних, Тож юнак залюбки прийняв би після нього ванну, проте в нього, на жаль, не було такої можливості.

Натомість Вершник і дракон подались на бенкет, влаштований на честь Орика. Святкування було гучним і тривало до пізньої ночі. Гостей розважали жонглери й акробати, а також трупа акторів, що показали виставу під назвою «Аз Сартосвренхт рак Балмунг, грімстборіт рак Квізагур». Ця назва означала: «Сага про короля Балмунга із Квізагура».

Нарешті святкування добігало кінця. Більшість гномів були вже напідпитку. Ерагон вирішив, що тепер можна вільно поговорити з Ориком. Тож він схилився до короля, що сидів за кам'яним столом:

— Ваша величносте…

Орик знехотя відмахнувся:

— Я не хочу, щоб ти весь час називав мене «Ваша величносте», Ерагоне. Це нікуди не годиться… Якщо того не вимагатимуть обставини, звертайся до мене на ім'я, благаю тебе. Хоча ні… Наказую! — по цих словах гном із посмішкою потягнувся за своїм кубком і ледь його не перекинув.

Ерагон теж посміхнувся:

— Орику, я хотів спитати, чи тебе й справді коронував сам Гунтера?

Підборіддя Орика лягло на його груди, й гном, провівши пальцем по ніжці кубка, відповів дуже серйозним голосом:

— Це було те, що могло бути найближчим до Гунтери на нашій землі. Гадаю, я відповів на твоє запитання, Ерагоне?

— Мабуть… Мабуть, що так… А він завжди з'являється, коли його кличуть? Невже він ніколи не відмовлявся коронувати ваших правителів?

Орик спохмурнів ще дужче, а його брови зійшлися на переніссі:

— Ти колись чув про короля й королеву єретиків?

Ерагон заперечно похитав головою.

— Вони були кнурланами, яким не пощастило отримати благословення Гунтери, хоч вони й сіли на трон. — Губи Орика стали нагадувати смужку. — Та їхнє правління тривало зовсім недовго.

Після цих слів Ерагонові здалося, ніби хтось зав'язав довкола його шиї міцну невидиму петлю:

— Ти хочеш сказати, що якби зібрання кланів обрало тебе своїм королем, а Гунтера відмовився тебе коронувати, то ти б не сидів зараз на цьому троні?

— Так… Або був би королем нації, яка бореться сама із собою, — відповів Орик, знизавши плечима. — Проте я майже не переймався цим, бо навіть бог навряд чи дозволив би мені розідрати країну на безліч клаптиків! Гунтера ніколи б цього не зробив!

— Але ж ти не знав напевне, — прошепотів Ерагон.

Орик заперечно похитав головою:

— Звісно ні, аж доки він не вдяг мені на голову шолом.

— Пробач, — прошепотів Ерагон, необачно зачепивши миску з водою.

Насуада спохмурніла, а на її обличчі з'явилися зморшки, бо по воді пробігли невеличкі брижі.

— За що? — спитала вона. — Гадаю, більш доречними зараз будуть вітання, адже ти виконав усе, заради чого я посилала тебе до гномів, та навіть більше.

— Ні, я… — Ерагон на мить замовк, збагнувши, що дівчина не помітила брижів. Закляття Насуадиного дзеркала було складене так, що та добре бачила Вершника й дракона, що б там не сталося. — Я просто зачепив миску рукою, ото й усе.

— Не переймайся й дозволь мені офіційно тебе привітати! Орик став королем…

— Навіть якщо все вийшло тільки тому, що на мене вчинили замах? — перебив її Вершник.

Дівчина посміхнулась:

— Авжеж. Навіть якщо все вийшло тільки тому, що на тебе було вчинено замах. Ти все одно зберіг наш союз із гномами, а це наближає нас до перемоги. Дозволь мені тільки поставити тобі останнє запитання: коли саме гноми зможуть приєднатися до варденів?

— Орик уже наказав своїм воїнам готуватись до маршу, — відповів Вершник. — Скоріше за все, кланам знадобиться декілька днів, щоб стягнути свої сили, проте щойно вони це зроблять, як відразу ж вирушать убік нашого табору.

— Чудово! Це дуже втішна новина. Невдовзі нам і справді знадобиться їхня допомога. А коли ви із Сапфірою збираєтеся повернутись? За три-чотири дні встигнете?

Крила дракона дрібно затремтіли, а сам він став важко дихати Вершникові в потилицю. Ерагон озирнувся, а потім, обережно добираючи слова, відповів: