Мина Мазайло
Шрифт:
Дочка спинила:
Папо, поки що йому про це ні слова! До публікації, розумієш?
Мазайло
Тепер не боюсь! Не боюсь! Бо тричі звертавсь я до загсу, тричі, тричі допитував… Аж нічого він не може вдіяти. Маю повне, необмежене право змінити не то що своє прізвище - по батькові й дідове ім'я й прізвище. Чула?… Та після цього… Мокію!
Дочка
Ти, здається, маєш знайти собі вчительку?
Мазайло
Правильних проізношеній?… Вже знайшов! Найняв! В понеділок прийде на лекцію… Прекрасна вчителька. Рафінадна руська вимова… Прізвище Баронова-Козино.
Мазайлиха
Яка краса!
Дочка до батька:
І ти думаєш, що Мока, знаючи про зміну прізвища, не вчинить під час лекції демонстрації, скандалу?
Мазайло
Уб'ю!
Мазайлиха
Минасю, яка грубість!
Мазайло
Ну, вигоню з дому!
Дочка
Ой, папо, ой, тільки, папо! Який ти… Та краще до публікації помовчати. З'яви собі: ти вибираєш прізвище - Мокій нічого про це не зна, розумієш? Ти береш лекції "правильних проізношеній" - Мокій не зна, розумієш? Тим часом я і мама скликаємо родичів на сімейну раду - Мокій не зна…
Мазайлиха
Сестру мою Мотю з Курська.
Дочка
Можна буде ще дядька Тараса з Києва.
Мазайлиха жахнулася:
Тараса Мазайла? Господь з тобою!… Та чи не в нього наш Мокій і вдався? Там такий, що в нього кури по-українському говорять.
Дочка
Без дядька Тараса! Тьотя і ми натиснемо на Мокія, розумієш, папо?
Мати
Та Мотя одна на нього подіє!… Хіба ти, Минасю, не знаєш, як вона вміє взагалі?
Дочка
Крім того, ще один план є на Мокія вплинути… Не віриш? А хочеш, папо, і він за тиждень-два кине свої українські мрії? От давай! Тільки ти мовчок. Розумієш?
Жінка нервово:
Мино!
Дочка
Абсолютний мовчок на два тижні. Не віриш? Ну, на тиждень, папочко!
Жінка погрозливо:
Мин-но!
Дочка, поцілувавши батька:
Пане Сіренський! Розов! Де Розе! Тюльпанов! Ну?
Мазайло
Ну, гаразд. На тиждень… (В люстро). Все одно я скоро скажу… Прощай, Мазайло! Здрастуй…
В цей момент підвищений, радісний голос Мокіїв:
…Мазайло-Квач, наприклад.
Вирвався з рипом дверей. Мокій вийшов з Улею. Не помітивши навіть батька, переконував далі, агітував Улю:
Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригінальне, демократичне, живе прізвище. Це ж зовсім не те, як якесь заяложене, солодко-міщанське: Аренський, Ленський, Юрій Милославський… Взагалі українські прізвища оригінальні, змістовні, колоритні… Рубенсівські - от! Убийвовк, наприклад, Стокоз, Семиволос, Загнибога. Загнибога! Прекрасне прізвище, Улю! Антирелігійне! Це ж не те, що Богоявленський, Архангельський, Спасов. А німецькі хіба не такі, як українські: Вассерман - вода-чоловік, Вольф - вовк. А французькі: Лекок - півень.
Уля обернулася до Рини:
Ми йдемо в кіно!
Друга дія
Два дні згодом Рина допитувала в Улі (перед люстром):
Ну, як же ти не знаєш, ой, Улю. Ти ж з ним в кіно ходила?
Вчора і завчора.
Зельтерську воду пила з ним, ти кажеш?
Навіть із сиропом…
Печення він тобі купував?
Аж п'ять, Рино!
До самого дому провів?
До воріт. Ще й постояв трохи.
І ти не знаєш, як він - закохався чи?…
В Улі аж рум'янець спахнув. Перебила Рину рухом-словом:
Стривай, Ринко!
Рина вичікувальним голосом:
Ну?
Стривай, я скажу… Як пили ми після кіно воду, я на нього глянула, отак… Він на мене - отак. Сказав, що по-українському "зрачки" "чоловічками" звуться.
Ну?
Тоді, як ішли додому, я, ти знаєш, спотикнулась, а він - хоч би тобі що. Тільки спитавсь, чи не читала я думи про втечу трьох братів? Там, каже, є такі слова: "свої білі ніжки на сире коріння, на біле каміння спотикає". От, каже, де збереглася українська мова.
Ну?
Тоді, як повела я його через сквер (це той, де, знаєш, завжди сидять і цілуються), він сказав: як-то прекрасно оповіла українська мова кохання: я покрию, каже, свого милого слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали…
Ну?
А як вела його повз тих, що, знаєш, уже лежали, він сказав, як українська мова до того ще й дуже економна та стисла: одна рука в голівоньку, каже, а друга - обняти…
Ну?
А біля воріт, як уже розставатися, сказав він мені: ваше прізвище Розсоха - знаєте, що таке "розсоха"? Показав на небо - он Чумацький Шлях, каже, в розсохах є чотири зірки - то криниця, далі три зірки - то дівка пішла з відрами, в розсохах, каже… А тоді подивився мені в очі глибоко-глибоко…
Ну? Ну?
Уля зітхнула:
Попрощався і пішов… Ти не скажеш, Рино, як він - чи хоч трохи закохався, чи…
Рина
Та я тебе про це питаю, Улько, тебе… Ой, яка ж ти дурна, розумієш?
Уля
Коли я дурна, а ти розумна, то скажи мені, що б ти сказала, коли б ти була я, а я - ти, себто, кола б він тебе отак проводжав?
– Що б я сказала? Так. Коли б я була ти, а ти - я? Так.
Рина осіклась, поморщила лоба.
А Уля як Уля - зраділа:
Ага! Ага!… І ти б не знала, що сказати, Рино! Рина - Ну да ж! Бо коли б я була ти, то теж була б дурна.
Уля образилась:
Як так, то тебе більше не питатиму, і ти мене не питай…
Рина
Улюню, ти не дурна! Золотко, не сердься… Бо й я не знаю… Тільки знаєш що? Мені здається… Уля
Ну?
Рина
Він, кажеш, заглянув тобі в вічі, як пили зельтерську?
Так.
І біля воріт, як розставались?
Глибоко заглянув…
Мені здається, що він закохався.
Уля в люстро:
Що ти кажеш, Рино?
Рина
От на! Принаймні закохується. Тільки ти, Бога ради, поспіши, Улюню, прискор цей процес, розумієш? Треба, щоб він взагалі не вкраїнською мовою мріяв, а тобою, золотко, твоїми очима, губами, бюстом тощо… Ну зроби так, Улю, ну що тобі стоїть?
Уля
І зробила б, може, та коли ж він чудний такий. Ну чим ти на нього вдієш? Коли навпаки - він на тебе словами отими тощо… аж пахне.
Рина
Він на тебе словами, віршами, ідеологією, а ти на нього базою, розумієш? Базою… Тим-то і поклалась я на тебе, Улько, що ти маєш такі очі, губи, взагалі прекрасну базу маєш. Крім того, мене ти слухатимеш, моєї поради. Так, Улюню, так?
Уля випнулась уся. Зітхнула. Мовчки поцілувала Рину.
Рина
Так!… Добре, серце, що ти сьогодні наділа більш прозористі панчохи, розумієш? За новою модою. До того ж вони й на колір кращі - якісь манливі, теплі… Чудесно!