Не судилось (панське болото)
Шрифт:
Бєлохвостов. Очень укорительно, но не вразумительно. Рremierement, [5] с пейзанами в философские дебаты я не вступаю; лексикон с ними очень короток: личные объяснения все исчерпываются лишь просьбою об отмене штрафов. Secondement: [6] кормление от земли не обязывает меня, надеюсь, обратиться в дохристианского дикаря для поклонения ей, как богине. И, наконец, в-трєгьих, я - за культуру. Циви-ли-за-ция, civilisation, mon cher, [7] приводит все языки к одному знаменателю, то есть к такому, в котором все остальные будут содержаться. А ваш украинофильский идеал подходит, кажется, к идеалу рака. С'еst le mot! [8]
5
– По-перше (франц.).
6
– По-друге (франц.).
7
– Цивілізація, мій любий (франц.).
8
– Оце слушний вираз (франц.).
Михайло. Стара байка! Хто тобі казав, що ми бажаємо вернутись назад? Брехня, ваше-ці, проше: я стою більш за просвіту, ніж ти! У вас тільки накрадено високих слів: "цивилизация", "культура", "общечеловеческие интересы"! Ти за цівілізацію - на словах, а в серці її ненавидиш, бо з нею непевні будуть штрапи! Чи буде колись одна мова, чи ні - про те не нам знати, а от, що всякий примус, всяке руйнування природи ради переробу її під один аршин - вадить і кравцеві, і сукні, - то це кожному звісно. Кожному народові бажається виробити собі такі форми, у яких йому найпридобніше. Кожному народові у своїй власній одежі найвільніше, найзручніше поводитись: то що й казати про мову? Ви порвали з народом; а ми стоїмо за освіту меншого брата, за народне щастя, за правду!
Бєлохвостов. Однако ты красноречив. Je te feliete [9]– прелестный будешь адвокат, хотя я и не все понимаю в твоей тираде.
Михайло. Ви всі вихваляєтесь любовію до всього люду, - брехня це, лукава брехня. Ви й отечества не любите, коли не можете любити своєї родини! Тільки себе самих любите, а одбріхуєтесь, що - цілий світ.
Анна Петрівна (виходить з офіцини; до Павла). Кінчайте-бо швидче з дітьми та йдіть до йас!
9
– Я тебе вітаю (франц.).
Бєлохвостов. Ну, мой друг, ты уж очень горячишься; так мы, пожалуй, и поругаемся после долгой разлуки!
Анна Петрівна. О чем это у вас тут спор?
Бєлохвостов. Об украинофильстве. Знаете, Місhel обнаруживает положительные ораторские способности; только горяч, горяч: нужно еще школы.
Анна Петрівна. Миша мой молодец! (Цілує його). Да, голубчик, пойди до батька и припиши непременно к дяде; зтим пренебрегать нельзя.
Михайло. Для чого заставляєте ви мене підлещуватись? Я й думки не маю служити, та ще по Петербургах.
Анна Петрівна. Вот этой зксцентричности не люблю: там только й делают карьеру... да еще при таких связях, - не правда ли, Nicolas?
Бєлохвостов. Certainement. [10]
Михайло. Хто за кар'єрою ганяється...
Анна Петрівна. Ну, вот, вот...
Бєлохвостов. Да вы, сherе soeur, [11] не наседайте! Уляжется!
10
– Безперечно (франц.).
11
– Люба сестро (франц.).
Михайло. По собі судиш?
Бєлохвостов. Ну, полно дуться; я нарочно подразнил. (Обніма його). Мы еще с тобою на зти темы почешем языки. Вот костюм этот в деревне - одобряю.
Анна Петрівна. Тоut a fait charmant! [12]
Ті ж і Жозефіна й Зізі.
Жозефіна. Маdаmе! С'еst іmроssіblе аvес Zіzі! [13]
12
– Чудово! (Франц.).
13
– Мадам, Зізі просто неможлива (франц.).
Анна Петрівна. Ах, вечно с жалобами... Qu'est-ce qu'il y a la? [14]
Жозефіна. ЕІІе mе gгоnde, еllе mе taquіnе". [15]
Анна Петрівна. Vous еtes trор rudе, vоus mеmе! [16]
Михайло. Ні, мамо; Зінька, як собака, лізе у вічі; до паскудства розбещена!
Анна Петрівна. Что за выражения? Зінька! Паскудство!
14
– Що там таке? (Франц.)
15
– Вона мене лає, вона мене дражнить (франц.)
16
– Ви самі надто суворі! (франц.)
Бєлохвостов. Зінька? С'еst joli! [17]
Михайло. Нехай буде й по-модньому - Зізі, хоч, на мене, вона більше підходить до зінського щеняти; але ви придивіться краще, що це за перекрутень? З неї вийде моральна каліка!
Бєлохвостов. С'еst trор fогt! [18] Милый, резвый ребенок, не больше!
Анна Петрівна (до Михайла). Оставь, пожалуйста! Ты доведешь меня до мигрени.
17
– Чудово! (Франц.)
18
– Це занадто! (Франц.)
(Зізі проходить здаля.)
Зизи, Зизи! Ступай сюда!
(Зізі підходить з опущеними очима.)
Анна Петрівна. Что это ты творишь, дрянь? Чтобы я еще от вашего братца выговоры получала?
Бєлохвостов. Ах, mа соusinе, [19] не обижайте моей крошечки! Ко мне, Зизюк, под мою защиту! Дядя в обиду не даст!
Зізі (підбігає до Бєлохвостова, плаксивим голосом). Она сама... воображает много! Через... этого урода достается только.
19
– Моя кузино (франц.)
Анна Петрівна. Они меня cговорились уморить! Я слабонервная, чувствительная - и вечно какие-либо дрязги! У меня голова не выдержит, - чувствую, что сейчас начнется тик... Недоставало еще, чтобы из-за вас (до Жозефіни) я слегла в постель! С пустяками в глаза лезет... Там, в Швейцарии, коров доила, а здесь обижается, если ребенок что-нибудь скажет.
(Жозефіна сумна; Зізі пересміюється з Бєлохвостовим і йдуть далі.)
Михайло. Ne vous chagrinez pas! [20]
20
– Не сумуйте! (Франц.)
Анна Петрівна. Пожалуйста, без трагедий! Скажешь Павлу, чтобы сейчас пришел ко мне: у меня тик. Я такая слабонервная, чувствительная... (Виходить).
(Михайло підходить до Жозефіни й потіша її, проводячи по дорозі.)
Павло (за вікном). Ну, тепер - годі! Рушайте додому! Спасибі за увагу й слухняність!
Пашка і Михайло.
З школи виходять діти з книжками, кунштуками; [21] жарти і сміх стиха. Позаду кілька дорослих. Наостанці Пашка.
21
– Кунштуки - малюнки. Тут - абетка з кольоровими малюнками.