Чтение онлайн

Зедд вже і так влаштував сенсацію своєю урочистою появою. Увійшовши в бібліотеку, він гучно виголосив, що у нього є гіпотеза про існування закону, що стосується скасування відповідальності постачальників продовольства при форсмажорних обставинах у вигляді діянь Творця, які не застерігаються спеціально в текстах угоди, але використовуються в цивільному праві на підставі стародавніх торговельних принципів.

І що він повністю впевнений, що знайде підтвердження цьому на прикладах історичного розвитку законів Андера.

Ні в кого не вистачило сміливості оскаржувати подібну заяву. Всі в бібліотеці були щасливі надати йому можливість вести пошуки. Те, що з Зеддом прийшла Франка, також чимало тому сприяло, бо її в бібліотеці добре знали.

Було вже пізно, співробітники бібліотеки були б не проти піти по домівках, але боялися викликати гнів такого блискучого законознавця. А оскільки Зедд йти не поспішав, дехто з відвідувачів затримався теж. Чи то тому, що підвернулася можливість подовше посидіти в бібліотеці, чи то щоб простежити за приїжджим.

Франка сиділа за тим же столом, що і він, але трохи оддалік, і теж гортала книжки, іноді звертаючи увагу Зедда на ті рядки, які, за її думку, могли йому знадобитися. Франка була розумницею і вказувала те, що інші напевно пропустили б, але нічого корисного Зедд поки не виявив. Втім, він і сам не дуже добре собі уявляв, що шукає, але точно знав: це все не те.

Заглиблений в читання чарівник здригнувся, коли хтось торкнув його за плече.

— Пробачте, — прошепотіла бібліотекарка. Зедд посміхнувся.

— Все нормально, мила Ведетта! — Він запитально звів брови.

— Ой! — Вона полізла в кишеню фартуха і зашарілася. — Знайшла.

— Що знайшла? — Пошепки поцікавився Зедд. Нахилившись, Ведетта зашепотіла ще тихіше. Франка, не піднімаючи голови, спостерігала за ними.

— Взагалі-то ми нікому не повинні це показувати. Вона дуже цінна і рідкісна. — Ведетта почервоніла ще дужче. — Але ви така особлива людина, Рубен! Такий блискучий оратор… Ось я і витягла її з сховища, щоб ви могли швиденько на неї поглянути.

— Правда, Ведетта? Надзвичайно люб'язно з вашого боку! І що ж це?

— Точно не знаю. Але це належало самому Йозефу Андеру.

— Ну! — Здивувався Зедд.

— Горі, — закивала вона.

— Що?

— Горі. Так його називали в ті часи. Коли мені нічим зайнятися, я читаю стародавні тексти, щоб побільше дізнатися про нашого глибоко шанованого предка Йозефа Андера. І наскільки Я зрозуміла, тоді його прозивали Горою.

Зедд дуже уважно дивився, як вона витягує з кишені щось… щось невелике… щось дуже маленьке для книжки. Серце завмерло — і тут же забилось з подвоєною силою. Маленький чорний щоденник. Дорожній щоденник! Навіть стилос до корінця прикріплений.

Ведетта простягнула книжечку обома руками. Зедд облизнув враз пересохлі губи, запитально подивився на бібліотекарку, але та явно не мала наміру випускати книжечку з рук. Стоячі біля дверей сховища стражники оглядали приміщення, але особливої уваги Зедду не приділяли.

— Можу я заглянути всередину, Ведетта? — Стриманим пошепки запитав Зедд.

— Ну… Ну, шкоди від цього, напевно, не буде.

Вона обережно перевернула обкладинку. Щоденник виявився у відмінному стані. Втім, щоденник, що тягала з собою Енн, був таким же давнім і теж виглядав як новенький. Дорожні щоденники чарівні. Мабуть, тому й не розсипаються за багато тисяч років.

Зедд завмер, не дихаючи.

Гора.

Так ось воно що! «Близнюк Гори» — двійник цього Дорожнього щоденника. І все одразу встало на місце. «Близнюк Гори» знищений, а разом з ним — цілком ймовірно — і таємниця місцезнаходження шимів.

Але в ось цій книжечці, дорожньому щоденнику Йозефа Андера, написано абсолютно те ж саме. Якщо, звичайно, відомості не стерті стилосом.

Чарівник зачаровано дивився, як Ведетта перевертає першу порожню сторінку. Померла три тисячі років тому людина ось-ось заговорить.

Зедд втупився на написані на наступній сторінці слова. Дивився довго і пильно. І нічого не розумів. Може, якесь заклинання не дозволяє стороннім прочитати вміст?

Ні, не те. Та й магія зникла. Таке заклинання зараз все одно не спрацює. Якась невідома мова. Ну звичайно! Древнєд'харіанська!

Зедд одразу впав у відчай. Древнєд'харіанську зараз ніхто не знає. Хоча Річард сказав, що вивчив цю мову, але Річард зараз на шляху в Ейдіндріл. Зедду його не знайти, не наздогнати.

Та й як, втративши магію, він зможе забрати звідси цю книгу?

— Яка чудова річ, — прошепотів Зедд, дивлячись, як жінка повільно гортає сторінки.

— Так, вірно! — Відповіла вона з глибокою повагою. — Іноді я йду в сховище і просто сиджу там і дивлюся на цю книжку, написану Йозефом Андером, і уявляю, як його пальці гортають сторінки. Мене від цього тремтіння проймає, — Зізналася вона.

— Мене теж, — кивнув Зедд.

Судячи з усього, їй сподобалися його слова.

— Як шкода, що ніхто так і не зміг її перевести. Ми навіть не знаємо, на якій це мові. Деякі з наших вчених вважають, що це стародавній шифр, яким користувалися чарівники. Йозеф Андер був чарівником, — довірливо повідомила вона. — Ніхто про це не знає, але це так. Він був великою людиною.

Цікаво, подумав Зедд, звідки вони можуть знати, великий він чи ні, якщо поняття не мають, що він понаписував. Ах, ну так, саме тому-то вони і вважають Андера великим.

— Чарівник, — повторив Зедд. — А мені завжди здавалося, що чарівники хочуть, щоб їх слова всі знали.

— Ах, ну правда ж, ви нічого не розумієте в чарівниках, Рубен! — Посміхнулася Ведетта. — Всі вони такі таємничі… І взагалі…

— Може бути, — неуважно кивнув Зедд, намагаючись відшукати хоч одне знайоме слово в миготячому перед очима тексті. Нічого.

— Але я знаю, що це. Ось це ось, — шепнула Ведетта, швидко стрельнувши очима по сторонах. І тицьнула в сторінку мало не в кінці книжки. — Ці ось слова мені чисто випадково. вдалося розшифрувати. Тільки ці два слова.

— Правда? — Зедд подивився на вказані слова. — «Фуер Обвенс». — Він глянув у сяючі очі співрозмовниці. — Ведетта, вам дійсно відомо, що означає «Фуер Обвенс», чи це лише ваша здогадка?

Вона суворо насупилася.

— Дійсно відомо. Абсолютно випадково в інший книжці, «Влада Трутнів», я натрапила на ці ж слова. Там дається значення. У цій книжці написано про…