Чтение онлайн

825. Скажу їй, що раніше перетерпіла,-

Хай доказом це буде на слова мої.

Тож оповідань промину багато я

І до останніх перейду блукань твоїх.

Коли прийшла ти до землі Молоської,

830]

Додони недалеко крутогорої,

Де храм пророчий Зевса Феспротійського,

Там - диво невимовне!
– віщим шелестом

Дуби пророчі мовили без загадок,

Що ти дружина славна будеш Зевсові.

835]

Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?

Відтіль, безумством жалена, помчала ти

Шляхом приморським до затоки Рейської

І знов верталась гонами шаленими.

В часи прийдешні - знай це - Іонійською

840]

Оту морську затоку називатимуть

На спогад людям про твою блуденну путь.

Тобі ознака буде це, що розум мій

Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.

І їй, і вам я разом далі все скажу,

845]

На слід вернувшись мови попередньої,

В самому гирлі нільськім, на краю землі,

В розлогих плавнях місто Каноб найдеш ти.

Там Зевс тобі поверне розум дотиком

Руки пестливим, і породиш чорного

850]

Епафа, соіменного зародженню

Від Зевса. Урожаї він збиратиме

З землі, що Ніл широководий зрошує.

У поколінні п'ятім п'ятдесят сестер

Вернеться в Аргос, не з бажання власного -

855]

3 братителями шлюбу уникаючи

Покревного… Ті ж у пориві хтивості,

Мов яструби, голубок полюватимуть,

На ловах шлюбу гонячись невловного.

Але не дасть їм заздрий бог дівочих тіл.

860]

Земля Пелазга прийме… вбитих Аресом

Через жіночі руки, що вночі разять;

Дружина кожна віку збавить мужеві,

Мечі дволезі в їх крові купаючи,

Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!

865]

Одна лиш, любощами зачарована,

Ослабне духом і не вб'є заснулого,

Воліючи вже краще слабодухою,

Аніж смертоубивцею уславитись.

Царів Аргоських з неї розпочнеться рід.

870]

Багато слів потрібно, щоб сказати все.

Із цього роду вийде славний стрілами

Герой,- мене він визволить із мук тяжких.

Від титаніди-матері, прадавньої

Феміди, це провіщення було мені.

875]

Коли і як то буде - надто довго це

Розказувать, та й користі - ніякої.

ІО

Ой леле, ой леле…

Запалало в мені божевілля знов,

Безжального овода гостре жало

880]

Пече без вогню!

І жахається серце, і груди рве,

І обертом очі кружляють мені,

Кудись пориває безумний шал,

І язик мій у спраглих німіє устах,-

885]

Каламутним годі здолати словам

Божевілля навальну хвилю.

(Охоплена божевіллям, Іо втікає).

Хор

Строфа

Мудрий, о мудрий був той,

В думці хто мав перший, а потім уголос

Нам провістив, що належить

890]

3 рівними шлюб нам брати, далеко-бо

Краще це, ніж, бувши голотою,

Прагнути шлюбу з тією, що в розкошах

Мліє, своїм пишаючись родом.

Антистрофа

Мойри, о мойри, хай з нас

895]

Жодну вам трьом не випадав ніколи

Зріти на Зевсовім ложі!

Хай із небес нам мужа не-відати!

Горне жах нас, немужелюбною

Зрячи дівочість Іо, в гірких блуканнях

900]

Пещену Гери карою злою!

Ми рівного яе боїмося шлюбу -

Коли б лише любов богів могутніх

Нас не нагляділа ненатлим оком?

Борня то незборенна, невихідна путь.

905]

Що буде а нами? Як нам і куди

Від Зевса, від жаги його тікати?

ПРОМЕТЕЙ

Хоч Зевс і гордий серцем - злагіднішає,

До шлюбу він такого-бо ладнається,

Який його із трону скине й царської

910]

Позбавить влади. Отоді-то батькове

Кляття справдиться, що наклав на кривдника,

З престолу Крон упавши стародавнього.

А як з біди такої Зевсу вимкнути -

З богів нікому не добрати способу.

915]

Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,

Він тішиться громами піднебесними,

Хай сипле з рук вогнями-блискавицями.

Та вже не допоможе це ніяк йому -

Впаде безславно і не підведеться вій,,

920]

Такого-бо на себе нездоланного

Тепер противоборника готує він,

Що той палкіше блискавиці полум'я

Знайде і грім грімкіший від небесного;

Морям грозу і землям потрясателя -

925]

Тризубця він розтрощить Посейдонові,-

Тоді довідається Зевс повалений,

Що рабство - це щось інше, аніж влади трон.

ХОР.

Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові.

ПРОМЕТЕЙ

Не тільки я бажаю, але й буде так.

ХОР

930]

Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме?

ПРОМЕТЕЙ

Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме.

ХОР

Як слів цих вимовляти не боїшся тиі

ПРОМЕТЕЙ

Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я.

ХОР

Наслати муки ще лютіші може він.

ПРОМЕТЕЙ

935]

Хай шле - нема для мене несподіванок.

ХОР

Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється.

ПРОМЕТЕЙ

Шануйте ви владущих і улещуйте,

Для мене ж менше від нічого важить Зевс,-

Хай робить що захоче цей короткий час,

940]

Недовго він богами керуватиме.

Та он від Зевса, бачу, посланець біжить -

Прийшов він, певно, із повою звісткою,

Оцей служник тирана новочасного.

З'являється Гермес.

ГЕРМЕС

До тебе, мудрія гостроязикого,

945]

Богів зрадливця, а людей шановника,