Чтение онлайн

Псалом Давида. (Про Христа).

1Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою.

2Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.

3Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду.

4Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя.

5Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід.

6Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.

7В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць.

8І заволодіє від моря до моря, і від ріки — до краю землі.

9Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі.

10Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть.

11І вклоняться йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому.

12Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника.

13Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе.

14Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.

15І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його.

16Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.

17Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його.

18Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.

19І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.

20Закінчилися молитви Давида, сина Ієссеєвого.

Слава…

72 псалом

Псалом Асафа.

1Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!

2Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.

3Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.

4Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.

5У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.

6Тому—то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.

7Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.

8З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.

9До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.

10Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,

11і кажуть: “Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?”

12І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.

13[І я сказав:] “Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;

14віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?”

15Але коли б я сказав: “Буду і я так жити”, то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.

16І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.

17Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.

18Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.

19Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.

20Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.

21Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,

22я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.

23Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.

24Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.

25Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?

26Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.

27Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.

28А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].

73 псалом

Псалом Асафа. (Повчання.)

1Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?

2Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.

3Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!

4Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.

5Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.

6Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.

7Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.

8Сказали вони в серці своїм: “Зруйнуємо їх зовсім”. І спалили всі міста зібрань Божих на землі.

9Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.

10Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?

11Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.

12Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.

13Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.

14Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].

15Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.