Чтение онлайн

живуть зі своїми талантами що вони з ними роблять я не знаю чи у мене є якісь таланти

мабуть немає тато вважає що немає я думаю що у мене є талант малювати риб я сказала про

це мамі вона потім пила корвалол і казала що я нестерпна

вчора я ходила стригтися до юлі тобто вона сама запропонувала мене постригти юля

поселилась у нашому під'їзді на два поверхи нижче у володі ми познайомились коли я

вийшла гуляти у жовто-червоній шапці яку сама собі виплела юля підійшла до мене і сказала

привіт а тобі дуже пасують такі кольори я сказала я це знаю коли я народилась було багато

саме таких кольорів юля усміхнулась і спитала а коли ж ти народилась 4 жовтня потім ми

почали говорити про багато що про різне я розповідала чому мені подобається осінь чому я

не люблю школи я думала що юлі не більше ніж двадцять років ну може двадцять один

виявляється вона на десять років за мене старша а виглядає як дівчинка часом навіть як

хлопчик сто шістдесят п'ять сантиметрів і п'ятдесят кілограмів у кросовках а без кросовок 49

бо мої кросовки важать кожен по півкілограма не більше і не менше ти впевнена а чому так

багато бо до них налипає пісок пісок із тих доріг якими я їжджу а їжджу я дуже різними

дорогами велосипедами поїздами загальними плацкартними і часом коли вистачає грошей

купейними автобусами з розпанаханами сидіннями автобусами люкс у яких є кондиціонер і

туалет тільки той туалет наглухо зачинений і тому пасажирам доводиться справляти потребу

у кущах там де й завжди і це слушно і вовки ситі і кози цілі

а чого у тебе волосся посічене питає юля бере моє каштанове пасмо накручує собі на палець

і уважно роздивляється кінчики бо посіклося у тебе авітаміноз юля сміється чи може тебе

погано постригли поламали тобі кінчики приходь до мене я тебе пострижу а ти вмієш

стригти умію це я вмію найкраще в мене дуже легка рука у тебе потім волосся дуже швидко

ростиме і вже не сіктиметься

у юлі талант стригти людей я теж хотіла би мати якийсь талант який усім буде видно тоді

мені ніхто не казатиме що з мене ніякої користі

юля приїхала до володі зі свого міста над морем вона каже що любить його і хоче з ним

залишитися назавжди до смерті вона готова витримувати його до смерті він здається на це

згодився себто змирився з тим що юля збирається витримувати його так довго юля вміє

робити багато різних речей вона вміє доглядати оранжереї бо її мама працювала в оранжереї

а потім вони працювали разом вона знає все про гладіолуси про орхідеї вміє підрізати

троянди знає десятки видів кактусів і коли який із них зацвітає знає як доглядати літопси і

коли вони линяють ще юля вміє стригти вона робить дивовижні зачіски у неї золоті руки

вона як алтан хайша золоті ножиці це я згадую казку зі свого дитинства про мудру дівчину

яка стала дружиною хана я кажу юлі що називатиму її алтан хайша юля сміється це по-

татарськи у мене були сусіди татари юля приїхала з криму і не може жити без моря я так

скучаю за морем каже вона і її голос нагадує мені шум морської хвилі я люблю лежати на

воді й ні про що не думати люблю приїжджати сама на пляж слухати море як воно говорить а

що воно говорить питаю я воно не говорить що воно просто говорить сміється юля дівчинка

схожа на юного безтурботного хлопчика дівчинка яка здається буде вічно молодою і ніколи

не постаріє дівчинка яка триматиме в одній руці садові ножиці а в другій перукарські

дівчинка що займається дизайном рослин і людей а також знає що таке хронотоп

А ти знаєш що таке хронотоп? питає мене якось Юля. Ми гойдаємося на гойдалках на

дитячому майданчику і смокчемо льодяники. Ні, не знаю, відповідаю, секунду подумавши. Я

тільки знаю, що таке хронос, — це час. Хронотоп, каже Юля, — це час і простір, бо ми

живемо у часі й у просторі. Може бути хронотоп життя? — питаю я. Юля замислюється,

потім каже, що так, може бути, і голос у неї сумнішає і густішає. Я змінила свій простір на

чужий, у моєму просторі було море, і кам'янистий берег, і скелі, і кипариси, і оранжерея,

мені подобалося, коли море й небо мають однаковий колір — на лінії горизонту вони

зливаються, і вже не можна розрізнити, де небо, а де море. Можна було дивитися на небо і

знати, що море буває таке, як небо, дивитися на море і знати, що це небо відбивається в

ньому, тому вода такого дивного кольору. Мій час тут тече повільніше, ніж удома, тут я

зовсім сама, правда, є Володя, — Юля сміється, закинувши голову назад, вона розгойдується

все сильніше й сильніше, і мені здається, що гойдалка зараз обірветься і полетить туди, де

лінія моря зливається із лінією неба, гойдалка, на якій гойдається Юля, не може впасти на

землю, — але мені все одно не вистачає моря та оранжереї, і ще я хотіла б мати яхту і

плавати в море, щоби бути на ньому подовше, навіть жити на яхті ціле літо, ловити мідій і

готувати з них салат із морквою і майонезом, ти вмієш готувати мідій? Я заперечливо хитаю

головою, я навіть не впевнена, що колись у житті їла мідій.

юля хитає головою мовляв все з тобою зрозуміло каже я не знаю чи коли-небудь у мене буде

яхта я повертаю голову і дивлюся на юлин профіль дивуюся що вона така схожа на хлопчика

знаєш мені найбільше не подобається війна хоча це улюблена гра в яку граються чоловіки бо

ж це вони її придумали ну може були там колись амазонки войовниче жіноче плем'я

випалена грудь але це так непереконливо звучить дуже непереконливо я би не хотіла вбивати

інших людей заради ідеї я би не хотіла вмирати за батьківщину я би не хотіла щоб мій син

загинув так як гинуть хлопчики у чечні які вмирають невідомо за що і мені від цього

страшно коли я їхала сюди познайомилась у купе зі старим підполковником він тепер на