Чтение онлайн

то Він буде йому милосердний та й скаже: «Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, – Я викуп знайшов»” (Йова, 33 розділ, 14–24 вірші).

Більшість із тих, хто сьогодні є дійсно щиро й глибоко віруючими християнами, прийшли до Бога саме через страждання. Слово ж Боже живе та діяльне як по відношенню до окремої людини, так і до цілих груп людей – общин, церков, народів, країн. І дай Бог, щоб те, що відбувається у світі останнім часом, було лишень “сном”…

“Через це-то й говорить: «Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, – і Христос освітлить тебе!»” (Ефесянам, 5 розділ, 14 вірш). Амінь.

ДО СХОДУ ЗОРІ…

З листа читача: Що це за «Бог», який не зумів в єдиноборстві перемогти Якова-Ізраїля? І його ви називаєте «Всемогутнім»?..

Відповідь: Сказав Господь: “Будуть дивитися, і не бачити; слухати, і не розуміти…” Насправді боротьба Якова в Пенуїлі (див. Буття, 32 розділ, 25–32 вірші) – це духовна боротьба! І не проти Бога, але з Богом проти закону плоті в собі. Внутрішня боротьба...

Як висловився свого часу професор, архімандрит Кипріан: “Не кожний аскет сподобиться містичних осяянь, але кожен містик йде вузьким та скорботним шляхом аскетичного подвигу”. І коли ми йдемо цим важким шляхом – шляхом смерті для гріха, – то залишаємося ніби один на один із ворогом. Це суто суб’єктивне відчуття самотності, богополишеності у момент апогею цієї боротьби, виражене в словах Ісуса на хресті: “Господи, Господи, навіщо Ти Мене покинув?..”

Насправді Отець наш Небесний, Господь ніколи не полишає нас. Нам лише здається, що ми зостаємося самі, і що Бог, цей біблійний “якийсь Муж” (неспростовність істини, віра, сила благодаті) виривається, і начебто утікає від нас. Тут ми спостерігаємо ефект обманливості суб’єктивних відчуттів: коли на пероні стоять паралельно два потяги, і один з них плавно починає рухатись, то пасажирам вагонів цього потягу здається, що рухаються не вони, а вагон що стоїть навпроти вікна. Насправді ж це ми, точніше плоть наша, а ще точніше закон плоті в нас, звірячі наші інстинкти віддаляють нас від Бога, і суть подвигу аскези християнської (аскези посту і молитви: посту не в розумінні боротьби з ковбасою, як це часто уявляють пересічні “ревнителі православ’я”, але як боротьби зо гріхом, із законом плоті в нас. За визначенням святого Антонія Великого піст – це стримання язика, серця і черева) полягає в тому, щоб зусиллями (духовними, душевними та тілесними) “схопити” Царство Небесне, боротися, утримуючи Бога, Божество в собі “аж до сходу зорі”:

“І зостався Яків сам (ім’я Яків означає “Обманець” – у даному випадку той, хто обманює надії сатани, хто разом з Богом перемагає диявола в собі, і стає таким чином Ізраїлем. А Ізраїль – це “Той, хто боровся з Богом” /не проти Бога!/, “Переможець”). І боровся з ним [якийсь] Муж, аж поки не зійшла зоря.

І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним…”

Що є “стегно” в духовно-символічному розумінні? Це основа скелету, головна опора людини. Як під час сидіння (ствердження у вірі), так і ходи (руху уперед, внутрішнього вдосконалення). Ангел Божий “пошкоджує стегно” патріарха, торкаючись суглобу стегна його. І тут недаремно підкреслюється оце “його”, бо в духовному робленні подвижник якраз і повинен відректися саме своєї (тут – людської) волі, повністю підкоривши її волі Божій; зректися своїх бажань (пожадань плоті) на користь чистих, духовних, божественних прагнень та поривань. Він повинен ствердитися в істині Господній, назавжди обравши для себе “суворий і ясний шлях віри” – шлях виконання заповідей Христових, шлях самозречення, смирення та аскези, що веде до повного богоєднання в Царстві благословенної Божої Любові (“Не пущу Тебе, допоки не поблагословиш мене...”).

Таким чином, як бачимо, не боровся патріарх Яків проти Бога, але проти гріха. Та й на думку Отців Церкви (наприклад святого Ієроніма та Орігена), таємнича боротьба, яка відбулася на рубежі Святої Землі, означає не що інше, як те що дар Божий буде даний лише тому, хто мужньо бореться і звертається до Бога з настійливою молитвою…

ОБОЖЕННЯ

З листа читача: Єдиним джерелом, яке має для мене авторитет, є Біблія. В ній я не зустрічав твердження про те, що Бог запланував всіх обожити . Скажу більше – доктрина теозису являється небезпечною духовною отрутою. Ця доктрина намагається поставити творіння на рівні з Творцем (хоча б потенційно) – а це гріх гордині.

Відповідь: У перших же віршах Біблії ми читаємо про те, що людина, на відміну від інших створінь, сотворена за образом Божим:

“І сказав Бог: Сотворімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою …

І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив…” (Буття, 1 розділ, 26–27 вірші). Людина створена на образ Божий, і призвана до уподібнення Богові. Саме це і має на увазі Церква, коли говорить про обожнення.

Слово Бог означає “Багатий”. Тут – багатий на все. Бог є Творець і Вседержитель усього сущого. “Бог є любов” і невичерпне джерело “вселенської енергії любові” (за висловом архієпископа Луки, в миру професора Войно-Ясенецького). Бог – невичерпне джерело Благодаті! І Царство Його – є Царством цієї Благодаті Любові.

Любов же “не шукає свого” (див. 1 Коринфянам, 13 розділ, 5 вірш), вона за природою своєю альтруїстична. Тому Бог бажає зробити і нас, людей, творіння Своє причасниками цієї Благодаті. Причому не частинними, не “напів”, але повноправними спадкоємцями Своїми:

“Сам Цей свідчить разом із духом нашим, що ми – Божі діти.

А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, співспадкоємці Христові…” (Римлянам, 8 розділ, 16–17 вірші).

Христос – Бог, що в тілі з’явився (див. 1 Тимофію, 3 розділ, 16 вірш). Як назвати співспадкоємця Божого? Як назвати співспадкоємця Багатого на все? Теж багатим на все! Багатим на всі багатства, які заповідав йому Отець. Багатим на даровану Ним Благодать! Ось відкіля це: “Я сказав: Ви – боги!”… Обоження – це входження у права наслідування, утвердження “одесную Отця”, поряд з Христом:

“Я – у них, а Ти в Мені…

Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зі Мною були…” (Івана, 17 розділ, 23–24 вірші);

“Будьте святі, – Я бо святий…” (1 Петра. 1 розділ, 15 вірш);

“Я сказав був: «Ви – боги (тут – потенційно багаті, спадкоємці обіцянок Божих, сини Царства), і сини ви Всевишнього всі (для всіх хто шукає і стукає, для всіх прагнучих, для всіх бажаючих це багатство, це “обоження”);

та однак повмираєте ви, як людина (вмрете духовно, так і не зволивши відкрити двері Тому, Хто Стукає), і попадаєте, як кожен з вельмож (як кожен із сильних світу цього: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так [хай] буде між вами…” Впадете, так і не розжувавши оцього: “Возлюби!” Впадете, бо не захотіли цього Світла:“…світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили ”;“Не знають, не розуміють, у темряві ходять…”;“А тим, які прийняли Його, дав владу бути дітьми Божими…”)” (Псалом 81(82), 6–7 вірші).