Чтение онлайн

4) de titulo et charactere dicant ablegati esse in optione principis eligere quecumcnq"ue characterem velit, sed ablegatos existimare, titulum et qualitatem magni ducis Haliciae illi hac ratione conventiessime posse dari-Trans. c. 141, пор. 137 i 156.

5) Transsylvania II с. 161.

6) На брульоні записки для шведських послів, писанім рукою Кеменя, з датою 21 серпня, поміта: “13 вересня 1656, мадярські концепти переговорів, що велися з Шведами і козаками”. Transsylv. c. 153.

7) totam Russiam Rubram usque ad Vistulam.-Transsylvania II c. 159, виривки також в Архиві Ю. З. Р. III. VI ч. 138.

8) die alliance zwischen ihm und den Cossaken offensive et deffensive rechtigh auch iuramento confirmiret; diesellbe wolten seinenthalben mit dem Moscowiter brechen.

9) Transsylvania II c. 164.

10) Тамже с. 166.

l1) avits, у Рудавского: sanctoe.

12) optimae, у Руд. aut habitae.

13) foederatae amicitiae.

14) magnatib"us.

15) Scriptum juramentum.

16) Офіційна копія видана в Transsylvania II с. 110-1, з датою 7 вересня 1656, без місця, має поміту: “Копія дипльому даного яснов. гетьманові і війську Запор.” З ним згоджуються тексти Дворецького і Бутурлина-се свідчить, що в такім тексті, з датою 7 вересня сю асекурацію одержав український уряд; місце видання в сих українських текстах: Альба Юлія, Фейєрвар. Текст Рудавского (с. 325) коротший, з датою 20 листопада Albae Соlоsmоnаstеrіеnsі.

17) Акты ЮЗР. III с. 546, москов. переклад в XI т. с. 691 (тут з р. 1657).

18) Monum. Hungariae hist. XXIII с. 450.

19) Transsylvania II c. 112-3.

20) В паперах Ракоція заховалась анонімна записка якогось дорадника- запитаного в справах нової ліґи. Він пише тут: “Щодо кон'юнкції з козаками, то вони будуть підвладні тому, кому належатиме королівство польське. Доти, милостивий пане, треба їx тримати при собі, годуючи ласкавими словами, а там час научить в. м., як з ними поступати, в залежности від того, чи переможе Поляк чи Швед”. На записці помітка руки Ракоція: “Козацькі справи- згода ради старшини, козацька повновласть, 20 березня 1656”. Monumenta XXIII с. 470. Перед тим, літом, свому висланцеві до московського царя Ю. Рацові Ракоцій між иншим доручав довідатися, чи Москва трактує козаків як своїх підданих (sibditos), чи як союзників (baratjokot, вл. приятелів-побратимів,- слов. брат.)

МІСІЯ УЙЛАКІ ДО ЧИГРИНА ДЛЯ ЙОГО РАТИФІКАЦІЇ, ЗВІДОМЛЕННЄ З ЙОГО ЧИГРИНСЬКИХ ПЕРЕГОВОРІВ В ЖОВТНІ, ОБВИНУВАЧЕННЯ НА ГРУШУ-ЙОГО ЛИСТ ДО РАКОЦІЯ. ЛИСТ ГЕТЬМАНА ДО РАКОЦІЯ, РАКОЦІЙ ВИСИЛАЄ ДО НЬОГО ГЕНТЕРА І ХОРВАТА ДЛЯ КООРДИНАЦІЇ ПОХОДУ. ШВЕДСЬКО-СЕМИГОРОДСЬКИЙ ДОГОВІР 6 ГРУДНЯ-РАКОЦІЙ ОПРОТЕСТОВУЄ УСТУПКИ КОЗАКАМ, ВИСТУПАЄ В ПОХІД.

Все що ми знаємо про се, знаємо з звідомлення Ракоцієвого посла Ласлава Уйлакія, що поїхав з Ковалевським і Грушею для остаточного оформлення договору. Ракоцій мав намір післати з ними знову Шебеші, і ще 5 вересня післав йому наказ ладитися до нової подорожі до козаків, але Шебеші захворів 1), пришлось його замінити кимсь иншим, і замінено отсим Уйлакієм. Заховалась його реляція з сеї місії, з 19 жовтня, настільки цікава, що я її наведу в цілости.

“Згідно з наказом в. м. діставсь я до Чигрина і з'явився у гетьмана. 11 жовтня передав йому листа в. м., переказав йому в. княжу ласку і передав дарунок, так само його синові від імени нашого молодого пана, далі п. Виговському і всій громаді (universitas). Гетьман наказав про всі доручення в. м. переговорити другого дня з п. Виговським. Отже 12 жовтня я мав розмову з п. Виговським і п. Тетерею в присутности инших осіб. Сказав їм, що ми хочемо зложити присягу на пункти що маємо з собою. На се вони насамперед зажадали, щоб ми їм показали “дипльом”. Я їм показав, вони перечитали і сказали: Коли в дипльомі нема тих умов, чому князь домагається такого від нас? Ми сказали: Тому що ви визначені від гетьмана і всього Запорозького війська, маєте від них уповноваженнє до договору з князем і мусите на тім стояти, на що присягнете йому. Тоді вони сказали, щоб ми показали їм ті кондиції, що їх посли, за печатю і за підписом подали в. мил. Ми відповіли, що ми їx з собою не маємо. “Пощо ж князь жадає щось такого від нас? Ми мусимо відкласти нашу присягу на кондиції до того часу, як зберуться судії й полковники, і тоді побачимо, що його робити”.

“Коли ми потім, 14 жовтня обговорювали сю справу у Виговського, вони сказали: “Мусите показати, на які пункти присяг князь”. Ми показали їм дипльом. Вони сказали: “Ми всі, гетьман і полковники, готові також на таке присягти”. Принесли формуляр, писаний рукою п. Кеменя Яноша (і запитали) чи пункти згадані п. Кеменем єсть у нас з печаттю і підписом (князя)? Ми сказали, що присяги, підписаної і припечатаної в. мил. у нас нема, тільки дипльом. Вони сказали тоді: “Князь не може від нас жадати більшого, ніж сам зробив! Ми не хочемо брати ярма на наші шиї! Князь нас не завоював шаблею, як Молдаван та Мунтян, ми з доброї волі та з приязни хочемо мати з ним союз, і не давали нашим послам наказу, щоб вони присягали на такі кондиції!”.

“Сей безсовісний обманець Ковалевський сказав перед гетьманом, що він не присягав (на кондиції), тільки Груша зробив се, щоб приподобитися в. милости, аби в. м. дали йому воєводство, коли бог поможе в. м. заволодіти польським королівством. Так брехав він і перед полковниками, і як би не було при тім Виговського, вони його вбили б; не знати що тепер буде з тим небораком через брехню тої безсовісної людини. Вони (полковники) не повірили їм (Ков. і Груші) ні трохи і далі сумнівались аби в. м. не дали ні їм ні нам до рук тих кондицій.

“15 і 16 вони збиралися всі в домі п. Виговського і радилися, що мають робити. Як я то з певністю довідався, полковники переконали гетьмана, що вони не мають присягати, тільки ми-вони дадуть нам на руки листи, і щоб ми з ними верталися, з чим прийшли. Але п. Виговський був иншої гадки і намовив гетьмана щоб післати до нас послів-що й зроблено. 17 жовтня вони прислали до нас на кватиру п. Виговського з кількома полковниками й иншою старшиною, і вони не сідаючи катеґорично заявили: “Скажіть нам, хочете нашої приязни чи ні? Гетьман не хоче більше протягати з сею справою, часу занадто мало, він не може довше затримувати полковників”. Стоючи перед такою великою справою, ми стали просити, аби й. м. (гетьман) почекав поки ми порозуміємося з в. мил. Але (Виговський) на се відповів, що ні гетьман ні полковники довше не чекатимуть; “коли ви не хочете, можете зараз узяти ваші листи й вертати так як сюди приїхали”: Нарешті я прохав Виговського, щоб вони почекали до другого дня, і вони за натиском Виговського ледве на се згодилися.

“Ми зараз обговорили з п. Удриштем, що нам робити в сій справі; з огляду що се було б з великою шкодою нашого мил. пана, коли б ми відкинули їх добру волю (до заключення союзу); він (Удр.) порадив, щоб ми вислухали їх присягу, коли вони приймуть дипльом такий, як в. милости. Я відповів, що так воно й мусить бути, бо коли вони (полковники?) роз'їдуться не договорившись, з нашою справою нічого не буде, і бог зна що з того може вийти. Бо, мил. пане, ми побачили, що як ми відкинемо тепер їх добру волю і не вислухаємо їх присяги, ми зробимо їх ворогами вашої мил. і вашого краю. Тим часом (гетьман) три дні перед нами відправив з нічим Ногайського Татарина Хельмер-бега, що приїхав з тим, щоб гетьман дав їм кілька тисяч пішого війська, аби йти разом на Семигород; кажуть, що вже з весни хан домагається від них приречення. Тому 18 жовтня ми вислухали присягу вчинену їх звичаєм-на Біблії і хресті. Гетьман і вища старшина і всі зібрані присягли, що вони видадуть цілком такий самий дипльом, як дав в. милость.

“Коли ми були самі одні в домку п. Виговського, він нас на бога прохав, щоб ми не зробили шкоди нашому панові, і так говорив під присягою: “Аби бог так був ласкав до мене і дав мині щастя, як я бажаю добра в. м.,”-і я маю те вражіннє, що він хоче щиро служити вам. Тепер же він покликав мене до себе і сказав, що з Запоріжжя сьогодня вечером приїхав козак з таким писаннєм, що Татари рушили в сі сторони з великою силою; 15 тис. Запорожців пішли против них, щоб спинити сей похід, а (гетьман) сьогодня вислав до хана листа, питаючись, чого він властиво хоче? Коли він іде в поміч Полякам на Шведів, то він зараз піде против нього і буде битись,- бо Шведи його приятелі. Коли він іде на семигородського князя-то сей теж йому добрий приятель, і він сього теж не допустить. Заразом розіслав він універсали, щоб полковники були на поготові йти з ним у поле.