Чтение онлайн

Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи).

Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!

Другі. Як вогонь! А гарний!

М а р т а (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?

С е к л и т а (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.

М а р т а. Гарний, гарний!

Секлита. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей).

М а р т а (кличе Устю набік). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт).

Устя. Побий мене святий хрест, як скажу!

М е р о н і я (наближається). Про що це вона вам шептала?

Устя (тихо). Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?

М е р о н і я. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!

Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.

Степан (почувши, про що шепочуть). Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити). Прощайте, Секлито Пилиповно!

С е к л и т а. Чого се ти? Куди?

С т є п а н. Та там робота єсть…

С е к л и т а. Та посидь ще: закуси, випий!

Степан. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!

С е к л и т а. Як знаєш… (Одійшла).

Степан (до себе). Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить).

Ті ж без Степана.

С е к л и т а. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!

Деякі. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стуль-ці не всидять!

С е к л и т а. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!

Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.

Устя. Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.

Сідають; Секлита на стільчику.

Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.

Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?

М а р т а. Е, такому місяцю не на небі місце.

Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?

Устя. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!

Голохвостий. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!

Секлита. Сідай, сідай! Тепер уже можна! Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: це жених і молода; Голохвостий посватав.

Галя. Мамо! Не робіть цього… слухайте, що я вам скажу…

Секлита. Після! Мовчи тепер та дині.

Голохвостий (набік), Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!

Міщанки (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите…

Голохвостий (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами… розговор був… Когда ще судить бог сватов прислати…

Секлита. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?

Голохвостий (набік). Оце взяла в лещата!

Усі. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!

Всі (співають).

Де ж був селезень, де ж була вуточка?

Селезень на ставку, а вуточка на млинку!

А тепер вони в, однім болоті,

П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.

Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?

Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!

А тепер вони у одній світлиці,

Їдять з медом пухкі книші й паляниці,

П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!

Секлита. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!

Всі (співають).

І лід тріщить, і комар пищить,

А то кум до куми порося тащить.

І кумочко, і голубочко!

Звари мені порося, щоб і юшка була.

І юшечка, і петрушечка!

Кума моя, люба моя, моя душечка!

Секлита. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!

Голохвостий (схоплюється, мов опечений). Хіба вам Сірки рідня?

Секлита. Сестра рідна… А та носата — небога!

Голохвостий (набік). От влопався!

С е к л и т а. Якже, багатирі, запаніли! На бідний рід їм начхать тепер! А все через оту дурноголову!

Голохвостий (набік). Ну, пропав тепер, навіки пропав!

С е к л и т а (плаче). А мене не має не тільки за тітку, а навіть за наймичку, та ще кричить, що од мене гнилицями тхньоть, горілкою смердить! Така у мене небога! (Хлипа).

Голохвостий. Що його в світі божому робить? Просто вже й ума не приложу.

М а р т а. Та я б їй, отій вашій Проні!..

Секлита. А ти ж думаєш як? Секлита Лимариха їй подарувала? Ого! Не на таку напала! (Береться в боки). Та я отой носатий пенціон так одманіжила, так вишустрила на всі боки, що аж баньки повитріщали! Плюнула межи очі та й зацурала: ні я, ні Галя й ногою до смерті не будемо!

Голохвостий (набік). Слава богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені піднявся, аж од серця одлягло!