Чтение онлайн

– І це дощ! — бурмотів він, перебуваючи все ще під впливом спроби з маленьким «Переможцем». — Знаємо ми такий дощ, правда, Марго?.. Ще тридцять п'ять років тому робили такі фокуси. Не займай, не займай! — закричав він на кішку, як на дитину, побачивши, що вона наміряється плигнути на оболонку одної з літаючих куль.

Раптом срібний дзвін пролунав по всьому кораблю, відгукнувшись в небесному просторі. То був сигнал бойової тривоги.

І одразу в рупорі почулися чіткі слова начальника:

— Розвідка! Приготуватись! Негайний виліт назустріч хмарам. Персональна відповідальність покладається на завідувача розвідки товариша Ролінського.

Горний заметушився. Він почав ще швидше поратися біля приладів, перевіряючи все, готуючись до вильоту.

Минуло кілька хвилин, поки він відчинив двері Грицькові, який був уже напоготові, в шоломі.

— Шановний професоре, — знизав плечима Грицько, — навіщо ви щоразу замикаєтесь?

— Ну от, ну от, — забурмотів Ролінський. — Ви ж знаєте, ваше чорне арапченя не дає спокою ні мені, ні Марго.

Він схопив свою кішку.

— Випускайте автомати, а я її замкну до себе, бо ота ж злюка її з'їсть.

Та Грицько вже й без того порався біля люка.

Умить пурхнув «сліпий» — радіолітак, що мусив принести всі дані про хімічний склад хмар. Полетіли дві кулі-зонди. Найважливішу частину відомостей повинна була дати чергова «Зелена мушка». Вона вже стояла напоготові, вилискуючи зелено-синім черевцем.

У двері просунувся зацікавлений ніс Мака.

— Що ти! Що ти!.. — кумедно замахав йому руками Грицько. — І не потикайся сюди, бо ти з собою носиш Мушин запах, неприємний королеві Марго!..

Мак сховався сміючись, бо до розвідкової саме повертався Ролінський.

Він заклопотано одягав по дорозі плащ, в руках у нього був якийсь зошит. Дійшовши до літака, Ролінський раптом замахав руками і побіг назад.

— Я забув носову хустку! — закричав він здивованому Грицькові.

Коли професор повернувся, на дверях стояв Горний. Його стрільчасті брови суворо зійшлися на переніссі. Якби у цю мить його побачив Мак, він би сказав, що татко гнівається.

І він таки справді гнівався. Очі його були скеровані на годинник у центрі розвідкової.

— Вибачте, професоре, — сказав він, — але мені доведеться висловити вам догану: ви спізнились аж на дванадцять хвилин.

Ролінський почервонів… Він виносив догани іншим, але сам ще ніколи їх не одержував.

— Хіба дванадцять хвилин можуть мати значення?.. — ображено наїжився він.

— Авжеж, можуть, — відповів Горний. — Ці дванадцять хвилин можуть зірвати весь дощ. Я вас прошу цього більше не робити. Наша станція — сама точність, як математично вивірена формула.

Ролінський рвучко повернувся спиною і пішов до літака.

«Зелена мушка» легко відчалила під «Переможця», який вже плавно гойдався в повітрі, знялась в повітря і помчала вперед, як блискавка, бо Грицько хотів наздогнати автоматичні прилади. Літачок обігнав черговий повітряний поїзд, з якого здивовано дивилися зацікавлені пасажири.

І ось почали зустрічатися хмарки. Потягло вогкістю. Хмарки перетворилися на хмари, білі величезні гори хмар. «Зелену мушку» гойдало в повітряних ямах. Літ її супроводжувався виразним своєрідним шипінням. Вона врізалася в гущу хмари і там сповільнила свій біг.

Далеко попереду мчав радіолітак. «Мушка» випустила кілька кульок-зондів. Починалася робота.

З сачком у руці Галинка сиділа в садку колгоспного Палацу дитини біля розкішного куща кримських троянд. Вона зосереджено щось споглядала. Можна було подумати, що дівчинка знайшла якусь невідому річ, але не наважувалась її взяти.

Проте справа була значно складніша. Галинка готувалась до героїчного вчинку і умовляла себе не відступати перед небезпекою.

«… Ну, яка ж ти боягузка! — лаяла себе Галинка. — І куди тобі, наприклад, до Мака! Мак он сам керує літаком, живе собі в повітрі, літає на бій з хмарами і нічого в світі не боїться. А ти от боїшся блискавок і ще чогось… Квакса!» — придумала собі Галинка лайку.

Всі ці глибокодумні міркування стосувалися маленької істоти, яка абсолютно нічого не підозрівала. Це був всього-на-всього зелений великий павук, що сидів на листі. Але ж перебороти свій страх було не так-то легко! Та Галинка твердо вирішила покінчити з ним. Це ж просто смішно — боятися павуків!.. Мак каже, що коли захочеш, зробиш і не таке!

І Галинка насмілилася. Вона швидко махнула сачком, а потім рішуче (тільки трошки примруживши очі) витягла рукою з сачка зеленясте гільце і, взявши його пальцями, піднесла мало не до самого носа.

Нарешті! Вона взяла павука в руки!

Галинка підскочила від задоволення і, затиснувши павука в долоні, помчала похвалитися полюванням перед своїми товаришами.

Толя, Вася, Ілько і Майя саме закінчували на одній з площадок парку свою партію в крокет. Цього разу перемагали Толя і Майя, коли це Галинка прибігла з своєю новиною.

— Я піймала павука!.. Павука! — приспівувала вона.

Це було просто неймовірно, і в Тольки, і в Майки навіть молотки випали з рук. Ще б пак! Вони добре знали, що значить для Галинки павук!

— Не може бути! — сказав Толя. — Це все одно, що, наприклад, я б приніс на долоні трактор.

— А от може… може!.. — розмахувала рукою Галинка.

— Вона, мабуть, жартує… У неї в руці нічого нема! — закричала Майка.

Галинка обурилась і замахала руками ще більше — павук упав з руки на доріжку. Проте треба було довести цим невірам, що це не жарти, і, зморщивши ніс, Галинка знову взяла пальцями злощасну істоту, яка лежала на землі догори ніжками і тому не встигла втекти.

Перемога Галинки була безсумнівна, і незабаром вся її знайома дітвора, що гралася на околишніх доріжках, дізналася про неї. Чорняві, біляві і русяві голівки з веселим сміхом оточили Галинку. Діти вітали «героїню».

Але павукові пощастило ще раз — він знову випав з Галинчиних рук, бо щось більш важливе заволоділо її увагою.

Галинка почула той сигнал, сигнал, що сповнив своєрідною піснею-закликом небесний простір. Він лунав з «Переможця», який гойдався невисоко над землею. На кораблі відбувалося щось незвичайне. Після сигналу з нього блискавкою вилетіли два маленькі срібні місяці, випурхнув довгастий, як сигара, радіолітак, а слідом понеслася «Зелена мушка». Галинка зрозуміла — починалося те саме, для чого була створена ця станція!..